У розмові з журналістом сайту "Футбол 24" відомий коментатор висловив сумнів щодо обіцяних Ігорем Суркісом змін у "Динамо", охарактеризував суперників донецького "Шахтаря", а також відповів на запитання про те, якого ж тренера потрібно збірній України.
Вже понад півроку минуло від того часу, як Дмитро Джулай зник з ефірного простору України. Один з найкращих вітчизняних коментаторів змушений працювати у неблизькій Ірландії, де йому запропонували значно привабливіші умови в обмін на його талант. Однак відстань, яка відокремила Джулая від рідної домівки, це ще не причина, щоб втратити зв'язок з українським футболом. "Не можна дві речі змінити в житті - маму і футбольну команду", - з ноткою журби промовляє коментатор, коли мова заходить про київське "Динамо".
Однак розпочали ми розмову не з сьогоднішнього матчу проти "Порту". Дмитро перебував під враженнями поєдинку "Інтера" проти "Ювентуса", який є суперником донецького "Шахтаря"...
"Ювентус" ще побореться"
- Дмитре, у суботу ви коментували центральний матч туру в Серії А. Які емоції вас переповнюють? Які висновки зробили про гру "Юве"?
- Хороший матч вийшов, в принципі. "Інтер" підіймався після перших хвилин десяти. Такий початок... Але в другому таймі "Інтер" таки піднявся. Там взагалі була така гра, яку на словах не поясниш, треба лише дивитися. Дуже багато цікавих моментів полягало в тому, як "Юве" захищався, скільки території залишав, як "Інтер" намагався атакувати у другому таймі, коли з'явилося це місце і коли вийшов Гуарін. Це вже зовсім інша гра в атаці пішла. Дуже цікавий матч за змістом. "Інтер" після своєї переможної серії відреагував на пропущений м'яч дуже добре. У "Ювентуса" безпрограшна серія сягала, якщо не помиляюся, 49 матчів. Отак приїхати у Турин і перервати її - це для Страмаччоні дуже важливо.
- Чи зможе "Стара Синьйора" скласти конкуренцію "Шахтарю" в боротьбі за одну з двох путівок у плей-офф? Адже бачимо, що "б'янконері" - не ідеальні...
- Я вже багато років тому перестав цікавитися питаннями "зможе - не зможе". Мене, власне, цікавить те, що відбувається на полі. У "Ювентуса" є своя модель гри, в "Шахтаря" є своя модель гри. Вони вже одного разу зустрілися і, в принципі, досить непогано і цікаво було. Думаю, для "Шахтаря" це був нормальний результат на виїзді. Далі мені просто цікаво дивитися. Я не погоду прогнозую, не зірки дивлюся, щоб гороскопи розповідати. "Нордшелланд" хіба що трішки позаду, але крім нього маємо три команди зі своїми ідеями розвитку. "Юве" після всього, що було, розглядає Лігу чемпіонів, як повернення до певного рівня в усьому європейському клубному футболі, на якому потрібно затриматися. Ось ця поразка від "Інтера" повинна допомогти відновити концентрацію. Іноді такі речі після тривалих серій допомагають зосередитися на тому, які є завдання. Плюс - Конте повертається нарешті. Якийсь місяць залишився. Тож в останніх турах цієї групи ще стільки всього цікавого може відбутися!
- У середу "Шахтар" гратиме на "Стемфорд Брідж", і перемога достроково виведе донеччан у плей-офф. Як гадаєте, Луческу лукавить, коли каже, що його команда дозріла до рівня топ-команд?
- Найголовніше, що в нього команда стабільно грає майже одним складом. Минулого року він не казав, що вони доросли до рівня, бо на останньому місці йшли. "Вгору-вниз" буває у кожної команди. Це шість матчів, жереб визначив трьох суперників. Ти можеш виграти всі шість ігор, можеш не виграти жодної і не вийти з групи, незалежно від того, який у тебе рівень. Рівень визначається у кожному конкретному матчі. Звісно, є такі монстри, як "Барселона" зі своєю академією, де Тельо підростає, інші футболісти, що незабаром гратимуть за першу команду. Це трохи інше (Пауза). Тренер може відчувати так, але "Зеніт", АПОЕЛ і "Порту" відчували дещо по-іншому.
