Динамо Київ і Барселона (0:4) зійшлися у 4 турі Ліги чемпіонів. Рахунок та огляд матчу читайте на "Футбол 24".
Поєдинок №12 в історії протистояння суперників. Матч, як і онлайн-трансляція Динамо – Барселона на "Футбол 24", стартував о 22:00. Лише 1 раз команди розходилися миром (на Камп Ноу), а в Києві встановилася фактично рівновага: 2 перемоги українців, 3 – іспанців, 9:8 різниця голів на користь господарів. Лідер УПЛ проти 13 команди Прімери, але в ЛЧ ситуація зовсім інша. Тут каталонці набрали 9 балів, а кияни – тільки 1. Куман дав відпочити Мессі з Де Йонгом, травмувалися Фаті, Піке та Бускетс – відсутні 50% польових гравців, які били Динамо в Іспанії, всі організатори гольових атак з того матчу. Але й Луческу залишився з обмеженим складом після спалаху коронавірусу.
Динамо – Барселона: онлайн-трансляція матчу ЛЧ
Куман відверто злегковажив суперника. Лише 4 гравці (Тер Штеген, Дест, П'яніч і Педрі) зберегли своє місце в основі порівняно з попереднім матчем команд. Зокрема, у центрі захисту вийшов 21-річний дебютант Мінгеса. Отримали шанси й інші молоді гравці та резервісти. Судді придумали офсайд у Де Пени, який з Вербічем відривався у контру. Утім, Карлос і так пробив не дуже вдало з гострого кута, вийшло більше схоже на простріл в нікуди. Доволі впевнено і агресивно грає Динамо на перехопленнях, але до пуття перспективні переходи в атаку не доводить. Луческу лютує через брак Гармаша. Дуже багато втрат у Барси, яка виглядає відверто посередньо у перші хвилин 15. Та що з того, якщо кияни регулярно відповідають люб'язністю – добре хоч, що на чужій половині.
Динамо – Барселона – відео голів
Буяльському дістається. То Трінкау на ногу наступить, то П'яніч легенько вдарить ззаду по нозі й заробить першу жовту в матчі. До слова, тільки Віталій, Вербіч і Де Пена більш-менш влучно підтримують атаки на швидкості, в решти гравців більше передач назад і гальмування. Ось і на стандарті не вийшло акцентованого удару. Знову завершував Де Пена, найгостріший серед футболістів обох команд за стартові 25 хвилин. Крім переваги у дриблінгу, якості та кількості передач, Динамо ні в чому не поступилося. Команда Луческу виграла всю боротьбу, більше стріляла (2:1), видала єдину прицільну спробу.
Єдина світла пляма в гостей – Коутінью. То продереться у воротарський, то підхопить втрату Миколенка. З ударами поки не дуже, але друга спроба вже виглядала значно гострішою. Шапаренко знову і знову втрачає м'яч на правому фланзі. Луческу дає прочухана. Минуло 30 хвилин, а на полі не футбол. Це якийсь конкурс, хто припуститься більше браку на рівному місці. Поки тут рівновага, тому 0:0 на табло цілком і повністю закономірні. Одна біда – у паралельному матчі Ребров сенсаційно б'є Роналду на полі Ювентуса. Вербіч змахнув снаряд з ноги Буяльського, який готувався розстрілювати Тер Штегена. Уже не вперше динамівці заважають один одному в чужому штрафному.
Гармаш ледь не привіз пенальті, діючи на межі фолу. Трінкау падав дуже красиво, але VAR не змінив рішення судді – це лише акторська гра, не фол. Ювентус зрівняв. Зусиллями, звісно ж, Роналду. Скільки разів розчаровано махав руками Луческу, і не злічити. Так-так, з цією Барсою 0:0 – результат, який засмучує. Кендзьора не витримав і створив 2 класні моменти підключеннями по правому флангу. Але то Вербіч не дасть партнеру пробити, то Шапаренко пропускав в порожнечу замість удару. Де Пена теж психує, тягне м'яч по лівому краю і пробиває. Символ всього першого тайму. Дивився Карлос, що там Вербіч, а потім махнув рукою і дав з нульового кута. Відчайдушно і без шансів залетіти.
Вербіч і Буяльський запороли парочку моментів на старті другої половини, а у відповідь отримали 2 легкі голи. Брейтвейт протягнув круглого, Де Пена пасивно спостерігав, Дест підхопив майже у воротарському і розстріляв Бущана. Ну, а потім прийшов стандарт. Мінгеса виграв верхову боротьбу в Забарного, а Брейтвейт замкнув дальню стійку, відірвавшись від Миколенка. Ось вам і 21-річний дебютант. Луческу не витримав цього жаху, на 59 хвилині замінивши Гармаша і Караваєва, які зі своїм завданням геть не впоралися. Вийшли Андрієвський і Попов.
