Найближчої суботи відбудеться один із найочікуваніших поєдинків цього сезону. І особливо представляти «Барселони» та «Реалу» сенсу немає.
Хоча тепер це буде уже зовсім інше «Ель Класіко» від того, яке ми споглядали в минулі сезони. Це уже нова епоха. Бо немає протистояння Моуріньо і Пепа (або друга і послідовника Пепа тіто Вілланови). Команди очолили абсолютно нові тренери, і майбутні суперники грають в інший футбол. «Барса» та «Реал» влітку прикупилися достатньо солідно.
Одним словом, ми не могли оминути чергове протистояння «Реала» та «Барселони» і присвятили цьому засідання нашого «Дискусійного клубу». А участь у ньому взяли журналісти сайту «Футбол 24» Володимир Лесько і Тарас Котів.
Отож, нове домашнє Класіко для Барси. Чи знову воно обернеться крахом надій переграти свого одвічного антагоніста? Цілком можливо, хоча скажи я це ще якихось два тижні тому, сам собі би не повірив. Вісім з восьми, повна гармонія у складі, поступова адаптація Неймара, який на пару з Сеском на сьогодні є найкращим асистентом у Прімері, відрив від «Мадрида» на шість очок.
Але втрачені очки з «Осасуною» та «Міланом»
при досить невиразній грі (як для «Барси», панове,
як для «Барси»), а в другому випадку ще й «основному»
Мессі, не можуть налаштовувати на позитив.
Тим паче у розрізі останніх боїв з «Реалом» на «Камп Ноу». З «вершковими» у барсиків кепська домашня історія останніх сезонів — чи то Моур так впливав, чи то Роналду, але факт є факт — лише одна перемога в Суперкубку, а все решта або результативні нічиї, або поразки; з незмінною радістю від своїх голів Кріштіану. До цього пригадаємо, що «Барса» вперше за 21 місяць (або 64 матчі) не забила в чемпіонаті у згаданій грі проти «Осасуни» — однієї з команд, що йдуть шляхом, який веде до вильоту.
Дійсно, вище згадані матчі каталонців залишили після себе дуже багато запитань. Однак, гадаю, по них не варто судити, в якій формі зараз перебувають підопічні Мартіно. Так вже історично склалось, що на «Рей де Наварра» та «Сан Сіро» «Барса» грає дуже важко, і три останні поїздки в столицю мод яскраве тому підтвердження. Не забуваймо також, проти «Осасуни» та «Мілана» Мессі та Ко знову довелось зіткнутись з таким собі Youngman (габаритний китайський автобус).
Відтак, в силу об’єктивних чинників «Барса»
була позбавлена альтернативних варіантів гри в атаці.
А з’явитись вони можуть якраз у матчі з «Реалом».
З приходом «Тата» каталонці вже не раз демонстрували, що можуть віддати м’яч супернику та вбивчо контратакувати. Але знову ж таки, тут все залежить від мадридців, від того, чи захочуть вони діяти першим номером, або ж, традиційно зроблять ставку на гру від захисту, та будуть надіятись на крейсерську швидкість Роналду і Ді Марії-Бейла на флангах.
Погоджуюсь, в останні сезони «Барсі» важкувато
даються дуелі з заклятим ворогом.
Однак, влітку Мадрид втратив свій найбільший козир
у протистояннях з каталонцями. Так, мова йде про Моурінью,
який, будучи чудовим психологом та мотиватором,
позбавив столичних «каталонського синдрому»
та змусив повірити у власні сили.
Нехай методи «особливого» були не завжди гідними наставника такого клубу, як «Реал», та він був, чи не основною ланкою у механізмі під назвою «Анти-Барса».
Анчелотті теж, ось скажімо, переживає свої найкращі перші 100 днів у тренерській кар’єрі — і в «Челсі», і в ПСЖ, де Карлето був достатньо успішним, результати і різниця забитих-пропущених були дещо гіршими. У це важко повірити після поразки в мадридському дербі, але це так. Хоча дійсно напрочуд цікаво буде поглянути, як «Барса» віддасть ініціативу «Реалові» і зіграє в переможну тактику Сімеоне з останнього мадридського дербі. У грі поточного сезону з «Райо» було зафіксовано перший випадок за 5 років або 315 матчів, коли «блауграна» програли у володінні м’ячем. До слова, остання схожа подія відбулась у 2008-му саме в грі з «вершковими».
Хоча це вже була б вершина тренерського ризику і стратегії,
на яку може і не дозволити каталонська публіка.
Мені здається, що нині все проти «Барси». Неоднозначна гра з «Міланом» показала, що захисту як не було, так і немає. А якби не дерев’яний прийом Робінью і кілька змарнованих контр, їхали б гості додому «синіми» ще й «гранатовими» без міри.
А що в атаці? Склалось таке враження, що без Мессі
барселонці якось соромляться забивати чи що.
Шансів ж то пробити Амелію у другому таймі було вдосталь!
Як на біду, у вирішальні миті куля летіла на ногу будь-кому, тільки не Лео. І ця залежність навіть з приходом Неймара нікуди не дівається. Тиснутиме на Мартіно і публіка, вимагаючи і результату, і ефектного пускання мадридської «крові».
