Дмитро Джулай став очевидцем матчу між Португалією та Ісландією (4:2), де вирішувалася доля путівки у чвертьфінал Євро-2019 (U-17).
Оскільки цього дня матчі відбувалися у різних містах, відвідати відразу два було нереально, тож потрібно було вибирати. У дублінського поєдинку між Італією та Іспанією була гучніша афіша, але у Лонгфорді португальці та ісландці напряму вирішували, хто вийде до чвертьфіналу слідом за угорською збірною. Тож подорож була привабливішою. Як і будь-яка можливість побачити нове для себе місто і, особливо, новий стадіон.
Попервах його трибуни заповнювали переважно рідні гравців обох команд. Згодом почали підтягуватися й місцеві любителі футболу, хоча й не всі з мешканців Лонгфорда, як з’ясувалося, знали, що місто приймає матчі континентальної першості. “Чемпіонат Європи? У Лонгфорді?”, – здивовано перепитав ісландців юнак, якого вони запитали, де можна поїсти поруч зі станцією.
Невеличкий вокзал розташований неподалік від головної вулиці Лонгфорда, а ось на стадіон треба їхати на таксі. Водій із сумом згадав виліт господарів і продемонстрував неабияку завбачливість. “Треба цього малого (йшлося про Джо Ходжа) випустити якомога швидше за першу збірну, а то буде нам потім ще один Деклан Райс”.
Місцевий клуб із 2007 року лише три сезони провів у елітному дивізіоні, тим не менш його охайний стадіон залишає приємніше враження, аніж деякі столичні арени. Та й матч зрештою вийшов одним із найемоційніших на цьому етапі.
Дублінське небо вміє дурити: Німеччина та Ісландія розчарували, Іспанія – у плей-офф
Ісландці мали невеличку перевагу ще до початку. Їх влаштовувала нічия. Але відверто грати на цей результат вони не збиралися. Навпаки, у деяких епізодах починали пресингувати досить високо, а якщо займали позиції ближче до свого штрафного майданчика, то були готові до маневрів португальців у цій зоні. Команда Еміліу Пейше намагалася перевести гру до центральної зони або ж до штрафного завдяки коротким передачам і якраз тоді ісландці позбавляли їх необхідного простору. При цьому флангові захисники долучалися до атак лише до певного моменту і майже не виконували забігань аж до лінії воріт.
Коли ж португальцям вдавалося закріпитися у центрі поля, вони використовували довгі передачі для зміни напрямку атаки. Але зараз у півзахисті немає гравця калібру Флорентіну Луїша (чемпіона Європи Ю17 три роки тому), тож і цим спробам не вистачало солідності й довершеності.
Результативна комбінація вийшла своєрідним гібридом. Атакували лівим флангом, але замість спроб пройти через короткий пас Жерсон Соуза виконав хорошу передачу на дальню штангу, і Бруну Тавареш забив з льоту. Гол ніби й не назвеш випадковим, але водночас він не був підкріплений ґрунтовною грою. Мабуть, саме цим відрізняється ця португальська збірна Ю17 від команд кількох попередніх скликань.
Перевага в рахунку протрималася шість хвилин. Йоханнессон скористався пасом Гудйонсена. У ісландців, може, й ніхто особливо не виділявся індивідуально, але командну роботу виконували на хорошому рівні й уникали разливих контрастів, притаманних їхнім діям у двох перших турах.
Легендарний Ейдур Гудйонсен (праворуч) приїхав, щоб підбадьорити ісландських юнаків і, зокрема, свого сина
Уникали. Аж до першої хвилини другого тайму. Після пасу назад Олафур Хельгасон елементарно не влучив по м’ячу. Помилкою голкіпера скористався Фабіу Сілва, який по перерві замінив у центрі нападу Тьягу Томаша. На цю неприємність ісландці відреагували дуже добре. Вели атаки спокійно, наполегливо, поки португальці вирішили діяти “по рахунку”. Тоді знову можна було переконатися, що запасу міцності для такої гри команді бракує. До голу Еллертссона змушували працювати голкіпера Йоханнессон та Інгасон, який чудово увійшов у гру з лави запасних.
Настала черга португальців активізуватися. Тавареш опинився вже на лівому фланзі й захисники не простежили за одним із найактивніших гравців суперника. Потужний удар Бруну воротар парирував точно на голову Паулу Бернарду. Залишалося 14 хвилин основного часу й ісландці ще могли встигнути бодай зрівняти. Однак чорний день Хельгасона ще не завершився.
Після дальнього удару Філіпе Круза м’яч влучив у перекладину й полетів вгору. Коли він опускався, здавалося, що голкіпер має спокійно упіймати й розпочати атаку. Натомість м’яч оминув Хельгасона й від газону відскочив у ворота. Після такого оговтатися було неможливо.
І коли пролунав фінальний свисток, ісландці зробили те, що робить чимало пацанів їхнього віку в таких ситуаціях. Плакали в обіймах матерів.
Хоч команда вилетіла, не варто забувати, що це лише третій виступ Ісландії на Євро Ю17, тож вихід до фінальної частини вже став важливим досягненням. Після гучних успіхів першої збірної воно може здатися не таким суттєвим, але кожен подібний досвід, кожна нова участь у континентальних чемпіонатах різних вікових категорій працюватиме зрештою й на Strákarnir okkar.
Дмитро Джулай, спеціально для Футбол 24 із Лонгфорда (Ірландія)