Потужна доза ностальгії від "Футбол 24". Розбираємо Лігу чемпіонів сезону 1996/97.
Вперше одна країна мала в ЛЧ два клуби – це були чинний переможець Ювентус та чемпіон Італії – Мілан. Іспанія цього разу делегувала мадридський Атлетіко, Франція – скромний Осер легендарного Гі Ру. Повернувся в ЛЧ Манчестер Юнайтед, який прагнув цього разу не зупинятися на груповому етапі.
Частина перша: Епоха, коли ЛЧ була турніром чемпіонів, Гетеборг та Русенборг знімали скальпи з грандів, а пост-СРСР тероризував Барсу
Через кваліфікацію здійснив камбек Гетеборг. Знову пробився Русенборг, який у важкій дуелі, лише в овертаймі, дотиснув півфіналіста минулого сезону Панатінаїкос. Також знову отримала свого представника Польща – це був її тодішній чемпіон Відзев (Лодзь), який зумів провести другий найкращий європейський сезон у своїй довгій (з 1910 року) історії. Колись ця команда ставала півфіналістом Кубка чемпіонів сезону 1982/83. Знову грали в ЛЧ Рейнджерс, Стяуа, Грассхоппер, а ще кваліфікувався до групового раунду віденський Рапід, який на шляху розбив київське Динамо.
Яким же цікавим та багатим на несподіванки видався той розіграш! У групі А, де навіть послаблений європейськими грошовими мішками Аякс на папері мав почуватися королем, несподівано отримав проблеми від Осера та Грассхоппера. А хлопчиком для биття несподівано став досвідчений єврокубковий боєць Рейнджерс.
Після поразки в першому турі від Аякса завдяки швидкому акробатичному шедевру Літманена Осер, дякуючи організації гри та таланту таких гравців, як Стів Марле, Сабрі Лямуші, Тарібо Уест, переміг в чотирьох з решти п'яти матчів, зокрема, і в Амстердамі.
А інтриги додав Грассхоппер, за який тоді грали Мурат Якін, Кубілай Тюркільмаз, Віорел Молдован. У другому турі вони обіграли в гостях Аякс, маючи досвід минулорічних протистоянь з голландцями, завдяки ефектному пострілу Якіна. Та ближче до фінішу швейцарці самі створили собі проблеми, коли дозволили Рейнджерс набрати єдині 3 очки в групі і не скористалися тією поразкою Аякса від Осера. Хоча в останньому турі все було в їхніх руках. Вони мали ідентичні показники з Аяксом, кращу різницю забитих та пропущених і перемогу в очній зустрічі. Але у важкій грі, завдяки єдиному голу Клюйверта після передачі нового таланту Тіджані Бабангіди, Аякс все-таки довів свій рівень та вищий клас.
Золоті 90-ті: Гвардіола, кривава бійня у Сараєво, f*ck off від Баджо і ще 27 фото "старої школи"
У групі В Відзев і Стяуа нічого не змогли вдіяти з Атлетіко та Борусією. Вони лише обмінялися перемогами між собою і звели внічию по одному домашньому матчу з фаворитами.
А ось у групі С МЮ Алекса Фергюсона знову мав проблеми з турецькою командою. Хоча спочатку ніщо не віщувало лиха. І МЮ, і Фенербахче на старті поступилися оновленому чемпіонському Ювентусу Ліппі, де замість дуету форвардів Раванеллі – Віаллі тепер діяло тріо, яке з Дель П'єро складали досвідчений хорват Ален Бокшич та Крістіан Вієрі. До того ж, туринців добряче підсилив геніальний Зінедін Зідан, який довів свою кваліфікацію вже в першому матчі проти МЮ чудовим асистом Бокшичу, автору єдиного переможного голу.
Юнайтед при цьому впевнено переміг по 2:0 Рапід (вдома) та Фенер (на виїзді). А ось стамбульський клуб зіграв унічию у Відні та мав лише одне очко після екватора групового турніру. Та потім турки приїхали на Олд Траффорд і виграли 1:0 завдяки шедевру від автора першого голу в історії збірної Боснії – Елвіра Боліча. До речі, за Фенербахче тоді виступали такі відомі гравці як Джей-Джей Окоча та Еміл Костадінов.
Згодом МЮ мінімально програв удома Ювентусу і перед останнім туром Фенербахче мав шанси піти далі. Проте в Турині господарі навіть не основним складом не залишили туркам надії, а МЮ взяв своє на виїзді з Рапідом.
