У переповненому трофеями музеї Баварії – 6 Кубків чемпіонів. Перший із них Мюнхен здобув 17 травня 1974-го.
У 1969 році, після перемоги в Кубку європейських чемпіонів із Міланом, німецький захисник Карл-Хайнц Шнеллінгер заявив: "Я думаю, що невдовзі клуб із Бундесліги стане найкращим в Європі. Я б поставив на Баварію. Це команда, яка ретельно будується протягом багатьох років". Карл виявився правий, але шлях до футбольного Грааля зайняв набагато більше часу, аніж гадалося "ротен". Колись Баварія мріяла про участь в Кубку Ярмарків та Кубку володарів кубків. Але апетит до голодних мюнхенців приходив під час їжі і наприкінці 1960-х їх збуджувала лише головна європейська страва – КЄЧ.
У 1969 році "ротен" зрештою здобули своє перше чемпіонство в Бундеслізі та отримали нагоду зіграти в омріяному турнірі. Незважаючи на те, що жереб не віщував мюнхенцям нічого поганого, дебютний баварський млинець суттєво пригорів. У своєму прем’єрному розіграші КЄЧ Баварія потрапила на французький Сент-Етьєн. Звичайно ж, "зелені" не були ноунеймами, адже протягом останніх шести сезонів чотири рази ставали найкращою командою Франції. Проте "ротен" могли похизуватися віссю Майєр – Бекенбауер – Мюллер, яка, видавалося, спроможна впоратися з усіма європейськими важковаговиками, не те, що з "якимось" Сент-Етьєном.
"Я – Мюллер, бомбардир із Ньордлінгена"
17 вересня Баварія впевнено здолала "зелених" – 2:0. Німецька преса бідкалася, що "ротен" не використали мінімум три стовідсоткові нагоди, але сходилася на думці, що такого запасу вистачить, щоб спокійно їхати до Франції. Однак вони помилися. Першого жовтня 1969 року "зелені" розібрали німецьку машину на запчастини. Вже на другій хвилині Ревеллі відіграв один м’яч ударом з другого поверху. Якби не Майєр, то Сент-Етьєн міг виграти і з двозначним рахунком. Щоправда, навіть Зепп не міг тягнути все. Ревеллі та Саліф Кейта в другому таймі запалювали червоне світло за воротами Майєра. Ці голи також були забиті ударами головою. Після матчу голкіпер лютував: "Лише Бекенбауер стрибав за тими м’ячами. А ось інші наші гравці в гольових епізодах задовольнялися роллю глядачів".
"Мене не шокує те, що ми програли цей матч, мене шокує, що ми не створили жодного моменту біля воріт французів", – додав розчарований президент Баварії Вільгельм Нойдеккер. Коли один із працівників клубу запитав у нього, як безпечно перевезти в Мюнхен цінну вазу, яку подарував німцям Сент-Етьєн, бос не втримався: "Роби з нею все, що тобі заманеться. Можеш навіть її розбити. Я не хочу більше її бачити, адже та бісова ваза постійно нагадуватиме мені про сьогоднішній провал".
Другий похід "ротен" за вухатим теж завершився катастрофою, щоправда, цього разу німці змогли подолати два раунди. Після виїзної нічиєї з Галатасараєм, мюнхенці нарешті відірвалися на повну та розтрощили турків – 6:0. У наступному етапі Баварія не помітила кіпрську Омонію: 13:0 за підсумками двох матчів. Довідавшись про результати жеребкування чвертьфіналу, "ротен" зрозуміли, що тренування на кішках закінчились – їх чекала битва з амстердамським Аяксом, який тоді не помічав суперників на європейській арені.
Мюнхенці вірили, що їм до снаги скинути нідерландців із трону. І в першому таймі на виїзді Майєру вдалося втримати власні ворота на замку. На жаль, друга половина перетворилася для нього на пекло – Зепп пропустив чотири голи. "Це один із найгірших матчів у моїй кар’єрі. Якби того дня я був у своїй звичній формі, то відбив би два з цих ударів, якби у хорошій, то парирував би три, а якби у фантастичній, то взагалі б не пропустив", – стверджував голкіпер.
