Румунський арбітр Іштван Ковач, котрий обслуговував матч "Зоря" – "Фенербахче", діяв цілком у рамках правил, дозволивши зіграти більше 5 хвилин компенсованого часу. Однак "Футбол 24" вважає, що рефері, м'яко кажучи, не правий.
Отож, розпочнемо з азів. Дії арбітра регламентує Правило 6 "Арбітр" Правил гри ФІФА. У Пункті 1 Правила 6 сказано:
"Кожний матч контролюється арбітром, який має виняткові повноваження щодо забезпечення дотримання Правил гри в матчі".
Пункт 2. "Арбітр повинен приймати рішення в силу своїх можливостей відповідно до Правил гри та "духу гри" на підставі власної думки, маючи право діяти на власний розсуд в межах Правил гри".
Арбітр, як бачимо, має "виняткові повноваження" і "має право діяти на свій розсуд у рамках Правил гри". Будь-яке рішення рефері – закон. Саме арбітр є тією людиною, котра інтерпретує Правила гри на футбольному полі.
Тепер глянемо, що Правила кажуть про компенсований час. Про нього йдеться у правилі 7 "Тривалість матчу".
Про компенсацію втраченого часу йдеться у пункті 3 Правила 7.
"В кожному таймі арбітр компенсує час, втрачений з таких причин:
- проведення замін;
- визначення ступеня травм та/або транспортування травмованих гравців;
- затягування часу гри;
- дисциплінарні покарання;
- зупинки, щоб попити води, або з інших причин медичного характеру, передбачені регламентом змагань;
- будь-яка інша причина, в тому числі будь-яка важлива затримка до поновлення гри (наприклад, святкування голу).
На останній хвилині кожного тайму четвертий арбітр повідомляє про рішення арбітра щодо мінімального компенсованого часу. Арбітр може збільшити компенсований час, але не скоротити його".
Іштван Ковач за підсумками другого тайму компенсував 3 хвилини. Менше 3-х хвилин зіграти не можна, більше – хоч греблю гати.
На перших секундах компенсованого часу воротар "Зорі" Олексій Шевченко отримав ушкодження.
Хочете рахувати секунди? Давайте!
Арбітр підійшов до воротаря на 10-й секунді. З цього часу і потрібно вважати, що арбітр займався "визначенням ступеня травми" голкіпера. На 1:25 Шевченко взяв м'яч у руки, щоб ввести в гру. З цього моменту у арбітра вже немає підстав вважати, що гравцеві надають допомогу. Олексій ще 20 секунд тягнув час і довго вводив м'яч у гру? Але ж, виходячи з Правил, це не так. Ковач це не класифікував як затримку часу, інакше показав би жовту картку.
Тобто, до підпункту про "визначення ступеня травми" можна зарахувати максимум 1:15, а не 1:46. Це по-перше.
І тепер до найцікавішого. Порушення Пауліньо сталося на 4:01, після того, як переграли більше хвилини понад компенсований час. Вписуємося в 1:15? Якщо рахувати до секунд – так, вписуємось. ОК. Арбітр призначив штрафний.
А тепер, увага, мої ж ви знавці правил! Ви в курсі, що після того, як арбітр призначив штрафний удар, він настільки ж легко (за законом, за Правилами!) міг будь-якої миті дати фінальний свисток? Хоч в 4:15, хоч в 4:30, а хоч в 4:46.
Тобто, в момент першого удару К'яера зі штрафного (в 5:01) арбітр за правилами міг дати фінальний свисток. Відразу ж після удару К'яера (невдалого, в стінку) арбітр за законом міг дати фінальний свисток. І навіть в момент другого удару К'яера (в 5:03 компенсованого часу, коли не те що минули 1:15, але і всі 2 хвилини) арбітр за законом міг дати фінальний свисток.
Безумовно, Іштван Ковач діяв згідно закону. І немає сумнівів, що йому і слова кривого не скажуть в УЄФА, не поставлять низьку оцінку за матч, не усунуть і не дискваліфікують. Але ось в пам'яті українських уболівальників румунський арбітр займе почесне місце поряд з такими майстрами суддівського цеху, як Рене Педерсен і Віктор Кашшаї.
Румунський крадій Іштван. Перші висновки із матчів "Зорі" та "Шахтаря" у Лізі Європи