Розмови про юніорські та молодіжні чемпіонати світу традиційно оздоблюють іменами відомих футболістів, які брали участь у цих змаганнях.
Це ніби підкреслює необхідність подібних турнірів, додає ваги їхньому статусу «оглядин талантів». Цей «статус» насправді мав би відпочивати на полицях музею штампів поруч із іншими замшілими, позбавленими змісту фразами, що захаращують футбольний лексикон. Безумовно, через юний вік учасників когось із них можна побачити чи не вперше у житті. Та оскільки це такий само структурований турнір, як і «дорослий» чемпіонат світу, потрапити на нього можна лише через чемпіонати континентів й чимало перспективних гравців не пробилися на ЧС Ю-17 й не пробивалися раніше.
Один із важливих аспектів полягає у тому, що чемпіонат дає зовсім юним футболістам можливість прожити цикл Мундіалю від кваліфікаційних турнірів до зборів безпосередьно перед фінальною частиною та взяти участь у матчах із суперниками з різних континентів. Комусь цей досвід допоможе у футбольному становленні, для когось він може бути єдиним у житті. Приїзд на ЧС Ю-17 не робить гравця автоматично майбутньою зіркою, тож насамперед на цьому турнірі цікавить якість гри команд, їхня реакція на різні ситуації у кожному матчі та у змаганні в цілому.
З цієї точки зору чемпіонат вийшов якіснішим за попередній. Більше було змістовної та продуманої командної гри. І це стосувалося не лише тих, хто подолав бар’єр групового етапу. Деякі збірні, що не пройшли до однієї восьмої, виглядали цікавіше за окремих учасників плей-офф.
У вирішальному матчі зустрілися одна з двох найкращих команд турніру з командою, що найкраще відреагувала на стартову поразку. Те, що цієї поразки завдав, та ще й з розгромним рахунком, саме суперник по фіналу додавало пікантності битві за титул.
Окрім логіки конкретного турніру успіх цих двох збірних мав ще й інше підґрунтя. Обох виділяє системність у роботі з молоддю. Нігерійська системність, щоправда, завжди викликає підозри у суперників. Від найпершого чемпіонату світу у цій віковій категорії. Тоді це ще був Мундіаль Ю-16, який у 1985 році відбувся у Китаї, й нігерійці переграли у фіналі збірну ФРН. Зараз навіть самі нігерійські уболівальники глузують з тієї команди, радо підхопивши твердження інших, що під виглядом школярів на турнір повезли зрілих футболістів.
Майже тридцять років по тому існують методи визначення віку футболіста, ФІФА їх застосовує, але підозри не зникають. У жовтневому номері журналу World Soccer повідомлялося, що нігерійці провели попереднє сканування викликаних на чемпіонат світу гравців й відправили зі зборів «кількох ключових футболістів». Після гри, яку видали нігерійці, страшно навіть подумати, на що ж тоді були здатні ті «ключові» виконавці.
Зрештою фальсифікації віку не є суто африканським винаходом. Кожен, хто ріс у СРСР, мабуть опинявся у ситуації, коли навпроти стояло одинадцять удвічі, а то й утричі більших за тебе бугаїв, а їхній тренер запевняв, що вони усі «після серпня». (Якщо не зраджує пам’ять, то у Києві у міських змаганнях один сезон грали усі одного року народження, а наступного вже дозволяли заявляти тих, хто народився роком раніше, але після серпня місяця, тож вираз «після серпня» був дуже популярним).
І ще один важливий нюанс. Згадуються зморшкуваті обличчя гравців «молодіжної» збірної Кот д’Івуару на одному з чемпіонатів світу. Захищалися вони так, що навіть восьмирічні зробили б це краще.
Збірна ж Нігерії на цьому турнірі сподобалася змістовною грою. Швидка, динамічна, багатоходова, ця гра створювала чимало проблем обороні суперників. Комбінації по центру, сплетені з коротких та середніх блискавичних пасів, змінювалися фланговими проходами. Найбільше захоплювала робота з м’ячем. Після років спостережень за незграбними рухами перекачаних заради «європейських стандартів» африканських футболістів справжньою насолодою було стежити за легкістю, невимушеністю, елегантністю у контролі м’яча у найскладніших ігрових ситуаціях. Це вміння ставало в нагоді й коли доводилося захищатися. Завдяки йому контратаки розвивалися напрочуд природно. Команда уособлювала той африканський ритм, що потроху зникав з футболу перших збірних на догоду м’язам. Нігерійці довели на цьому турнірі, що тактичні гнучкість та грамотність не обов’язково мають асоціюватися у африканському футболі з похмурим знущанням над м’ячем.
