Журналісти сайту "Футбол 24" діляться очікуваннями від підсумкового поєдинку європейського сезону,в якому зійдуться дві найкращі на сьогодні команди континенту - учасники фіналу Ліги чемпіонів.
19 травня 2012 року, 21:45. Мюнхен. Стадіон "Арена Мюнхен" (на час проведення єврокубкових матчів так величають "Альянс арену"). Телетрансляція на каналі "1+1". Онлайн-трансляція на сайті "Футбол 24".
Юрій Басенко
Роман Абрамовіч знаходиться за крок від своєї мрії. Зі своєю недешевою забавкою він виграв усе, крім Ліги чемпіонів. Тепер у нього буде друга спроба після московської трагедії 2008 року. Та все ж є люди, яким ця перемога потрібна ще більше, ніж Абрамовічу. Для легенд "синіх" Джона Террі, Френка Лампарда і Дідьє Дрогба це буде, мабуть, останній шанс перемогти у найпрестижнішому європейському турнірі. Я не можу повірити, що "Челсі" найближчими роками ще добереться до такої пізньої стадії змагань. І хоча Террі у фіналі ми не побачимо, а Лемпс може не зіграти взагалі, можна навіть не сумніватися, що команда ляже кістьми у Мюнхені, аби привезти трофей до Лондона.
Дехто вважає, що "Челсі" незаслуженно гратиме у фіналі... І я цих людей розумію. Моє серце також підказує, що долю другої путівки у фінал повинні були вирішувати "Барселона" і "Наполі". Але розум закликає поставитися з повагою до команди, яка продемонструвала такий характер у найважчих ситуаціях. "Челсі" потрібно поважати хоча б за те, скільки команда витерпіла за майже 200 хвилин протистояння із "Барселоною". І таки вистраждала фінал. І це був подвиг. Або за те, що змогла вилізти з-під 1:3 в Неаполі і подальших скептичних прогнозів. Але у фіналі нам доведеться переконатися, чи має місце героїчний подвиг двічі поспіль. Бо перемогти у Мюнхені нинішньому "Челсі" теперішню "Баварію", яка також усвідомлює ціну цього єдиного матчу... Для цього потрібна нереальна мотивація та перфектна фізична готовність в купі зі сприятливим збігом обставин.
Мюнхенці як ніхто інший заслужив на цьогорічний фінал на власній арені. Перед півфіналом "Баварія" опинилася практично у такому ж становищі, як і "Челсі" - у статусі явного аутсайдера. Але на відміну від "Челсі", мюнхенці вирішили не рити окопи біля власних воріт і не застосовувати "Сталінград". "Баварія" вирішила грати з "Реалом". І, на думку більшості, у двох матчах спочатку дуже здивувала, а потім ще й переграла команду Моуріньо. Просто і по-німецьки: завдяки вірі у свої сили, характеру і майстерності. І тепер завадити німцям виграти титул може лише неймовірний психологічний тиск за результат і випадковість.
Перебіг гри спрогнозувати не важко. Ми побачимо масу атак "Баварії", та контратаки і неймовірно небезпечні стандарти від "Челсі". Роббен і Ріберрі тероризуватимуть крайніх захисників "синіх", а Дідьє Дрогба чіплятиметься за кожен м'яч навіть у безнадійних ситуаціях. Повірте, буде цікаво навіть без "Барси" та "Реалу".
Олег Телюк
Якщо “Баварію” ще можна було очікувати у фіналі і навіть слід було на це сподіватись, з приміткою на домашній фінал, то “Челсі”, без перебільшення, потрапив у Мюнхен доволі сенсаційно.
Не сперечаюсь, лондонці є одним з топ-клубів Європи і “сенсація”, можливо, занадто кричуще слово для шанувальників “синіх”. Однак у “пенсіонерах” зневірились ще після поразки в Неаполі 1:3. Проте вже у Лондоні під керівництвом Ді Маттео, який замінив Боаша, “Челсі” несподівано відігрались і потрапили у чвертьфінал, де на них уже чекала “Бенфіка”. Тут обійшлось все більш-менш гладко. А далі була “Барселона”...
Хто вірив у позитивний результат “Челсі”? Так, після матчу вже можна було почути: ”Я так і знав”, “Я це передбачав” і т.д. Але перед матчем із найсильнішою командою планети (як її часто іменують) ті, хто був на боці “синіх”, запаслись валідолом і сподівались на диво. От воно і сталося. І хіба це не сенсація?
Як це часто і прикро буває, фінал пропустять кілька провідних гравців, як у складі однієї, так і у іншої команди. Проте нас може тішити інший факт - в основі, імовірно, вийде Тимощук, адже Густаво заробив дискваліфікацію. Алаба та Бадштубер також. А як уже це розцінюють мюнхенці - це їхня особиста справа. У “Челсі втрати не менші: Івановіч, Террі, Рамірес, Мейрелеш...
Чого чекати сьогодні? Важко переоцінити бажання баварців перемогти. “Челсі” нічого не залишається, як себе заспокоювати, мовляв, домашня арена - це ще не перевага. Хотів би я бачити їхні тривожні обличчя, якби фінал відбувався на “Стемфорд Брідж”. Не побоювалися б лондонці сьогоднішнього киплячого мюнхенського котла, то б мовчали, а так...
Фінал на “Альянц Арені” для мюнхенців буде більше, ніж просто гра на рідному стадіоні. З одного боку, подвійна мотивація, а з іншого, подвійна відповідальність.