- Що трапилося з "аристократами"? Поразка в Донецьку, поразка від "МЮ", врешті, нічия в Уельсі. Це прикрий для "Челсі" збіг обставин, чи перше попередження про певну втому, яка накопичилася?
- Поразка на виїзді в Лізі чемпіонів - нічого страшного в цьому немає. "Челсі" на виїзді й раніше програвав. У чемпіонаті - там взагалі такий матч був, що міг закінчитися, як завгодно. В Кубку Ліги виграли в того ж таки "Манчестера". Зараз кажуть, мовляв, "Челсі" змінився. У такому клубі, який запросто може собі дозволити придбати кількох нових гравців, зміни будуть помітні. Можна сказати, що тренер має цих гравців якось вписати в командну гру, але коли ти Оскара купуєш, коли ти Азара купуєш, коли в тебе є Мата, зрозуміло, що ти отримуєш в такому випадку. Не знаю, наскільки можна стверджувати, що в "Челсі" радикально змінюється стиль. Так, з'явилися нові яскраві виконавці в атаці. Це додає грі чогось. Пригадую, коли Сколарі очолив "Челсі" і почав на старті сезону "виносити" суперників, всі співали йому дифірамби, мовляв, створив новий "Челсі". А потім у спину плювали... Тож потрібно зачекати, подивитися, чим закінчиться сезон, і якими будуть висновки за підсумками принаймні групового етапу.
- У чому феномен Ді Маттео?
- А в чому феномен? Ну, Ді Маттео. Ну, нормальний тренер. У "Вест Бромі" цікаво працював. Прийшов у "Челсі", виграв Лігу чемпіонів. Ліга чемпіонів - це такий турнір, який можна виграти, не здобувши жодної перемоги у плей-офф. Феномен буде, якщо він виграє чемпіонат з 38 матчів. Або хоча б натяк на феномен.
- Свого часу ви досить скептично відгукувалися про такий турнір, як Ліга чемпіонів. Можливо, щось спонукало змінити свою думку?
- Справа не в турнірі. Справа в тому, що відбувається в європейському клубному футболі, коли є кілька обраних, які трусять гаманцями і плюють на всіх інших. Справа не в Лізі чемпіонів, як такій... Це раніше тут кожен матч ставав подією. Зрозуміло, що зараз важко, коли можна багато всього дивитися - різні турніри, команди. Але Ліга чемпіонів перетворилася на звичайний комерційний проект УЄФА, на якому можна заробляти чимало бабла. Можна приїжджати на переговори і казати: "Погляньте, який ми бренд! Давайте більше грошей". Футболу залишається менше, аніж могло б бути. Звичайно, футбольний дух не вбити навіть в такому турнірі, як Ліга чемпіонів. Але УЄФА активно працює в цьому напрямку. З мого боку це не скептичне ставлення до ідеї турніру, як такої. А, радше, до того, як цей турнір подається зараз, і скільки навколо нього порожніх безглуздих заяв.
"Нас вкотре годують обіцянками"
- Усім відомо, що ви є палким вболівальником київського "Динамо". На відстані гіркота розчарування від невдач команди відчувається менш гостро?
- Єдине, до чого ніяк не вдається звикнути, то це до того, що упродовж останніх 8 місяців пропустив більше домашніх матчів, аніж за попередні 20 з гаком років. Але відстань нічого не зменшує. Нас знову попросили потерпіти і почекати. Але вісім років з часу звільнення Михайличенка після поразки від "Трабзонспора" ми мусимо терпіти, за винятком окремих спалахів. Зараз ми знову будемо терпіти. В нас чомусь немає людини, здатної реально змінити ситуацію в клубі. Залишається тільки терпіти...
- Справді, Ігор Суркіс запевнив, що взимку готуються кардинальні зміни...