Але ніхто навіть не міг собі уявити того трилера, який стався в групі D. Досвідчений зірковий Мілан у квартеті з Порту, Русенборгом та Гетеборгом однозначно виглядав фаворитом. Та вже у першому турі на Сан-Сіро "россонері" сенсаційно програли 2:3 вольовому Порту, в якому з'явився новий бразильський бомбардир Маріо Жардел. Цей хлопчина одразу показав, що для нього не існує авторитетів.
Тим часом Русенборг, який вже понюхав пороху ЛЧ, привіз важливі, важкі, вольові три очки зі Швеції завдяки голам Якобсена, Іверсена та Браттбакка. Мілан, здавалося, поставив вікінгів на місце, розбивши їх у Тронхеймі (4:1) з хет-триком Марко Сімоне. Але в третьому турі італійці несподівано програли на виїзді Гетеборгу, проте могли почуватися більш-менш спокійно лише завдяки єдиному голу Жардела у Тронхеймі на 90-й хвилині паралельного матчу.
Мілан взяв непростий реванш вдома з рахунком 4:2 та зрадів ще одній поразці Русенборга від несподівано потужного Порту. Потім італійці зіграли 1:1 в Португалії, а Русенборг ще раз виграв скандинавське дербі. В останньому турі "червоно-чорних" влаштовувала нічия на власному полі проти норвежців. Та мудрий Егген, очевидно, зробив висновки після першої гри з Міланом, а його підопічні витиснули максимум зі своїх моментів.
Браттбакк відкрив рахунок на 29-й хвилині, та на перерву команди пішли за нічийного рахунку, який влаштовував господарів, після голу Крістофа Дюгаррі. Та на 70-й хвилині, після, здавалося, безперспективного навісу до штрафного майданчика, помилка "міністрів оборони" Барезі та Мальдіні, а також невдалий вихід з воріт голкіпера Себастьяно Россі, дозволили вінгеру Русенборга Вегарду Хеггему забити гол, який у книзі журналіста Оддлейфа Мое 2002 року був названий одним з найвеличніших моментів в історії норвезького футболу.
Хеггем, до речі, після Русенборга провів кілька не надто успішних сезонів у Ліверпулі, де грав небагато, хоча й отримав титул переможця Кубка УЄФА-2001. Завершив кар'єру вже у 28 років, та його гол і "Диво на Сан-Сіро" будуть згадувати ще дуже довго.
Ця гра, можливо, стала найбільшою сенсацією єврокубків у 90-х. Бойовий, але досить скромний Русенборг поховав амбіції грізного зіркового Мілана. Мілана, який на той час був найуспішнішим клубом в ЛЧ (саме у новому форматі турніру), тричі поспіль грав у фіналах. І якраз після цієї поразки Мілан почав здавати позиції як у Європі, так і в Італії, де на перші ролі знову вийшов Ювентус, плюс – підтягувалися римські клуби. Для команди Берлусконі почалися "темні роки", які закінчилися лише після створення переможної команди Карло Анчелотті, де сяяв Андрій Шевченко.
"Мілан" золотої епохи Шевченка. Де вони зараз
А Русенборг за іронією долі у чвертьфіналі потрапив на Ювентус. Другий італійський скальп норвежці зняти вже не змогли. Вдома вони зіграли з Юве 1:1, але в Турині, хоча і не надто переконливо, Ювентус переграв вікінгів з рахунком 2:0 завдяки певному фарту Зідана та прикрій помилці голкіпера.
В інших парах сенсацій вже не сталося. Борусія закінчила казку Осера, МЮ розбив Порту, а Аякс на виїзді в овертаймі зумів пройти досить міцний Атлетіко, за який виступали найкращий бомбардир того розіграшу – серб Мілінко Пантіч та нині вже історична тренерська постать для "матрацників", вмілий малювальник пенальті Дієго Сімеоне.
А ось розв'язка сезону також виявилася сюрпризом. Мабуть, багато хто тоді бачив у фіналі Ювентус, який у квітні спочатку розносив на Сан-Сіро (6:1) Мілан, а потім впевнено розібрався з Аяксом. Щодо колективу Фергюсона, то він ще не був чемпіонським, йому не вистачало характеру і фарту. Зате ці якості були у Борусії Оттмара Хітцфельда. А також неймовірна організація гри. Спочатку жертвою Дортмунда став МЮ, а потім і не менш організований та, можливо, не настільки прагматичний Ювентус Ліппі.