Інтерв'ю Романа Бебеха з новим директором академії донецького Шахтаря Хорхе Раффо.
В попередньому сезоні головна команда донецького Шахтаря стала чемпіоном України, але молодіжні команди клубу програли своє протистояння. Динамо стало чемпіоном серед дублюючих складів, а також у чемпіонаті U-19. До того ж кияни досягли максимальних результатів у змаганні дитячо-юнацьких шкіл, ставши переможцем одразу у 4 вікових групах.
І хоча у юнацькому футболі результат не завжди головний, але ці результати стали показником кризи у роботі з молоддю Шахтаря. Тому й не дивно, що менеджмент "гірників" вирішив реформувати роботу власної академії, основна частина якої нині базується поблизу Києва у селищі Щасливому.
Очолити академію Шахтаря запросили аргентинця Хорхе Раффо, який в свій час працював з молоддю Бока Джуніорс та очолював академію Барселони у Аргентині.
Раффо надзвичайно цікавий персонаж, адже йому доводилось працювати і спілкуватись з людьми, які приносили у футбол революційні ідеї – Сесар Менотті, Йохан Кройф, Хосеп Гвардіола.
Гвардіола: Я нічого не знав про футбол до зустрічі з Кройфом
Головне питання, наскільки непросто іноземцю поставити свою систему в українських умовах.
Але за перший місяць в Україні йому вже вдалось знайти гарних помічників. Одразу кілька фахівців, які працювали з іспанськими тренерами в Динамо, перейшли в команду академії Шахтаря. Це молоді хлопці, які знають іспанську мову та вже добре знайомі з методологією підготовки іспанського футболу.
Хорхе Раффо – персонаж, з яким про футбол можна говорити годинами, адже деталі, на які звертає увагу аргентинець, допомагають усвідомити глибину цього фахівця.
"Мій прихід у Шахтар демонструє всесвітню тенденцію"
– Хорхе, ви приїхали до нас з Аргентини. Країни де постійно з’являються великі футболісти, такі як Марадона, Мессі, Батістута, а ще сильні тренери – Б’єлса, Почеттіно, Сімеоне. В чому секрет? Як Україні досягти таких результатів?
– Для того, щоб з’явилось стільки гравців впродовж всієї історії, треба розуміти особливості країни. Для аргентинців футбол – це пристрасть. Це передається з покоління в покоління. Своїми гравцями і тренерами ми дуже пишаємось. В Аргентині футбол – це не просто змагання. Грати в футбол означає заробляти, отримувати визнання: в суспільстві, родині.
Футбольні протистояння починаються на рівні будинку, району, школи. Граючи футбол, ти представляєш свою сім’ю. Батьки відчувають гордість за тебе. Мій батько був ярим фанатом Бока Джуніорс, і коли я тільки-но народився, він приїхав у пологовий будинок з футболкою Бока Джуніорс і клубною картою для мене. З першого дня життя у мене був зв’язок з футболом.
Ми граємо у футбол серцем, і коли кар’єра завершується, ми маємо продовжуватись самовиражатись і стаємо тренерами. Аргентинські тренери, такі як Сесар Менотті, демонструють, що вони живуть футболом. І ми не можемо цього змінити.
Футбол – це гра, в якій молоді хлопчаки хочуть бути схожими на своїх кумирів. Зараз беруть приклад з Мессі. Коли я був молодим, то із захватом дивився на Маріо Кемпеса. Всі намагаються повторити найкраще. З цього складається футбол.
Мій прихід у Шахтар демонструє всесвітню тенденцію. Пов’язана вона з окремою філософією футболу. Така сама філософія і у головного тренера Шахтаря Пауло Фонсеки, і у головного тренера збірної України Андрія Шевченка. Методологія підготовки футболістів, яку я буду впроваджувати в академії Шахтаря, полягає у тому, щоб допомогти розкрити талант українських дітей. Мова йде про розвиток креативних якостей футболістів.
В Україні за перший час роботи я побачив багато талантів навколо. Мені вже доводилось робити перегляди, і я знаю, про що говорю. Тепер наше завдання виховати великих гравців, з яких буде брати приклад молодь. В Україні грає достатньо креативних легіонерів, але й є українці, чия гра викликає захват.
Наприклад, для молоді прикладом є Віктор Коваленко, який зміг дорости до серйозного рівня. Наше завдання, щоб дитина з академії могла виконати свою мрію і бути у першій команді. За основу ми будемо брати систему підготовки каталонської Барселони.
– Вам імпонує філософія Барселони Йохана Кройфа, Хосепа Гвардіоли. Ви збираєтесь впроваджувати її в Україні. В чому фішка цієї системи?
– Методологія Барселони – це вияв аргентинської пристрасті до футболу. І концепти, і поняття футболу Барселони і Кройфа – це те, як грають у футбол в Аргентині. Іспанці змогли це систематизувати і вивести на методологічний рівень.