- Ні, ну кожного року нас запевняють, що будуть зміни... Ви подивіться інтерв'ю за останні років п'ять. Ми навіть якось в "Ліберо" робили про це з Деном (Босянком, - Авт.). Це був 2009 рік, у час групового турніру. Ми тоді навіть знаходили ці цитати. Кожного року про це чуємо: "кардинальні зміни", "ті, які не відповідають рівневі, підуть з команди"... Справа ж не в тому, що ти говориш, а в тому, що ти робиш.
- Що б змінили особисто ви?
- Не потрібно нічого вигадувати. Є бізнес-моделі, є спортивні моделі розвитку клубів. Їх просто потрібно використовувати. Під це потрібні люди, які можуть давати результат на різних напрямках роботи. Люди професіональні, люди, які займаються своєю справою і виконують її як слід.
- Чого очікуєте від матчу з "Порту"? Це ключова гра в плані турнірної боротьби...
- Чого я можу очікувати? Я буду сподіватися, що "Динамо" виграє, так само, як сподівався тоді, коли поїхав у Порту на виїзний матч. Вибору немає. Як кажуть у Південній Америці: "Не можна дві речі змінити в житті - маму і футбольну команду". Тут вже все вирішено з точки зору, чого чекати. Це моя команда. Все!
- Не можу не запитати і про збірну України. Незабаром національна команда отримає нового наставника, тож усі традиційно поділилися на два табори - одні агітують за іноземного фахівця, інші переконують, що потрібен українець. Кого б хотіли бачити ви?
- Я вже десь говорив, що збірна України - це єдина українська команда. Єдина! Як би нам не хотілося, але провідні клуби, переповнені легіонерами, свою національність втрачають. Це йде вже не перший рік. Зрозуміло, що в когось це не так, що хтось виховує своїх, і тим "своїм" не потрібно їхати в чужі чемпіонати, бо й тут непогано гроші платять. Але суть залишається тією ж: єдина українська команда - це збірна. Тож хочеться, щоб і тренер був український. Щоб у нас виростали тренери, які могли б працювати з національною командою. Щоб у них різні підходи були.
От зараз багато розмов довкола відбору на чемпіонат світу-2014. А я вважаю, що варто більше уваги приділити тим пацанам, які грають в Ю-18, Ю-19 і розуміти, які в них пріорітети. Зараз змінилося керівництво ФФУ. Цікаво, що вони вимагатимуть від цих збірних: результату обов'язкового - виходу у фінальні частини змагань, чи опанування певної моделі грі, яку потім використовуватимуть у головній команді. Увесь комплекс має працювати!
У Німеччині завдяки підйому отих молодіжних команд вони почали вигравати. Головна команда дійшла до фіналу, потім у півфіналах грала. Але це не врятувало Бундестім від того, що виграючи у шведів 4:0, команда не втримала перемоги - 4:4. Зрозуміло, що результат - важливий. Але якщо є система, відповідно, буде більша ймовірність того, що позитивні результати траплятимуться значно частіше. Те, що збірна зіграла добре на "Вемблі", не означає, що ми автоматично мали перемагати Молдову і Чорногорію. З такими суперниками "синьо-жовті" страждали навіть більше.
Можна, звичайно, викинути купу бабла на якогось чергового шарлатана. В Англії працювали двоє видатних фахівців - висмоктали купу бабла і що? Чим відрізняється команда Ходжсона від команди Капелло? Ходжсон принаймні по пенальті програв, а не схавав чотири від Німеччини.
"Не розумію, як можна бути при повному розумі і віддати їм свій голос"
- Понад півроку ви працюєте у Дубліні, і, напевно, ніхто не розповість краще за вас, що це за компанія, і яким чином український глядач може вас відшукати в ефірі...
- В Україні цього каналу немає. Він існує лише для кількох країн СНД. Наскільки мені відомо, є він у Грузії, є в Білорусі. В Україні його немає і не буде в найближчому майбутньому, бо нема прав на ті турніри. "Сетанта" робить канали для багатьох куточків світу. Є канали в Африці, є канали в Ірландії, зрозуміло. Є канали, які можна подивитися у Великобританії. Тобто, тут все чітко - по континентах і частинах світу.