Зепп Майєр
Зепп виявився занадто суворим до себе. Його аж ніяк не можна було звинувачувати в двох мертвих м’ячах, які забили Мюрен та Кройф. Після матчу з Аяксом Майєр настільки розлютився, що викинув свою воротарську амуніцію в канал та запитав у журналістів, чи вони не мають для нього якоїсь роботи, бо як голкіпер він – безнадійний. Перед матчем-відповіддю Бекенбауер заявляв: "Я вірю, що Баварія зможе відіграти виїзний гандикап".
Однак вже на 7-й хвилині Піт Кейзер поставиви хрест на усіх сподіваннях Кайзера. "Ротен" змогли забити два голи в першому таймі. Але далі справа не пішла. Попри безславний виліт, мюнхенці вірили, що можуть на рівних боротися з усіма європейськими топ-клубами. Напередодні сезону 1973/74 Нойдеккер щиро зізнався: "Ми б з радістю пожертвували чемпіонатом Німеччини, щоб взяти КЄЧ". Однак черговий похід мюнхенців за вухатим міг закінчитися, не розпочавшись як слід. "Ротен" лише дивом не вилетіли в першому раунді. Чемпіон Німеччини був за крок від того, щоб зганьбитися в протистоянні з клубом, про який ніколи раніше не чув – шведським Отвідабергсом.
Баварія впевнено перемогла вдома 3:1. І вийшла на виїзний матч так, наче вже кваліфікувалася до наступної стадії. Однак за таке спочивання на лаврах шведи швидко покарали німців. Дубль Конні Торстенссона та м’яч Вейне Валліндера поставили німців на край прірви. На 75-й хвилині постріл Улі Хьонесса перевів гру в овертайм. У додатковий час команди не забивали, тож на "ротен" чекала перша в їхній історії серія пенальті. До четвертого пострілу гравці Отвідабергса не хибили, а ось "ротен" не реалізували один 11-метровий. І тут допомога Баварії прийшла звідти, звідки вони аж ніяк не чекали – Майєр якимось дивом парирував пенальті. Чому не чекали? Бо він справедливо вважається найгіршим спеціалістом із відбивання 11-метрових в історії Бундесліги. Але у шведа, який виконував п’ятий удар, не витримали нерви, тож він послав сферу в нічне небо. А ось Бекенбауер відправив м’яча в сітку та приніс Баварії путівку в наступний раунд. Нойдекер після цього перехрестився та звернувся до Роберта Швана, генерального менеджера "ротен", із таким проханням: "Я хочу, щоб ти купив того шведа в червоних бутсах". Президент мав на увазі Торстенссона, який попив чимало баварської крові. Сказано – зроблено. Під час зимового міжсезоння швед поповнив лави Баварії. "Ротен" не пошкодували за форварда 580 тисяч марок.
Конні Торстенссон
Вже через два дні після того, як німці героїчно здолали шведського карлика, всі миттєво забули про подробиці цього протистояння. 5 жовтня 1973 року в Цюріху відбулося жеребкування наступної стадії КЄЧ і Баварія потрапила на Динамо Дрезден. Це був перший офіційний матч між командами з країн, розділених стіною. Хоча клуби з ФРН та НДР почали брати участь в єврокубках з 1957 року, жереб вперто відмовлявся зводити їх між собою. Навіть ходили чутки, що УЄФА зумисне розводить команди із Західної та Східної Німеччини.
"Довідавшись про результати жеребкування, Нойдеккер переможно потирав руки. Він був впевнений, що його зірки не матимуть жодних проблем у протистоянні невідомим аматорамам з-за залізної завіси. До того ж, вболівальники будуть готові віддати будь-яку суму, щоб подивитися, як їхні улюбленці громитимуть комуністів. На матчі з Отвідабергсом на трибунах Олімпіаштадіону зібралося лише 25 000 вболівальників. А ось на поєдинок з динамівцями Вільгельм небезпідставно розраховував, що головна арена Німеччини буде заповнена вщерть. Тому бос мюнхенців вирішив суттєво підняти ціни на квитки. Найдешевший тікет коштував 12 марок, а топ-місця обходилися аж в 60 марок. Kicker дав влучну характеристику даному протистоянню: "Ці два матчі, безсумнівно, можна назвати головними поєдинками року. Шкода, що Баварія хоче зробити з них ще й прибуток року", – пише Улі Гессе в своїй фундаментальній праці "Баварія. Глобальний суперклуб".