Приємно, що саме у цій команді знайшлося місце для футболіста, на якого, можливо, чекала не лише Нігерія, а й увесь континент. Келечи Іеначао — гравець амплуа, що, як стверджують вундеркінди від тактики, «зникає». Він є типовим десятим номером. Келечи й сам забив кілька ефектних м’ячів, та найбільше зачаровували його передачі. Іеаначо прискорював та уповільнював політ м’яча так, щоб той опинявся саме там, де потрібно партнеру. З його передач забивали Проміс Айзек і (після травми Айзека) Тайво Овонійї, але паси були такими, що могли б відзначитися й значно менш вправні форварди.
На фото: Келечи Іеначао
У 1985-му у заявці збірної Нігерії у графі «клуб» навпроти багатьох прізвищ було скромно написано school. Цього разу гравці представляли численні футбольні академії. Ще чотири роки тому 16 учасників ЧС Ю-17 теж були вихованцями академій. Їх відкривають по всій країні, деякі існують завдяки інвестиціям колишніх футболістів. Ставлення до них часто формується за результатами збірних. Після виходу до фіналу ЧС Ю-17 2009 року академії вихваляли навіть у Гані. Варто було не потрапити на Олімпіаду, і Нванкво Кану закликав уряд «встановити чіткі правила для академій». У деяких з них, на думку Кану, не забезпечували належний рівень тренувань, а самі академії були створені лише для того, щоб заробляти гроші.
Навряд чи все так погано, як здавалося Нванкво. У багатьох академіях учням гарантують не лише здобуття футбольної освіти. Для країни, у якій десять з половиною мільйонів дітей взагалі не ходить до школи, це важливо. Та й футбол, продемонстрований нігерійцями на цьому турнірі, є найкращим аргументом на користь цієї роботи. Можливо, саме завдяки академіям Нігерія зможе відійти від нав’язаних європейськими скаутами шаблонів й знайти місце на полі не лише кремезним руйнівникам.
У словах Кану проскакує типова для нігерійців риса. Перехід від самовпевненості до самобичування залежно від одного лише результату. Після перемоги у цьому турнірі нігерійським футболістам важливо не втратити голову від зливи компліментів, подарунків, пропозицій.
Мексиканська системність починалася з махінацій. У 1988-му у складі молодіжної збірної виявили чотирьох «переростків». На два роки тоді дискваліфікували усі національні команди.
Мексиканська системність починалася з тріумфу. У 2005-му Мексика виграла чемпіонат світу Ю-17. Саме та перемога довела, що роботу з молодими талантами, яку вже структурували за три роки до цього, слід продовжувати й робити її дедалі більш професіональною. Федерація Футболу створила спеціальний «комітет з розвитку». Перша пропозиція цього органу — кожен клуб елітного дивізіону був зобов’язаний випускати мінімум на 45 хвилин у кожному матчі гравця, якому було менше 20 років та 11 місяців. Для молодіжних та юнацьких команд були створені нові загальнонаціональні турніри. Клубам довелося більше уваги приділяти своїм академіям, покращувати скаутську роботу. Найбільші клуби країни мають академії не лише по всій Мексиці, а й у США.
У збірної кожної вікової категорії були свої тренерські штаби, свої скаути. Самі ж збірні почали брати участь у міжнародних турнірах по всьому світу. Зараз мексиканський футболіст може приїхати на ЧС Ю-17, зігравши вже не менше п’ятдесяти міжнародних поєдинків.
Подібний досвід став у нагоді на цьому турнірі. Мексиканці приїхали захищати титул і отримали 1:6 від Нігерії вже у першому турі. Нехай гравці у команді змінилися, але чинному чемпіону не лічило ганебно вилітати вже після групового турніру. Мексиканці зробили дуже правильні висновки зі стартової поразки. Невдача ніби підкреслила, що видатних гравців, суперталантів у цій збірній немає. І саме як команда Мексика додавала у наступних зустрічах. «Одужання» йшло поступово, у кожному з двох інших матчів групи покращувалася взаємодія в атаці та обороні, й на Італію в одній восьмій мексиканці вже вийшли в оптимальному психологічному стані. Якнайкраще свою злагодженість команда продемонструвала у чвертьфіналі проти Бразилії. Неймовірні колективні зусилля, насамперед у грі без м’яча, дозволили витримати тиск суперника, що не помічав опонентів у попередніх зустрічах. Трохи пощастило у серії пенальті, але зусилля команди у боротьбі з потенціально сильнішим опонентом не були марними.
Мексика - Нігерія - 1:6
Навіть коли мексиканці не потрапляли на ЧС Ю-17 чи Ю-20, ніхто не ставив під сумнів створену систему, не закликав усе закрити через брак результату. Тим більше ніхто це не робитиме після поразки у фінальному матчі Мундіалю, виступ у якому радше додав мексиканцям впевненості у важливості зробленого за останні десять з гаком років.
Дмитро Джулай