- Знаємо, що зараз ви змушені коментувати російською. Це дещо обмежує?
- По-перше, я ж не якийсь недоумкуватий прихильник "двуязичія", який не вміє грамотно писати і говорити ані українською, ані російською. Але, звичайно, нелегко було налаштуватися. Одна справа - спілкуватися російською в побуті, інша - працювати. Зараз вже можна сказати, що мені вдається абстрагуватись і зосередитися саме на цьому.
- Ви є знавцем футболу Південної Америки, але коментувати доводиться Серію А і, напевно, ще якісь чемпіонати. Вдосконалюєтеся?
- Справді, мені дуже цікаво. Я зараз почав чемпіонат Франції робити. Одна справа - просто дивитися матчі, інша - занурюватися глибше. Намагаюся охопити якомога більше матчів, іноді вдається всі десять переглянути. Це різні світи, різні чемпіонати. Якщо береш три матчі різних чемпіонатів за день, то це справді дуже цікаво. Не можна однаково оцінювати кожен чемпіонат. З'являється додаткова мотивація в роботі, адже окрім турнірів, які ти завжди робив і добре знаєш, є щось нове.
- Як у кількох реченнях можете описати Дублін?
- Насправді місто досить спокійне. Це все ж таки не мегаполіс якийсь величезний, як Лондон. Достатньо зелене і затишне. Дублін дуже комфортний, але він - не мій дім, і ніколи ним не буде.
- Чи навідувалися на матчі тутешніх клубів?
- Ні, я не ходив на місцевий чемпіонат ще жодного разу. Спочатку була така ідея, але більшість матчів туру, як правило, грають тут у п'ятницю. А в нас у цей час бувають трансляції, зокрема, чемпіонату Франції. Все, як завжди: відкладаєш, відкладаєш на завтра (Сміється). Може, колись таки піду. Дуже багато команд базується саме у Дубліні, тож можна буде влаштувати похід.
- Як часто приїжджаєте додому - в Київ?
- Я приїжджав наприкінці минулого сезону - на останній матч. Ходили на Байкове в день смерті Валерія Васильовича. А вже влітку приїхав на більший період часу - вдалося потрапити на Євро, потім відпустка була. Плюс - захопив кілька матчів нового сезону і вже тоді повернувся в Ірландію. Зараз все буде залежати від навантаження. Вдома така ситуація, що хочеться бути там, а не стежити зі спокійного місця за подіями.
- На парламентські вибори і той безлад натякаєте?
- Звісно, на що ж іще можна натякати? Я вже казав, що у футболі дуже важко без домашніх матчів. Дивитися поєдинок не на стадіоні - це не те. Вибори - аналогічно. Я пішов і проголосував у Дубліні, потім подивився результати, посміявся з показника всім відомої партії. Напевно, за них мали б проголосувати усі працівники посольств, адже не розумію, як можна бути при повному розумі і віддавати їм свій голос. Але в Ірландії українські проблеми мало кого хвилюють - тут своє життя, свої голосування.
- Кажете, затишно в Ірландії. Чи закрадалася думка залишитися там назавжди?
- Я ніколи не планував тут опинитися. Це сталося випадково - завдяки одному знайомому. Якби в компанії, де я працював, людям не брехали безсовісно в очі з приводу того, коли саме вони отримають те, що заробили, то я б і надалі працював там. Але люди потрохи йдуть, з якими багато років спільно працювали, і з якими приємно було працювати. В принципі, "Сетанта" чимось схожа на "Повєрхность" за атмосферою. Зрозуміло, що якби була можливість знову працювати в Україні, ніяких вагань навіть не виникло б. Інша справа - ти не можеш передбачити, що буде, як і коли саме.
- Тобто, чекаємо на ваше повернення...
- Я сам, насправді, чекаю. Але, на жаль, нічого пообіцяти не можу.
Розмовляв Олег Бабій