Тоді "ротен" не надто дбали про власну репутацію, офіційні особи клубу ніколи не лізли за словом до кишені. Через 8 днів після жеребкування тренер мюнхенців Удо Латтек та Шван поїхали за залізну завісу, щоб побачити гру майбутнього суперника. Динамо в тому матчі поступилося 0:3 та опустилося аж на 7 місце. "Якщо дрезденці виб’ють нас із КЄЧ, ми навічно залишимося в НДР", – не надто вдало пожартував Шван. Лише одна людина не дивилася згори вниз на Динамо. "Вони вибили Ювентус. Як можна недооцінювати команду, яка пройшла "Стару синьйору"!", – попереджав Латтек. На жаль, це виявився глас волаючого в пустелі.
Вільгельм Нойдеккер
Протягом 13 років, коли Нойдеккер очолював Баварію, він вкрай нечасто помилявся. Однак 24 жовтня 1973-го Вільгельм явно наламав дров. Нойдеккер прийняв неправильне рішення, заламавши ціни до небес. Тож у касах стадіону залишилося понад 20 000 непроданих квитків, і це попри те, що німецьке телебачення не транслювало цей матч наживо. По-друге, президент помилявся, коли думав закидати східняків шапками. Перший тайм залишився за гостями. Динамо перемагало 3:2 і вболівальники "ротен" проводжали гравців Баварії, які, понуривши голови, брели до роздягальні, жахливим свистом. У другій половині гри м’ячі Рота та Мюллера допомогли "ротен" вирвати перемогу. Але така скромна перевага не віщувала Баварії нічого хорошого перед поїздкою в Дрезден.
"Через два тижні боси Баварії вкотре зганьбилися. 5 листопада мюнхенці вирушили автобусом до Дрездена. "Ротен" мали здолати 470 кілометрів, щоб дістатися до "Інтерготелю Нева", в якому вони забронювали номери. Футбольні фанати знали, де зупиняться західні зірки. Тож сотні вболівальників стовбичили біля входу в готель, сподіваючись побачити зблизька чемпіонів Європи. Проте фанати того дня спіймали облизня. Вони так і не дочекалися гравців Баварії. Нойдеккер заявив команді, що передумав, і команда не поїде в Дрезден, а натомість зупиниться в Гофі, баварському місті неподалік кордону.
Невдовзі Вільгельм згодував папараці казку, яка навіть йому видавалася божевільною: "Дрезден лежить на висоті 116 метрів над рівнем моря, а Мюнхен на 567-ми. Ми боїмося, що настільки велика різниця може мати фатальні наслідки для нашої гри, а два дні – це надто мало, щоб повністю акліматизуватися". Президент не хотів мешкати в Дрездені, наслухавшись казочок чи бувальщин, розказаних Хьонессом (у складі збірної ФРН він грав у Східній Німеччині в 1969 році на турнірі юніорів). Улі стверджував, що під час того чемпіонату багато футболістів із капіталістичних країн зіштовхнулися з діарею. Розповідали, що її головною причиною було те, що східняки труїли їжу конкурентам. З інших джерел Нойдеккер довідався, що в готельних номерах стоять жучки, завдяки яким комуністи прослуховують все, що говорять гості з ФРН. До того ж, таємні агенти тінню ходили за потенційними західними шпигунами.
Тому Вільгельм вирішив провести в "Інтерготелі" лише кілька годин напередодні та після матчу. Нойдеккер знав, що порушує правило УЄФА, згідно з яким гості повинні прибути на матч за день до гри, але вирішив перестрахуватися. Він розумів, що чиновники не дискваліфікують Баварію через таку дрібницю. А штраф президент вважав набагато меншим злом, аніж ніч, проведена у ворожій атмосфері. Преса повісила на Нойдеккера всіх собак та стверджувала, що Баварія вкотре підтвердила свій статус вкрай неприємного та найбільш зверхнього німецького клубу. Через багато років Хьонесс попросить вибачення за цю витівку боса, яку назве "неадекватною реакцією". Після падіння Берлінської стіни в 1989 році з’явилася інформація, що змушує подивитися на ці події під іншим кутом. Виявилося, що "Інтерготель Нева" дійсно підслуховувався. І невдовзі після того, як Латтек закінчив свою передматчеву промову, тренер Динамо вже знав склад і тактику Баварії", – читаємо в книзі "Баварія. Глобальний суперклуб".
