Артем Мілевський оголосив про завершення кар'єри. "Футбол 24" розкриває життя і кар’єру екс-форварда київського Динамо та збірної України його ж словами.
Я слів на вітер не кидаю, тому виконав свою обіцянку – взяв і забив.
У мій час мені могли "напіхати" Ващук, Дмитрулін, Хацкевич, але нічого страшного. Старші є старші. Проте Дмитруліна важко було витримувати. Він коментував кожен твій пас.
Я ніколи нічого не боюся.
Я не хвилююся з приводу того, що про мене кажуть мої недоброзичливці.
Найбільше мене дратує запитання: чому я часто падаю на футбольному полі?
Франческо Тотті – мій кумир. Хотів би зіграти в одній команді. Саме він надихнув мене іноді пробивати пенальті в стилі Панєнки.
Коли у нас був Газзаєв, коли я був, була відмінна команда. Коли був Саша Алієв, Єрьоменко, Мілош Нінковіч, Каддурі, Юссуф, Тарас Михалик, Бетао, Вукоєвіч, Олег Гусєв. Знаю своїх 11 гравців. Це була команда, коли грали на рівних з Порту, Арсеналом, Фенербахче. Потім прийшов Валерій Георгійович. У нас була цікава група з Інтером, з Рубіном. Є що згадати. І мені подобається згадувати. Я почав знаходити ці ігри, дивитися.
Почекай, бл***, ще в Мінськ, бл***, до тебе приїдемо. Клоуни.
У Девіча нежить? У таких матчах, як з Англією, без ноги виходять.
Чого хоче цей великий експерт Вітя? Ярмола – хороший хлопець, правильний пацан.
Олег Володимирович (Блохін, – "Футбол 24") розповідав, що п'яних людей тренувати не може. Як це може бути правдою? Як можна п'яним приходити на тренування? Це повна нісенітниця.
Якщо Блохін на мене ображений через халат, то це взагалі сталося випадково. Коли ми збиралися на базі на тренування, у той день я трохи запізнився. Я не хотів пропустити презентацію Блохіна, тому прийшов у халаті, просто не встиг переодягтися. Про це насправді просто занадто багато писали і акцентували на цьому увагу.
Легенда Динамо, а заодно і нинішній тренер, крім того, що п'є каву і курить цигарки на лавочці, більше нічого не робить для команди. Доказ цього – становище Динамо.
Якби Блохін очолив Хайдук? Я б довго сміявся, напевно. Сказав би, що нашим результатам настане кінець.
Сидимо в офісі Спліта з президентом і тренером, підписуємо контракт і вибираємо номер. І в цей момент дзвонить Саша Алієв. Я скидаю. Він пише смс: "Кент, чому не відповідаєш?". Виявилося, що всі номери, які я хотів би взяти, в Спліті зайняті. І тут я згадав, що Саша в Москві грав під 88-м номером, і у нього все залітало. Думаю, візьму і собі 88-й, і у мене все залетить.
Чи були варіанти поїхати грати в Італію? У 2009 році – до Фіорентини. Але вийшла класична історія: ніяких відступних в контрактах у нас не було. Програє Суркіс гроші в казино – запросить 9 мільйонів. Потім прокинеться в огидному настрої – вже не 9, а 12. Так я і не поїхав нікуди.
Турецький чемпіонат для мене став одкровенням. Один з найцікавіших чемпіонатів. Там виступає дуже багато зірок, гравців топ-класу. Супер взагалі. Єдина там була проблема – гроші не платили довго.
Чи прийняв би пропозицію Шахтаря? Ніколи.
В Україні я грав у Динамо, і повертатися в якийсь інший клуб в Україні – буде для мене неприйнятним. Неправильно якось. Я не можу перейти в якісь інші клуби – у мене буде боліти душа і серце.
Звичайно, якщо мені надійде дзвінок в один прекрасний момент – я зберу валізу і приїду в Динамо (Київ). Але треба дивитися правді в очі.