Останній привіз пенальті. Навіщо Денис штовхав Брейтвейта, якщо Бущан і так парирував цей удар? Сам екс-форвард Леганеса і забив з 11 метрів, хоч Георгій майже потягнув. Ну, а Київ змарнував черговий момент. Вербіч класно розігнав атаку, Буяльський у дотик на Де Пену, а той мав забивати або віддати назад Віталю, але пробив дуже далеко від воріт. Дест розриває і Миколенка на лівому краю. Викотив Сержінью на 11 метрів, а там Пуч, який замінив П'яніча, пробив у стилі уругвайського Карлоса. Високо. Далеко. Лєднєв і Супряга замість провальних сьогодні Де Пени і Шапаренка.
Агонія. Барса все контролює і розриває. Динамо тринькає чергові перспективні підходи. Матуес Фернандеш також дебютує за Барселону і може забивати метрів з 10, пробачив 22-річний бразилець. Вийшов і ще третій новачок – 19-річний Конрад Де Ла Фуенте, ще один американець після Деста. А якщо врахувати, що Брейтвейт і Пуч теж дебютували, правда, суто в ЛЧ (Мартін раніше грав 1 хвилину, але зі старту не виходив)... Ех, за такі поразки точно соромно! Швидка тікі-така. Грізманн завершує перепасовку Аленьї з Альбою – 0:4. Динамо вилітає з ЛЧ, але Ігор Суркіс недарма тримав смартфона в руках. Ювентус дивом дотиснув Ференцварош і склав компанію Барсі у плей-офф. Натомість у киян буде домашній бій за 3 місце і спуск в Лігу Європи! Чекаємо в гості Сергія Реброва.
І знову добротні 45-50 хвилин...а потім провал, або Як оцінити Гармаша?!
Команда змушувала вірити в себе. У суперника жодного шансу до перерви. У Динамо бездоганний рух, підстраховка, перехоплення, виграні єдиноборства, перспективні спроби вибігати в атаки флангами. І його величність Бажання. Несподівано самі для себе десь так під середину першого тайму зрозуміли, що Барселона то зовсім не та приїхала. Так, ніби їм не сказали, що Мессі, Фаті, Де Йонг, Піке і компанія не зіграють. Якщо з Ювентусом цих надій вистачило на 45 хвилин, то зараз уже на 7 більше. Прогрес! Чи ні. Адже команда Пірло принаймні приїхала основою, хоч і без Роналду з тим ковідом, який повністю змінив увесь європейський футбол і змушує гравців перевіряти межі людських можливостей.
Після перерви уже було одне тотальне пекло. За інерцією ще втратили пару-трійку чи то моментів, чи то підходів. Не залетіло. Не вистачило ментальності і майстерності. Тих холоднокровності та смачного виконання, що відділяють рівень футболістів українських команд від рівня топ-чемпіонатів. До перерви Барселона виглядала гірше за Інгулець у недавньому матчі, але кияни робили все настільки повільно та незграбно, що суперник легко відбивався. Коли стільки тринькати, не доводиться сподіватися на гарні результати. Великі питання до реалізації Вербіча і Де Пени, але більшість інших зіграли ще гірше.
З обрізаним правим крилом не витягнув на собі Буяльський, хоч і дуже старався. Шапаренка запроторили... ну кудись туди, де він не стягує. Гармаш зіграв на диво надійно. Ніби і 8 втрат, причому нерідко перед своїм штрафним, і від цього хотілося волосся на голові рвати. Але й неймовірні 9 відбирань! Денис виграв також 9 єдиноборств із 14, і за обома показниками став найкращим у матчі. Тільки кому це все здалося, якщо лише 68% точності передач. Гірша тільки в Кендзьори (67%), Караваєва (65%), Андрієвського (60%) і Де Пени (56%). Аленья і Педрі, яким на двох тільки на 10 років менше, як Гармашу, весь день провели у фінальній третині поля киян (шалені 66 передач на двох там), а їхня точність становила 99% і 85%.
Юні американці і вихованці Барселони показують, де український футбол
Американець Дест, якому 20 років, показав, що таке школа Аякса, збагачена каталонськими акцентами. Колосальний матч. Так, у моменті з ключовим першим голом (тільки якби забило його Динамо, матч міг перевернутися в кардинально інший бік, хоча і це не точно) Гармаш і Караваєв по-дитячому викидалися на нього. Але як же швидко і якісно все зробив далі. Навіть партнер Брейтвейт, схоже, не зрозумів, хто ж це в нього поцупив снаряд перед заходом на удар. Недарма Барселона стала найкращою в цій ЛЧ за швидкістю і якістю переміщення м'яча. Здавалося, це все Мессі, Фаті, Де Йонг та компанія.
Аж ні, молодь, дебютанти і старенькі резервісти на зразок Брейтвейта, який у своєму житті виграв лише 1 трофей (Кубок Данії), продовжили славетні традиції. Поки ми думали, що це Динамо сміливішає і гостріше в атаці, Барса просто розхитувала фортецю Луческу і пробивала в ній щілини. Вони контролювали все з першої і до останньої хвилини. Динамо ніби й вибігало гарячково в атаки, але там Ленгле та Мінгеса все контролювали і знімали. А коли в господарів виникали круті моменти, вони дуже легко їх дарували назад. Можливо, в межах штрафного Тер Штегена вже просто не вистачало свіжості ніг і думок, але де ж їм дітися, коли весь перший тайм було стільки інтенсивної бігової роботи, аби перекривати всі зони.