Удо Латтек
Однак ці знання ще треба вміти використати, а з цим у дрезденців на спершу не складалося. Хьонесс шматував захист східняків та вже до 12-ї хвилини оформив дубль. Видавалося, що баварська машина нарешті вийшла на проектні потужності, й ніщо вже не зможе її зупинити. Але динамівці не збиралися здаватись без бою. Із 42-ї по 56-у хвилину господарі тричі вразили ворота Майєра. Тепер вже східняки виходили до наступного раунду завдяки більшій кількості виїзних голів. "Справи для чемпіонів Німеччини йдуть кепсько", – зауважив коментатор із ФРН, мабуть забувши, що інший клуб теж є чемпіоном Німеччини. На щастя для Баварії, коли в неї все валилося з рук, команда завжди могла розраховувати на вбивчого Герда Мюллера. Того дня форвард вкотре показав, чому його називали "привидом штрафного майданчика". Герд вискочив, наче чорт із табакерки, та забив один зі своїх кострубатих, але від цього не менш цінних голів. Баварія змогла втримати нічию, яка для неї була на вагу перемоги.
У чвертьфіналі та півфіналі "ротен" відверто пощастило з жеребом. Спершу Баварія впевнено здолала софійський ЦСКА – 5:3, а за крок до фіналу не залишила шансів угорському Уйпешту – 4:1. Цікаво, що головним героєм цих стадій став вже згадуваний "швед у червоних бутсах" – Торстенссон. Він забив чотири голи за Баварію у чвертьфіналі та півфіналі, через кілька місяців після того, як в тому самому розіграші відзначився дублем у протистоянні з мюнхенцями. Зараз він, звичайно ж, не міг би зіграти в тому ж єврокубку у барвах різних клубів, але в ті сиві часи ніхто не звертав увагу на такі дрібниці. Таким чином швед, який ледь не поховав Баварію, подарував їй путівку в перший фінал КЄЧ. Там мюнхенців чекав мадридський Атлетіко.
Баварія стала лише другим німецьким клубом, який дістався фіналу КЄЧ (першим у 1960 році був Айнтрахт із Франкфурта на Майні, який поступився Реалу з рахунком 3:7). "Я зараз відчуваю радше полегшення, аніж екстаз. Всі очікували цього від нас. Якби ми не потрапили в фінал – це можна було б назвати провалом", – "скромно" заявляв Бекенбауер. Ці слова Франца лише підкинули дров у багаття ненависників Баварії. "Ви лише подивіться, що дозволяють собі ці нахаби. Дивляться на всіх так, наче спіймали Бога за бороду. Знайшовся ще один Реал. Але в мадридців 6 КЄЧ, а в мюнхенців жодного. Віримо, що Атлетіко поставить цих нахаб на місце", – писала одна із менхенгладбахських газет. Хоча, можливо, Франц зовсім не перебільшував. Так, одне з угорських видань після того, як "ротен" вибили Уйпешт, стверджувало: "Напевно, мрії німецької команди про КЄЧ втіляться в реальність, адже зараз Баварія є найсильнішою в світі".
Георг Шварценбек
Як це часто буває, героєм фіналу стали зовсім не яскраві Мюллер, Бекенбауер чи Майєр, а скромний і непомітний Каче. Так називали захисника Георга Шварценбека, який на полі, як правило, виконував роль охоронця Кайзера. Його повне ім’я звучало Ганс-Георг, але оскільки в кожній команді, де він приходив, вже грали двоє чи троє Гансів, Шварценбек ніяк не міг позбутися прізвиська, котре ненавидів ще з дитинства. Партнери захисника мали красиві ніки: Кайзер, Бомбардувальник (Мюллер), Бик (Рот), Кіт (Майєр) , а він був лише Каче. Цим словом в Німеччині називають синяк або забій. Таке прізвисько чудово характеризувало стиль гри Ганса. Він був ще той тафгай.
У фіналі, який відбувався на сумнозвісному Ейзелі, Каче грав нижче свого звичного рівня, як і уся Баварія, за винятком Бекенбауера та Майєра. Протягом першої десятихвилинки Торстенссон та Рот не використали хороші моменти, але надалі Атлетіко освоївся та не давав "ротен" вільно дихати. Шварценбек не міг нічого вдіяти з Хосе Гарате і, якби не Бекенбауер, форвард міг засмутити Майєра. Другий тайм відбувся за мадридським сценарієм, й Баварія була задоволена тим, що не пропустила.