Мені пощастило, бо я особисто знайомий з Сесаром Менотті. Це тренер, з яким Аргентина ставала чемпіоном світу. У 70-х він поїхав у Голландію, щоб познайомитись з легендарним Рінусом Міхелсом. Менотті запитав, як той зміг зробити революцію у футболі, як досягнув такого результату у голландському та європейському футболі. І Міхелс відповів: "Єдине, що я зробив, так це взяв великий аргентинський футбол і перетворив це у методи і методологію".
Сесар Менотті та Йохан Кройф
Треба відзначити, що у 60-х роках аргентинський футбол був на піці. Це був золотий вік нашого футболу. Багато клубів вигравали Міжконтинентальний кубок. Ми перемагали європейські клуби. Міхелс це побачив, правильно систематизував і став по цьому концепту готувати футболістів.
Мені пощастило, що у свій час мене тренував Менотті. Пізніше я познайомився з Йоханом Кройфом та Хосепом Гвардіолою. Говорячи з ними про філософію футболу, я відчув трансформацію методів Менотті. Цей метод треба прийняти і Шахтарю.
Барселона робила великий проект у Аргентині, і я брав у ньому участь. Проект було розраховано на 10-12 років. В результаті було виховано багато талановитих футболістів. Зараз ми почали такий же проект у Шахтарі, і ми хочемо перебудувати академію. Повернути їй велич, коли молодь Шахтаря грала у фіналі Ліги чемпіонів з Челсі. Ми будемо брати концепти футболу Барселони і застосовувати їх тут.
"В Україні теж можна досягати великих результатів"
– У першій команді Шахтаря є технічні бразильці. У вас в академії бразильців немає, і часто у нас в Україні йде дискусія, а чи можемо ми грати у футбол Барселони. Все ж тікі-така, чи українським командам більше підходить модель збірної Ісландії? Найбільші результати були саме тоді, коли ми грали як ісландці на контратаках…
– Треба згадати, що така дискусія була і з навколо німецького футболу, коли вони після провалу на світовому чемпіонаті почали реформовувати систему підготовки футболістів. Щоб щось змінити, треба відчути культуру країни і під неї адаптуватись. І в Німеччині деякі люди не вірили, що можуть грати у контроль м’яча. Вони 10 років наполегливо працювали, і у 2014 році виграли чемпіонат світу.
Мені здається, в Україні теж можна досягати великих результатів. Раніше німецький футбол не асоціювався з трикутниками, у плані тактики, взаємодіями між трикутниками. Він здавався більш прямолінійним. Авжеж, у німців не вийшло повністю перенести іспанський футбол. Вони грають трохи інакше.
Я згоден, що українці не будуть грати як бразильці, але якщо ми всі разом клуби та федерація зможемо попрацювати, тоді досягнемо результатів. Іспанці зібрали не просто методологію. А підготували покоління, яке вистрілило. Щоб створити велику команду, треба зібрати покоління талановитих гравців. Згадайте команду Аякса 94-го року. Це покоління досягло багато не тільки для клубу Аякс, але й для всього європейського футболу.
Ми маємо так само знайти це покоління тут. Треба визначитись, кого вважати талановитим. Треба знайти талановитого хлопця і допомогти розвивати його найкращі якості. Ліонель Мессі не зміг би розкритись, якби методологія тренувань не підходила йому. Якби його виховували бій-біжи і "давай довгу передачу", то світовий футбол не мав би великого футболіста.
З його даними його могли поставити грати крайнім захисником. Але жоден крайній захисник у світі не грає, як Мессі. У світі є достатньо прикладів, коли країни, які раніше не давали результати, при правильній системі підготовки вистрілюють. Раніше ніхто не міг подумати, що Чилі зможе перемагати великі футбольні країни на дорослому рівні. А Венесуела зараз стала віце-чемпіоном світу молодіжного чемпіонату U-20. Якщо Венесуела змогла, то при правильному і системному підході Україні точно вдасться досягти результату.
– Ще одна наша проблема в тому, що у нас немає великої масовості футболу, яка є у Іспанії та Аргентині. Академії Динамо та Шахтаря запрошують до себе найкращих молодих футболістів з усієї країни і в результаті отримують потужні команди. Але вони не мають сильних суперників. В результаті мають лише 5-7 матчів на рік з сильними опонентами. Що робити в такій ситуації?
– По-перше, найкращі тренування – це змагання. Другий аспект – це щоденні тренування і повторення. Навіть Барселона, граючи на регіональному рівні, не має там особливої конкуренції. А у Іспанії її академії може скласти конкуренцію лише 5-6 команд. Як тоді вони можуть досягти розвитку гравців?
