Минуло 99 років із дня народження легендарного керманича Селтіка та збірної Шотландії Джока Стіна. "Футбол 24" зібрав найяскравіші цитати першого британського тренера, який здобув Кубок європейських чемпіонів.
Я втратив кількох друзів, коли перебрався в Селтік, але якщо для них це так принципово, то насправді вони не зовсім друзі.
Футболки Селтіка не для другого місця, вони не збігаються, щоб підходити слабким гравцям.
На відміну від багатьох інших "кельтів", я не можу заявити, що Селтік був моїм першим коханням... Але я можу сказати, що він буде останнім.
Жоден шотландець ніколи не чинив більшого впливу на клуб, ніж Білл Шенклі. Інші можуть скласти конкуренцію рівною кількістю трофеїв, і на думку спадає Метт Басбі з його чудовим рекордом, увінчаним Кубком чемпіонів, але навіть Метт не став би претендувати на спорідненість із вболівальниками. Він був уособленням футболу.
Я не вірю всьому, що Білл розповідає мені про своїх гравців. Послухати його, то вони виграли б не тільки Кубок європейських чемпіонів, а й Кубок Райдера, регату Оксфорд-Кембрідж і навіть кінний Гранд-Нешнл.
Я надав би перевагу розмові про гравців. Це люди, на яких все зав'язано.
Найприємніше в роботі тренером – бачити, як у клуб приходять хлопчики та виростають у чоловіків, отримуючи краще соціальне становище, ніж у найсміливіших мріях.
Ми зробили це, граючи у футбол. Чистий, красивий, винахідливий футбол.
Футбол – для вболівальників. Він може бути найвеличнішою грою на планеті, але якщо немає глядачів, то перетворюється в ніщо. Фанати – це кров гри.
Завжди є час рухатися далі.
Кубки здобувають не окремі гравці, а люди в команді, що поставили клуб вище за особистий престиж.
Секрет хорошого менеджера полягає у тому, щоб тримати шість гравців, які тебе ненавидять, подалі від п'яти, які не визначилися.
Я думаю, що важливо виграти матч, але я вважаю, що важливіше те, як ви виграєте.
Якщо ви достатньо сильні, то рефері мало що вирішує.
Найкраще місце для оборони – штрафний майданчик суперника.
Ми повинні грати так, ніби більше немає ігор, наче не буде завтрашнього дня.
Професіональному футболісту немає прощення, якщо він готовий не на 100 %.
Усі ми та кожен із нас на Селтік Парк повинні створювати свої власні легенди. Ми не хочемо жити історією, щоб нас порівнювали з героями минулого. Ми повинні створювати нові легенди.
Звісно, є достатньо пісень "кельтів", які не торкаються релігії, політики чи чогось іще.
Проблема не в релігії, а в її відсутності!
Опинившись перед вибором, кого підписати – католика чи протестанта, я узяв би протестанта. Я знаю, що Рейнджерс ніколи не підпише католика.
25 % наших тренерів були протестантами.
Із Рейнджерс усе гаразд, але вони досі не винайшли блакитну траву.
Момент моєї найбільшої гордості? Ранок кожної п'ятниці, коли я дивлюсь на дошку Селтік Парк і бачу своє ім'я на чолі команди на завтрашній матч.
Зрештою, усі ми станемо вчорашнім днем у цій справі. Про тебе дуже швидко забувають.
Немає нічого поганого, якщо терпець урвався з правильних причин.
Для досвіду немає заміни.
Уболівальники з Дербі Старої Фірми ходять на матчі збірної, щоб підтримати трьох гравців, освистати двох та ігнорувати решту.
Ми маємо найкращих уболівальників у світі, але я ніколи не бачив, щоб фан забивав м'яч.
Попри все, ми маленька країна. Ви не зрозумієте фінів чи норвежців, коли вони скажуть "Ми збираємося виграти Кубок світу".
Мені прикро, що я йду, але я не міг стати продавцем.
Не гроші тримали мене на Селтік Парк. Я займався своєю роботою через певну пристрасть. Розумієте, Селтік був чудовим для мене. Ви чули про людей, яких воскресили з мертвих? Що ж, саме Селтік повернув мене до життя.
У 71-му я заради клубу не став переходити в МЮ. Хоча Метт Басбі був наполегливим і переконливим.
Для мене не може бути життя поза футболом.