На початку другої половини овертайму Хосе Капон ударом з десяти метрів не зміг розстріляти сітку воріт мюнхенців. На протилежній половині поля Мюллер клянчив пенальті, але арбітр лише розвів руками. За 6 хвилин до кінця овертайму Атлетіко заробив перспективний штрафний удар. До м’яча підійшов Луїс Арагонес (це саме той успішний тренер, який приведе Фурію Роху до золота на Євро-2008). Півзахисник чудово підкрутив сферу над стінкою та тріумфально підняв руки, коли м’яч ще був у повітрі. Майєр не мав жодного шансу, щоб відбити смертельний удар Арагонеса. Видавалося, що цей гол стане золотим для Атлетіко. Бекенбауер і Ко могли увійти в історію, як перший склад Баварії, що програв фінал.
Однак ніколи не можна недооцінювати німців. І 15 травня 1974 року "ротен" вкотре показали – поки м’яч в грі, неможливе є можливим. На 119-й хвилині Баварія заробила аут, після виконання якого сфера потрапила до Бекенбауера. Кайзер підняв голову та оцінив ситуацію. Франц побачив, що Шварценбек стрімко наближається до штрафного майданчика іспанців. Капелльман сигналізував Францу: "Навішуй, а ми щось придумаємо". Але Кайзер чомусь вирішив довірити останній удар Шварценбеку – і Каче не підвів. Він з усієї сили вгатив десь із 30-метрової дистанції. М’яч оминув всіх у штрафному майданчику Атлетіко та затріпотів у сітці воріт "матрацників". Через 15 секунд після гола Шварценбека арбітр дав фінальний свисток. Аделардо Родрігес, капітан мадридців, якому вдалося виключити з гри самого Хьонесса, ридав. Він розумів, що це кінець.
Згідно з тодішнім регламентом, на команди чекала не серія пенальті, а перегравання. І всі, хто дивився той матч, розуміли, що Каче зламав мадридцям хребет. Тут мова зовсім не про те, що Атлетіко не зумів б впоратися з нервами через те, що кубок, який вже видавався їхнім, вислизнув в останню мить. Причина виявилася набагато прозаїчнішою. 15 травня гравці Атлетіко виклалися на 100 %. Оскільки більшість "матрацників" вже була у віці, не дивно, що через два дні вони не змогли нічого вдіяти з баварською машиною. Мадридці просто не встигали за мюнхенцями. Дублі Мюллера та Хьонесса в переграванні принесли "ротен" перший КЄЧ.
Чи не найбільше тріумфу німців раділи вболівальники Селтіка. Шотландці не могли пробачити іспанцям побоїще у півфіналі: "Це не був футбольний матч. Вони ставили собі за мету зламати наших гравців, а не забити гол. На жаль, така "гра" дозволила Атлетіко вийти до фіналу. На щастя, футбольний бог існує і у вирішальному матчі він покарав іспанців у дещо поетичний спосіб, коли їхні надії на тріумф знищили на останніх секундах", – не приховував задоволення від поразки мадридців тренер Селтіка Джок Стін.
Після церемонії нагородження футболісти Баварії почали святкувати ще в роздягальні, там шампанське лилося рікою. Бекенбауер тоді пожартував: "Якщо Менхенгладбах нас завтра не переможе, то він не зробить цього ніколи". Потім "ротен" вирушили до Кеербергена, невеликого містечка неподалік від Брюсселя. У місцевому готелі мюнхенці пустилися берега настільки сильно, що персонал почав переживати, чи зможе історична будівля витримати пиятику по-німецьки. Зранку спустошені мюнхенці перемістилися до чергового готелю в Менхенгладбаху. Для "ротен" цей матч не мав жодного значення, адже в попередньому турі вони гарантували собі третє поспіль чемпіонство. Тож футболісти продрімали весь день на лузі біля готелю. Лише під вечір Латтек із великими труднощами розбудив гравців та сказав їм, що час їхати на матч.
Борусія у тій грі повторила подвиг Аргентини в протистоянні з Ямайкою. Місцевий коментатор не втримався від того, щоб пустити шпильку на адресу гостей: "Ви лише подивіться! І це найкраща команда Європи? Мюнхенці сьогодні падають на полі, наче п’яні". Коментатор не підозрював, що гравці Баварії в тому матчі дійсно ледь трималися на ногах. Щоправда, "ротен" могли собі дозволити таке грандіозне святкування, оскільки кількома днями раніше здобули КЄЧ. Це був перший, але далеко не останній вухатий для Баварії.