Тому тренування виходить на перший рівень. Вони повторюють тренування, конкурують в середині команди і доводять навички до автоматизму. В аргентинському футболі 20 клубів, які можуть собі дозволити запрошувати хлопців з інших клубів. Але аргентинські школи навчились виховувати дітей так, що іноді продають футболістів за 10 мільйонів.
Є приклад переходу 17-річного Факундо Колідіо з Бока Джуніорс у міланський Інтер (до зими Колідіо продовжить виступати у Аргентині, до того моменту, поки йому не виповниться 18 років – прим. автора). Уявіть, які гроші дають за хлопця, який поки навіть не зіграв жодного матчу за Бока Джуніорс!
Так само Леонардо Суарес перейшов у Вільяреал з академії, не зігравши жодного матчу за Боку (його трансфер оцінюють у 2 мільйони євро – прим. автора).
Це показник того, що і в тренувальному процесі можна досягати великих результатів. Найголовніше – як ти тренуєшся. Як тренер готує та мотивує футболістів. Не лише на матчі, а на кожне тренування. Надзвичайно важлива робота тренера, який розробляє та планує тренування, допомагає гравцям розвиватись.
"Ми у Барселоні робили такі тренування, щоб гравець якомога більшу кількість разів за тренування зустрічався з м’ячем. Так буде і в Шахтарі"
– Ви спілкувались з такими великими людьми як Кройф, Гвардіола, Менотті. Чого вони вас навчили? Андрій Русол, який вчився в академії Кройфа, розповідав, що на лекції легендарний нідерландець розповідав їм про тонкощі футболу. Наприклад, що велику увагу треба звертати прикусу зубів футболіста. Адже неправильний прикус в майбутньому призведе до проблем зі спиною для футболіста. Так само для молодого футболіста не важливі круті бутси, а в першу чергу йому треба мати гарний матрац для сну. Без правильного відпочинку не буде розвитку футболіста...
– Ці люди в першу чергу навчили мене, що означає добре грати у футбол. У дитинстві мені здавалось, що грати у футбол неможливо навчити. Але після зустрічі з ними я змінив свою точку зору. Кройф вчив мене базовим концептам. У кожного гравця мають бути свої базові життєві цінності, яких він дотримується. Він багато розповідав про такий аспект, як прийом м’яча під дальню ногу. Це деталь, яка допомагає не втратити м’яч при прийомі, коли на тебе йде опонент. Як правильно грати корпусом.
а
Менотті говорив, що футбол – це як водіння навпаки. Будучи за кермом, ти дивишся вдалину для того, щоб прочитати можливу ситуацію на дорозі і попередити її. У футболі навпаки, якщо ти будеш дивитись далеко вперед, то у тебе 10 разів заберуть м’яч. Треба дивитись перед собою вперед і якщо нічого не заважає, то можеш дивитись далі і приймати рішення.
Гвардіола говорив, що футбол – це омана. Ти маєш показати одне, а зробити інше. Або ще Пеп казав: "Футбол – це гальмування". Для того, щоб бути швидким, треба вміти гальмувати. Якщо опонент летить на тебе зі швидкістю хоч 1000 кілометрів на годину, але ти зробиш одне правильне рішення, то змусиш його пролетіти повз тебе. І ти будеш найшвидшим відносно нього. В такій ситуації ти можеш на полі буде швидшим за людину, яка по тестам в рази швидше за тебе.
Хорхе Раффо в гостях у Пепа Гвардіоли в Ман Сіті в лютому 2017 року. Зверніть увагу на дисплей телефона Хорхе! Задовго до презентації в Шахтарі. Не фотошоп
Футбол – це гра, в якій постійно треба думати. Найшвидший не той, хто більше за інших пробіг, а хто найбільше і найправильніше подумав. Футбол – це важка річ, але складається з простих банальних передач. Для того, щоб віддати найкрасивішу, найрозкішнішу передачу, яка розріже оборону суперника, треба навчитись віддавати прості передачі. В один момент я зрозумів, що футбол це наука. Коли вчиш хлопців грати в футбол, то як і в науці, на дошці малюєш їм фактично формулу.
– У вас є теорія, яка велику увагу приділяє, скільки гравець на тренуванні робить дотиків до м’яча. Розкажіть про неї. Ви рахуєте, скільки за тренування футболіст доторкається до м’яча, скільки це потім виходить на тиждень, на місяць, на рік.
– Це пояснюється просто. Коли я був хлопчиком, то з 7 ранку до 12 був у школі. Після цього біля дому годин 5-6 грав у футбол. Потім робив домашнє завдання. І так кожен день!
Зараз ситуація в Аргентині змінилась. Якщо раніше працював тільки батько, а матір займалась дітьми. То тепер і жінки почали працювати. В більшості випадків за дітьми стежать бабуся і дідусь. Вони або сходять з розуму з онуками, або віддають на якісь заняття: танці, піаніно, футбол. Віддають дітей у футбольну школу, за яку треба платити. І дитина займається футболом лише три рази на тиждень по годині.
