Гол мрії та трагедія ери: як Ювентус Платіні (не)святкував перемогу в турнірі чемпіонів
Перемога Ювентуса в Кубку європейських чемпіонів 1984/85 одночасно може викликати вкрай протилежні емоції. Французький нападник, футболіст ери досягнув свого клубного піку, але насолодитися тріумфом в нього не вийшло.
Фінал турніру найсильніших команд Європи – це чи не найкраще футбольне свято. Однак інколи в історії трапляється, коли світлі події переплітаються з трагедією.
Вихований вулицею бомбардир, про якого мріяв Реал: як Мілутіновіч став найкращим у Європі
Футбол 24 спільно з партнером HLIBNY DAR розповідає про фінал Кубка європейських чемпіонів, в якому зірка Платіні сяяла на повну, але її світло поглинув "найтемніший день" в історії європейського футболу.
Зустріч непереможних
Ювентус та Ліверпуль зразка 84-85-х були справжніми гольовими машинами. У туринців на вістрі діяли Платіні, Россі та Бонек, натомість страшним сном суперників Ліверпуля були легендарні Далгліш та Раш. Коли стало зрозуміло, що вони зустрінуться у фіналі, то очікування протистояння сягнуло апогею.
Юве дійшов до фіналу абсолютно без проблем. Тампере та Грасхоппер були не тими суперниками, які могли щось нав'язати туринцям, а в дуелях зі Спартою та Бордо туринці не пропустили жодного гола. Платіні та Ко крокували до трофея ну дуже впевнено.
Втім, шлях Ліверпуля до матчу року не дуже відрізнявся. Підопічні Джо Фегана не надто відчували спротив Леха, Бенфіки, Аустрії та Панатінаїкоса, жодного разу не виникало питання про інтригу. Цього разу до фіналу дійшли дійсно найсильніші, тож цієї зустрічі з нетерпінням чекав увесь футбольний світ.
Жадібність ціною в життя
Фінальний матч Кубка європейських чемпіонів приймав бельгійський стадіон Ейзель. Чим думали організатори – загадка, адже він не хизувався місткістю та був у жахливому стані. Стара арена була найгіршим місцем для матчів подібного масштабу.
Керівництво Ліверпуля ще до гри просило перенести матч на інший стадіон. УЄФА відкидав усі аргументи – матч прийме Ейзель. На далеко не найміцніші трибуни впихнули до 60 тисяч вболівальників, через спекулянтів шанувальники Юве та Ліверпуля опинилися поруч.
За годину до матчу фанати мерсисайдців прорвали поліцейський кордон та атакували тіфозі Ювентуса. Почалася бійка, паніка, одна з трибун завалилася. 39 людей загинуло, понад 600 отримали ушкодження. "Найчорніший день" в історії європейського футболу, як ще довго писатиме преса.
Show must go on
Футбольних чиновників не навчила навіть трагедія: права на трансляцію були продані, всі чекають, значить, матч відбудеться. Футболісти були шоковані: виходити на чи не найважливіший матч у житті після такого? Вони переглядалися у своїх роздягальнях, сподіваючись, що це жарт. Але це була реальність: треба виходити на поле.
Трагедія вплинула на гравців, двобій команд-хижаків виглядав як матч Другої ліги, який потрібно будь-що "засушити". Платіні реалізував пенальті та навіть радів забитому голу разом з партнерами, але це було не те, чого він очікував. тінь трагедії вкрила апогей кар'єри, і не в його силах було щось змінити. Скромні 1:0 – і француз разом з партнерами радіє кубку у руках.
Цікаво, що до себе та організаторів матчу УЄФА не мав особливих претензій, а от дискваліфікувати англійські команди – запросто. Фактично бан протримався лише рік. Згодом Платіні сам очолить УЄФА, і писатиме нову історію європейського футболу.
показати приховати