У той час, коли був в клубі, вірив президенту (Ігорю Суркісу, – "Футбол 24") на слово. А потім просто послали на 3 літери і сказали, що не отримаю тих грошей.
У київського Динамо дуже цікавий президент. Колись у контрактах гравців не були прописані суми відступних, а в Суркіса кожного дня змінювались цифри. Подивіться, він навіть зараз не може продати лідера команди Ярмоленка.
Чи стежу за тим, що діється в зоні АТО? Звичайно, але мені складно зрозуміти, чому так відбувається. Я зовсім не політична особа. Правда, якщо від мене потрібна якась допомога, не пройду повз. Допоможу, чим зможу, адже країна потребує підтримки кожного. Зараз Україні дуже нелегко.
Люблю красиво одягатися. Але що робити, якщо в нашому світі дуже часто, як і раніше, зустрічають по одягу?
Мені просто цікаві такі люди, які знамениті і плюс – люди з харизмою, які вміють звертати на себе увагу.
Це не можна назвати якимось наслідуванням. Це, напевно, більше інтерес стежити за людьми, дуже люблю спостерігати за людьми. Припустимо, в тому ж кафе, на тренуваннях. Просто на вулиці.
Мені не байдуже, що я одягаю. Я щодня думаю, що мені одягти.
Ось читаю книгу про Златана Ібрагімовіча. Думаю, багато її читали. Мені це дуже цікаво, я прочитав уже половину. Дочитаємо до кінця. Може, і я щось напишу, свою автобіографію. Повірте мені, там написати ого-го скільки можна! Одкровення. А значить – буде ще більше продаватися. Цікаво людям буде, що я робив в цьому житті. Головне – треба придумати хороший заголовок.
Є три речі, які взяв би з собою на безлюдний острів – мобільний телефон, дівчину і багато білого вина.
Хотілося б жити біля моря.
Найдорожча вечірка у моєму житті? Коли Суркіс оштрафував на 50 тисяч доларів. На дискотеку сходили, нічого такого. Але в той час він цінники з голови придумував. Я був готовий заплатити, тільки щоб не слухати крик. Неначе на дискотеці ніхто ніколи не був.
Якщо я напишу якісь там пости, то це відразу ж виходить у ТСН або ще десь. Насправді, мені це трохи смішно, але тішить, що крім мого Instagram ніхто не може про мене знайти інформацію. Як тільки я перестав писати, усі перестали розуміти, де я перебуваю.
З Сашею Алієвим постійно в WhatsApp списуємося. Дізнаємося один у одного як справи. Звичайно, можливості немає, так, як раніше, зідзвонюватися. У багатьох сім'ї, у кожного своє кіно. У кожного своє життя.
Зарплата? У Динамо я заробляв два мільйони євро на рік. У мене залишився мільйон євро. Він собі лежить в банку. Це все, що залишилося. Все інше прогуляв. На свої чотири машини я витратив 500 тисяч доларів, але зараз вже жодної немає в живих.
Чи сумую за своїм розбитим автопарком? Це всього лише залізо, хоч і дороге. Немає за чим сумувати. Головне, що тато, мама і сестра – живі і здорові.
Особисте життя на те і називається особистим. Я не хочу розповідати зараз якісь байки, щось вигадувати, казки. Але скажу, що поки я не зустрів ту людину, з якою можна було б прожити все життя. Хоча дуже цього хочу, скажу так. Хочу знайти людину, щоб було весело вранці, вдень, ввечері, бігали діти.
Бурхливе життя було в минулому. Зараз хочеться якогось затишку. Хочеться якогось свого спокою. Щоб мало хто впізнавав, щоб мало хто чіпав, мало ставив запитань якихось безглуздих, на які не хочеться відповідати взагалі.
Життя я проживаю так, як хочу. І мене абсолютно не хвилює, хто і що буде про мене говорити. Повторюся, що сім'я для мене на першому місці. І моє здоров'я. В іншому я вирішив для себе і завжди так казав – не хвилює, хто що думає, хто що буде говорити, повірте мені.