В таких умовах, якщо порівняти мене і мого сина, то за 10 років ми маємо різницю приблизно у 7 мільйонів дотиків. Це якщо рахувати, що граючи у футбол в середньому кожні 10 секунд, робиться дотик. Уявіть, яка різниця! Вважається, що навіть різниця у 3 тисячі дотиків до м’яча мають різницю у техніці.
Кройф та Менотті завжди говорили, що футбол має бути систематичним. Ми у Барселоні робили такі тренування, щоб гравець якомога більшу кількість разів за тренування зустрічався з м’ячем. Так буде і в Шахтарі. Ми хочемо виховувати розумних та технічних футболістів. Які розуміють, що треба робити з м’ячем і могли це виконати.
– На що ви звертаєте увагу, коли відбираєте молодих гравців до академії? У нас часто буває, що переглядаючи 7-річного хлопчика, дивляться, як він біжить по прямій, чи вкладається у вимоги. Не грає, а саме біжить...
– Це смішно може звучати, але швидкий гравець – це координований гравець. Зв’язок між мозком і ногами йде через нервову систему. І це достатньо далеко, через усе тіло.
У футболі важливо, як швидко інформація доходить до мозку. Це теж показник координованості гравця. Безперечно, ми звертаємо увагу на техніку. Аргентинці не можуть не звертати увагу на техніку гравця: як він обігрує, які рішення приймає.
Є ще один аспект – периферійний зір. Футболіст має бачити усі можливі варіанти розвитку подій на полі. Але він має бути розумним, щоб обрати найкраще, найоптимальніше рішення.
Також ми будемо звертати увагу на біотип гравця. Високий? Значить, може змагатись. Нам треба провести дослідження, чи може змагатись. Якщо я аргентинський тренер, то нам дуже подобаються маленькі футболісти з гарною технікою, швидкістю, які гарно йдуть від суперників, можуть дати розумну передачу. Я розумію, що маленький хлопчик колись виросте. А великого хлопця завжди важче навчити технічним навичкам.
– Великі європейські клуби почали робити трансфери в свої академії хлопчаків з інших країн. Яким буде ваш підхід? Чого очікувати від академії Шахтаря в селекційній роботі?
– В першу чергу, треба працювати з тими, хто вже зараз є в системі. Коли починається новий процес, треба більше робити акцент на молодші групи своєї академії. Починати з 14-річних. Потім треба потроху підіймати цих хлопців вище до U-19, а потім U-21.
Буває, що у хлопців може не вистачати певних характеристик, але з ними треба працювати. Запрошення нових футболістів – це не найгірший варіант. Ми будемо шукати гравців по свій Україні. Але можливі і окремі виключення. Я бачив гру дубля Сталі та Шахтаря і мені сподобався рівень українських футболістів. Тут є великий потенціал. Скаутинг – це важливий напрям роботи академії.
– Говорять, ви особисто знайомі з Папою Римським Франциском. Це правда, що він великий уболівальник футболу?
– Так, я знайомий з ним особисто. В свій час він вчився у християнській школі, де і я. У нашої школи був напрям святого Дона Боско. Туринського священника, який першим почав вчити дітей християнським цінностям через футбол. З Дона Боско пішло, що футбол сприймається на іншому рівні. Біля християнських храмів є школи. І священники на перервах давали хлопцям м’яч грати у футбол, щоб вони самовиражались. Футбол дозволяє самовиражатись. Ця гра наповнює емоціями. Я був маленьким і пам’ятаю, як радів, коли Марадона у 86-му на чемпіонаті світу обіграв 6 захисників англійців. Це були великі емоції, які зараз всьому світу дарує Мессі.
Рука Бога. Марадона, геніальний злодій і месія, у спекотному трилері Аргентина – Англія на ЧС-1986
– Є популярний серіал "Молодий Папа" про життя Папи Римського у Ватикані. В якому говорять, що Папа вболіває за Наполі. А насправді, за яку команду уболіває Франциск?
– Він фанат Сан-Лоренсо. В свій час цей клуб вигравав Кубок Лібертадорес. А Наполі важливий для будь-якого аргентинця. Бо в цьому клубі грало багато аргентинців. В першу чергу, Марадона.
Наполі відображає бунтарство південного духу. Це бунтарство проти півночі Італії. Папу називають бунтарним папою. Тому можливо ті, хто створювали цей фільм, вирішили, що він за Наполі. Бо це клуб справжніх бунтівників. Для мене була велика честь познайомитись з Франциском. Коли я згадую зустріч з ним, то у мене шкіра покривається мурахами. Аргентинці горді, що наш співвітчизник став папою. Ми всі за ним стежимо і переживаємо.