Якщо говорити про неоднозначні матчі, то все-таки у «Реала» їх було набагато більше. Достатньо згадати, як Роналду та Ко ледь ноги винесли з «Ель Мадригалу». Тоді лише диво і впевнена гра Дієго Лопеса не дозволили мадридцям осоромитись на полі «Вільяреала». Ну а псевдо-перемогу над «Ельче», де «королівських» немов з багна за волосся витягнув арбітр, у столиці Іспанії взагалі намагаються не згадувати. Апогеєм же стало мадридське дербі, коли Сімеоне впевнено переграв Анчелотті у тактичному плані. Ну і, нарешті, за перемогу над «Ювентусом» в ЛЧ, гадаю, «Реалу» також ніхто дифірамби не співатиме та од не складатиме. Надто вже непереконливо далась ця звитяга господарям «Сантьяго Бернабеу», прихильність до яких знову проявив арбітр.
А щодо найкращих перших 100 днів Анчелотті,
то пишатись італійському наставнику поки що нічому.
З дев’яти зіграних матчів у Прімері мадридці зуміли
зберегти свої ворота недоторканими лише три (!) рази,
пропустивши дев’ять м’ячів.
Виходить, що в середньому «Реал» не провів жодного «сухого» матчу у Ла Лізі. Парадоксально, однак Роналду, як і Мессі у «Барсі», залишається головним протагоністом «Реала».
Здається, в Мадриді, окрім португальця,
просто нікому забивати.
У ЛЧ та Прімері Кріштіану вже наколотив 15 м’ячів, в той час, як центр-форвард Бензема відзначився жалюгідними, як для нього, чотирма результативними ударами. Стартовий запал Іско також дещо згас. Тому, якщо ми вже заговорили про мессізалежність, не будемо забувати, що «вершкові» без свого лідера є не менш вразливими.
Не зовсім погоджусь з прихильністю арбітра в матчі з «Юве». Так гра «Мадрида» була далекою від феєрії, демонстрованої тими ж «Баварією» та ПСЖ в один матчдень ЛЧ.
Проте перемога над чемпіонами Італії —
цілком заслужена, хоч і не королівська,
але і суперник був вимогливіший, ніж у «Барси».
Про сумнівність пенальті і мови бути не може, позаяк тягнути суперника у штрафному борцівським прийомом на газон заборонено, а те, що К’єлліні таке в Італії пропускають, то це його морока. Щодо вилучення, то суддя, звісно, по-німецьки на(с)чудив, але невідомо, на кого більше вплинула така гра. «Королі» по-джентельменськи вирішили не добивати гранда іншої держави — можна й розсудити так.
Або відсутність агресії в завоюванні третього голу
пояснимо бажанням засушити гру, відіграти варіанти
проти «Барси» на виїзді, додатково провівши кінець матчу
на економії.
«Гордість Каталонії» останні 20 хвилин не грала в Мілані, «Реал» взяв приклад — пишатися нічим, до харакірі готуватись також передчасно.
Про Мессі та Роналду. Залежність від них обох команд просто гігантська, це правда. Однак, на мій погляд, краща форма Кріштіану, який не боровся увесь останній час із травмами, має переважити. Як і менші проблеми в захисті «вершкових». Попри те, що вони більше пропустили, по грі «Барса» «пропускає» не менше — просто суперники гірше доводять свої моменти до гольової логіки. А ось і з «Малагою», і з «Ювентусом» (попри всі суддівські акценти) виднілись проблиски надійності оборони Анчелотті, що дає певний оптимізм прихильникам команди
Насправді це дуель однієї кризи жанру проти іншої не меншої кризи. Ми можемо довго перелічувати аргументи за і проти кожної команди, але обидва механізми і досі поступаються за грою протягом 90 хвилин тим німецьким грандам, які дружно вибили іспанців у півфіналі ЛЧ-2013. В обидвох нікуди не поділися мінуси саме командної взаємодії, тому такі величезні плюси малюємо біля Крішті та Лео. Відтак спрогнозую чергову гольову фієсту, з мінімальним позитивним підсумком для «Реала». Блискуча форма Роналду та Ді Марії, сейви Лопеса мають стати вирішальними.
На Бейла в найближчому Класіко сподівань,
як і на Неймара, — трохи більше нуля.
Скільки б ми не говорили про передматчеві розклади, та «Ель-Класіко» — це, якщо хочете, інше життя, інший вимір. Виходячи на поле в таких протистояннях, футболісти забувають про все, що було до того, а в голові у них лише одна думка — перемогти заклятого суперника.
«Не можу дочекатися стартового свистка матчу.
Кожен гравець хоче, щоб зустріч почалася якомога швидше.
Але години до початку гри йдуть повільно.
Під час цього матчу завмирає вся Іспанія».
Ці слова належать екс-захиснику «Реала» Раулю Альбіолю,
однак їх з легкістю можна приписати
будь-якому учаснику «класичної гри».
Вважаю, що підопічні Мартіно мають більші шанси на успішний підсумковий результат. Каталонський гранд, якому у плюси можна віднести ще й матч на домашній арені, виглядає більш зіграно та збалансовано. Крім цього, з приходом Неймара у «блауграни» з’явилось більше варіантів для гри в атаці. Бразилець встиг чудово себе проявити у зв’язці з Мессі, віддавши декілька результативних асистів на Лео. Тому не можу погодитись з твердженням, що сподівань на Неймара не багато. Більше того, він може стати однією з ключових фігур майбутнього «Класіко». Можливо бразилець і не відзначиться результативним ударом, але полегшити життя Мессі на полі він точно здатен.
Тепер оборонці та хавбеки Мадриду не зможуть уявним квадратом бігати поруч з аргентинцем, адже Неймар також в стані вирішити долю матчу. На мою думку, від цього протистояння не слід очікувати зливи голів, все вирішать найдрібніші деталі. Тож мій прогноз — мінімальна перемога «Барселони».