Ось так дивишся на цю голодну молодь Барси і розумієш, а на біса їм зажерливі зірки, які не можуть погодитися на чергове урізання своїх все ще захмарних зарплат. Навіщо геніальний Мессі, який буде ходити по полю і дозволяти суперникам оббігати себе і створювати жахливі дірки в захисті. Навіщо постарілі Бускетс і Піке. Чому попередні тренери так пасивно працювали з молоддю, яку б ніяка Баварія не розкатала 8:2? Звісно, не все так гладко, як на фоні Динамо – всього лише команди з другорозрядної ліги, де у фаворі удари по ногах, вічне "терпіти, битись, боротись" і біганина у стилі нижчих англійських дивізіонів, а не техніка переміщення м'яча.
Прикро, але київські футболісти навіть не змогли стати активними спаринг-партнерами. Виглядали пригнічено і безвольно після першого ж гола. До цього аж диву давався: куди ж ділися хронічні проблеми при стандартах і на другому поверсі, як же якісно хлопці попрацювали. Після 52 хвилини прийшла атака, в якій спочатку Караваєв і Забарний програли ближню стійку, а потім Миколенко дозволив замкнути дальню. І все знову стало на свої місця.
Якщо вже Барселона забиває Динамо зі стандарту та виграючи другий поверх, про яку конкурентоспроможність можемо говорити? Футбол для киян завершився на 65-й, коли Де Пена з 10 метрів пробив по горобцях. Стань рахунок 1:2, могли б ще потягнути на морально-вольових. Безумовно, прикро так віддавати нібито рівну гру. Та має бути і характер. Таке враження, що динамівці щотижня грають проти Барси і їм стало нецікаво, бо, бачте, цього разу не було Нещерета й фарту.
Луческу ставить хрест на Цітаішвілі? Відчуття тягучої безнадії і "прокляття" НСК
Уже 4 матчі Динамо і Шахтар б'ються об стіну нібито домашнього стадіону. А виходить так, що на виїзді обидві команди демонструють кращі гру та результати. На НСК Олімпійський 3 поразки наших грандів та нічия, жодного забитого гола. Два побиття в дуже схожому дусі. Реалізуй Барселона все створене виключно за 45 хвилин після перерви, рахунок був не меншим, ніж 0:6 Шахтаря від Борусії М. Техніка, відчуття моменту й пасу, швидкість мислення молодих Аленьї, Пуча, Мінгеси навіювала жах і навивала смуток. Настільки ці малі безцеремонно себе поводили з деякими значно досвідченішими господарями у всіх фазах гри. Апатія і безнадія. Той момент, коли лідери УПЛ мають змогу відчути себе аутсайдерами своєї ж ліги.
Найгірше в таких матчах – не рахунок чи поразка. А стиль. Програна боротьба, яку закинули задовго до фінального свистка. Відчуття приреченості, розбалансованість, дикі помилки в обороні, привози, нерозуміння природи елементарних принципів гри. Хлопці, ну ви ж не в кінотеатр квитки купили, щоб просто дивитися, як вас вкотре і вкотре на велосипеді оббігає Дест чи ще якийсь нахабний американець, іспанець, француз, бразилець чи навіть данець. Розуміємо все – грають чортяки красиво, динамічно й елегантно. Та все ж треба вмикатися, переривати, впиватися в них так, як вони рубали ваших же партнерів.
Коли Буяльського з першої до останніх хвилин б'ють по ногах, а він все одно виводить і виводить на ворота партнерів, це похвально. Але це з тої опери "один у полі не воїн", адже всі 4 створені Віталієм моменти (ніхто навіть у гостей не віддав стільки ключових передач) були благополучно змарновані з неприпустимою легкістю. Концентрації не вистачило ні в обороні, ні в атаці. Паніки було занадто багато. Відчувалась хмільна ностальгія за азартом і нахабністю Шабанова, Жерсона, Циганкова та й навіть Супряги з матчу на Камп Ноу. Можливо, у таких обставинах варто було випустити Цітаішвілі, а не Лєднєва чи Андрієвського. Це принаймні природній правий вінгер. І характеру, бойовитості йому не бракує.
Бо якщо вже за таких обставин Гіо протирає штани на трибунах, то що буде з поверненням лідерів атаки? Хочеться вірити, що все це просто наслідки коронавірусу, а не чергова глобальна проблема. Динамо раніше при Луческу не виглядало настільки розхлябаним і беззахисним. Навіть той же Шахтар, хоч і розгромив 3:0, так не возив – щоб у межах штрафного, знущально, легко і принизливо. Загальний стан команди, яка втратила не лише кількох незамінних гравців, а й функціональний тонус, навряд чи може слугувати єдиним виправданням. Утім факт показовий: якщо в Барселоні перебігали суперника на 5 км, то тепер лише на останньому відрізку випередили. У киян командний пробіг став гіршим майже на 2 кілометри, у каталонців – кращим майже на 3 км. Ех, таки шкода, що Мессі з Піке не приїхали. І далеко не тому, що дехто втратив змогу випросити футболку в Лео...