Барселона розгромно програла Ліверпулю за крок до фіналу Ліги чемпіонів. "Такої атмосфери роздягальня клубу не пам'ятає", описує делікатну ситуацію після матчу каталонський Sport.
Коли Барселона остаточно вилетіла від Ліверпуля, безславно скуштувавши свої 4 м'ячі, гравці тільки мріяти могли про завершення свого жахіття. Насправді ж кошмар тривав і продовжує тиснути на каталонських зірок весь наступний день – зі шпальт преси, кадрів телебачення, уст обурених вболівальників, які почуваються відверто приниженими. Це Іспанія, крихітко, тут поразки переживають і обсмоктують, як ніде. У такій напруженій атмосфері тиску в тебе є лише один вихід – перемагати. Якщо тебе кладуть на лопатки, жалю тобі не знати, підтримувати тебе ніхто не збирається (ну, крім рідних і близьких).
Якось навіть смішно, коли українські футболісти ображаються на низькі бали чи критичні стріли нашої преси. Бо навіть негативні оцінки та статті в наших ЗМІ переважно виглядають невинним шепотінням порівняно з тим, з чим стикаються зірки в цьому топ-чемпіонаті. Не кажучи вже про регулярні витоки з роздягалень та клубних кабінетів. От, власне, про що ми. Коли гравці Барса ще тільки понурили голови, сідаючи на свої місця після матчу на Енфілді, атмосфера вже була такою, ніби на них чекав ще один смертельний бій без шансів перемогти.
"Роздягальня команди ніколи не була таким гнітючим місцем. Неможливо й пригадати, коли ще подібне відчувалось. Таке гробове мовчання", – передає джерело з роздягальні Барси. Гравці були настільки шоковані, що не могли знайти один для одного навіть слів підтримки. Тотальне і похмуре мовчання в пошуках причин чергового драматичного фіаско. Повноцінний дух похорону витав над гостями Енфілда. Його ідеально ілюстрував вигляд воротаря Марка-Андре тер Штегена, який з вбитим виглядом опустив руки, покидаючи поле. Член тренерського штабу запропонував обговорити поразку вголос, але... не отримав належної підтримки.
Ніхто ні з ким не розмовляв, навіть з тренером. Надто багато тем і речей потрібно було серйозно проговорити, щоб встигнути перед від'їздом додому. До того ж, думки повинні були дозріти. Гравці покидали стадіон їхнього кривдника у тій же тиші. Навіть капітан Барселони, який вже встиг охолонути після допінг-проби і якого не чекав клубний автобус, не сказав журналістам ні слова. Мессі дісталось від фанатів в аеропорті. Не лише Лео, а й інших зірок звинувачували в неналежному ставленні до своєї роботи. Мадридська Marca виставила 0 балів (максимум 3) відразу 10-м гравцям Вальверде, "пошкодувавши" одиницею лише аргентинця, воротаря і двох півзахисників – Відаля та Бускетса.
AS і Sport безжальні й щодо Бускетса, якого виділяють серед трьох основних винуватців поразки, над головою якого тепер також зависли мечі шаленої критики. Коутінью взагалі – хедлайнер у шквалі знущань та іронії. Англійські ЗМІ іронізують, що екс-вінгер Ліверпуля зник ще під час матчу, тож його батьки почали не на жарт хвилюватися. Мадридський AS вважає, що бразилець подібним виступом "підписав собі смертельний вирок як гравець Барселони. Він не заслуговує носити цю футболку. Гравець з талантом, але без характеру, гідного лідера великої команди".
Коутінью за приблизно 60 хвилин гри аж 18 разів зустрівся з м'ячем, не виграв жодного єдиноборства і дриблінгу, провалив усі простріли. І це при тому, що його команда щось там збиралася атакувати і забивати такий потрібний виїзний гол, як було анонсовано до гри. Не дивно, що Sport також оцінив його в 0 балів. Узагалі це такий Бейл Барселони – людина, яка коштувала ще більше, а саме 120 млн євро (плюс 40 бонусами) і яку нереально продати за гарні гроші, як би не хотілося. Якщо Гарет – улюблена жертва Сантьяго Бернабеу, то Коутінью збирає всі свисти Камп Ноу.
Ще одна жертва – Іван Ракітіч, який програв свій фінал і отримав 0 балів від каталонського видання, позаяк "залишав надто багато дір у центрі поля з плином часу". Був виразним контрастом ж тим же Артуро Відалем, який знову бився, мов лев, але був доволі самотнім у цьому серед партнерів. Хорвата чекає пекельне літо, позаяк прихід Френкі Де Йонга, ріст вихованців академії та давнє бажання босів продати 31-річного віце-чемпіона світу-2018 накладаються на неприпустиме фіаско, після якого фанати вимагатимуть вендети.
Бускетс, якому вже 30, не витримав темпу Ліверпуля, який знищував своєю швидкістю і значно молодших півзахисників. Серхіо дозволяв себе проходити і втрачав м'яч, а його команда в підсумку набігала аж на 7 кілометрів менше (105 проти 112). Вихованець Барси, до слова, хоча б був єдиним польовим гравцем, який підійшов після матчу подякувати фанатам гостей у їхній сектор. "Ця поразка буде ще довго боліти, прошу вибачення у наших вболівальників", – сказав Бусі. Іншим, хто проявив характер, був голкіпер тер Штеген. Мессі – капітан, кажете?
Барселона 138 разів втрачала м'яч на Енфілді, перехоплюючи володіння вдвічі рідше (66, з яких 14 в активі воротаря – найкращого за цим показником). Лідером за втратами став Жорді Альба (21), четвертий гравець з абсолютно катастрофічним виступом, який відкрив дебати щодо свого майбутнього у клубі, який 4-й рік поспіль провалюється в ЛЧ. Іспанський захисник ще й став лідером у невдалих пасах (12, як і в Піке), а Барса загалом віддала 99 передач у нікуди. Жорді став ще одним гравцем, який відверто не впорався з пресингом суперника. Альба причетний до двох голів Ліверпуля – разючий контраст з першим матчем, в якому був одним з найгостріших в атаці у найважчий період за рахунку 0:0.
Луїс Суарес також знову викликає запитання як бомбардир на позиції №9, адже вже 1330 днів не забиває на виїзді в єврокубках. Проблеми з коліном і 32-річний вік впливають на уругвайця. Ну, і нарешті Вальверде. Головний тренер завжди перший у черзі на страту після таких поразок, які ще й і повторюються вже щороку. Ті самі заміни тих самих гравців. Незалежно від ситуації на полі. Цього в Іспанії вже не розуміє ніхто. Відсутність тактичної гнучкості та слабка реакція на виклики візаві, незрозуміла довіра до Коутінью, який перед тим вже видав цілком провальний матч проти Ліверпуля на Камп Ноу.
Команда Вальверде виглядає зношеною, і спроби зекономити сили, даючи відпочинок зіркам лише наприкінці сезону не рятують ситуацію. Навіть геніальні голови не компенсовують втомлених ніг. Коли 7-м залізним гравцям твого стартового складу за 30, а ти з 2015-го року не можеш виграти Лігу чемпіонів, схоже, настає час робити серйозну перебудову – як мінімум з кількома із них головний єврокубок вже навряд чи вдасться завоювати.