Що б хто не казав, “Баварія” - фаворит у цьому фіналі. Не беззаперечний, та все ж, фаворит.
Юра Шутка
Коли перед півфінальними поєдинками Ліги чемпіонів хтось сказав би, що “Челсі” та “Баварія” зустрінуться у фіналі, то йому відповіли б — ти що з глузду з'їхав? Не буду брехати, я також був цієї ж думки. Адже у тому, що на “Альянц Арені” зустрінуться “Реал” з “Барселоною”, чи принаймні одна із цих команд пройде у фінал, сумнівів майже не було. Проте, як казав Валерій Лобановський: “Не шукайте логіки у футболі”. Тож сталося так, що у фіналі найпрестижнішого клубного євротурніру боротимуться мюнхенська “Баварія” та лондонський “Челсі”.
Обидві команди до цього поєдинку підходять з кадровими проблемами. Звичайно, у “пенсіонерів” ситуація з гравцями складніша, проте у команд такого рівня завжди є резервні футболісти, які аж ніяк не послаблять проблемні позиції. Якщо проаналізувати гру суперників, то я перевагу надав би “Баварії”, яка вміє швидко організовувати свої атаки, а прудконогі Рібері та Роббен можуть самотужки вирішити долю епізоду. Також на боці “червоних” те, що вони грають на домашній арені.
Щодо “Челсі”, то швидше за все, що підопічні Ді Маттео гратимуть у більш атакувальний футбол, ніж це було у матчах з “Барселоною”. В принципі хотілося б відзначити, що претенденти на Кубок європейських чемпіонів мають приблизно однакові шанси. На мою думку, не обійдеться без футбольної фортуни, яка може мати вирішальне значення у цьому протистоянні.
Тарас Котів
Ще донедавна Роберто ді Маттео був героєм. Він змусив "Челсі" прокинутися, почати бадьоро крокувати в домашній лізі, вибити з фінальної пари ЛЧ саму "Барселону", причому зусиллями Фернандо Торреса, який роззабивався не на жарт. Та згодом весь стартовий запал, не в останню чергу здобутий феєричною перемогою над "Наполі" в 1/8 фіналу ЛЧ, потрошку вивітрився. І ось в АПЛ команда фінішувала лише шостою, ніби покладаючи надії зіграти в еліті європейських команд у наступному році на здобуття Кубка чемпіонів. А заразом потекли рікою чутки про маневри власника "синіх", аби не залишати ді Маттео на посаді керманича клубу. Буцімто, навіть готовий поразку стерпіти, щоб тільки якийсь тренер з ім'ям прийшов.
Та марно, вважаю, Роману Аркадієвичу покладати надії, що Жозе Моурінью покине золоте гніздо Мадриду для сумнівної перспективи повернення на "Стемфорд Брідж". А решта вільних колег португальця можуть на справі виявитись кимсь на кшталт Віллаш-Боаша. Тому краще було б полишити італійського наставника в спокої і дати йому попрацювати ще сезон. Тим паче, один трофей вже здобуто - Кубок країни. Але, звісно, визначальним тут буде результат поєдинку на "Мюнхен Арені".
Що таке тотальний провал сезону для мюнхенської "Баварії"? Звісно, поразка у всіх трьох фіналах 2012-го. Спочатку поступилися у майже "золотому матчі" Бундесліги дортмундській "Борусії", подарувавши чемпіонську салатницю принциповому суперникові. Друге місце може вважатися досягненням для "Металіста" чи "Валенсії", які мріють перервати гегемонію грандів у себе вдома, але не для головної команди Мюнхена. А далі було справжнє, так би мовити, фірмове приниження в Кубку від того ж Дортмунда (5:2).
І ось тепер третій, вирішальний бій. На фінали Ліги чемпіонів баварці завжди налаштовувались рішуче, а що й казати про фінал на домашній арені, хай і не за надто відчутної переваги у глядачах. Чотириразовий володар Кубка європейських чемпіонів "Баварія" може стати першою командою з сезону 1964/65, яка виграла почесний трофей на своєму полі.
"Баварія" перемагала рівно у половині фінальних поєдинків - з восьми 4 попадання в десятку. У сімдесятих мюнхенці тричі поспіль брали Кубок чемпіонів. Потім надійшли три програних фінали, зокрема, незабутній матч з "МЮ", коли англійці вирвали перемогу за дві доданих хвилини другого тайму. Останній такий матч програли команді Жозе Моурінью "Інтеру" з Мілану - 0:2. Саме "Челсі" Моурінью вибив у чвертьфіналі сезону 2004/05 німецьку команду із загальним рахунком 6:5. Якщо ж звертати увагу на статистику, то у 35-ти матчах проти англійців у "Баварії" 13 перемог і 10 поразок, тобто показник не дуже. "Челсі" має 7 перемог і 4 поразки за двох нічиїх з німецькими командами.
Та статистика не гратиме ролі суботнього вечора в Мюнхені. Сподіваємоссь, її гратиме і лише в позитивному світлі наш Анатолій Тимощук - свята причина для нейтрального українського вболівальника побожеволіти за "Баварію". Тим паче, що майже стовідсотково Тимо вийде у старті. І хай це зумовлено більше дискваліфікаціями Бадштубера та Луїса Густаво, ніж прямою ставкою Хайнкеса на Тимощука, все одно приємно буде отримати другого після Шевченка володаря Кубка Ліги чемпіонів. А як воно вже складеться, побачимо дуже скоро.