"Футбол 24" зібрав 11 історій про розіграші та епічні фейли у командах, починаючи із луцької "Волині" і закінчуючи збірною Іспанії. Все-таки на календарі – 1 квітня.
Сергій Соботович, півзахисник «Волині» початку 2000-х:
На початку 2000-х команда мешкала в готелі "Лучеськ". Наприкінці осені до нас прибув один з перших темношкірих футболістів – чи то Едді Домбрайє, чи то Ернест Сіанкам, але не в тому суть. Наш легіонер ніколи не бачив української зими, а тоді тільки-но випав перший сніг. Значить він, взявши трилітрову банку, пішов надвір та набрав туди снігу, поставивши її на потіху в своєму номері. Майже відразу після цього ми поїхали на тренування.
Вертаємо назад брудні, злі… Тільки лягли відпочивати, як чуємо крики нашого новачка, що знав російською всього кілька фраз: "Украли! Украли!". Всі заметушилися, забігали, включаючи і Віталія Володимировича. Думали, що в колеги поцупили паспорт або гроші. Як виявилося потім, наш бідолаха не знайшов у банці снігу, який, звісно, розтанув. Віриш чи ні, але тоді від душі реготав навіть суворий Кварцяний.
Сергій Гуренко, захисник збірної Білорусі 1990-2000-х:
Едуард Васильович (Малофєєв, - прим. «Футбол 24»), бувало, і співав, і вірші читав, і чечітку бив, і навіть притчі розповідав. Знаєте, що спочатку для мене було найскладнішим? Втриматися від реготу. Щоправда, Малофєєв і після матчу таке міг «відмочити», що хоч стій, хоч падай. Коли ми Уельсу важливий матч програли, він раптово повідомив: «Братики, вітаю!» Всі притихли, а тренер продовжив: «Допінг-контроль у них обов'язково дасть позитивний результат, а, отже, нам присудять перемогу». Говорив із таким запалом, що багато хто повірив!
А ще назавжди в пам'яті залишилася тренерська установка одного цікавого дядька, коли я в Гродно грав. Перед виходом на поле він напучував: «Звірі, я відкриваю клітку! Ваше завдання - відкопати «бабки», які зариті в чужому штрафному».
Олександр Бойко, захисник київського «Динамо» 1970 - початку 80-х:
Лобановський запитує одного футболіста: «Що з тобою на зборах відбувається? Якийсь ти кволий, тонусу немає…» - «Васильовичу, приїхав у «Динамо» - кинув пити і курити». – «Вова, різко нічого не можна кидати!»
Ще одна хороша історія – про мене. Приїхали до Львова, граємо на «Дружбі». Літо. Якась товариська гра, між колами чемпіонату була двотижнева пауза. І от ми виходимо на поле, а Лобановський мені каже: «Саша, якщо не виконаєш 20 підкатів, вважай, що ти сьогодні не грав». Довелося виконати. Навіть більше, ніж 20, тож все нормально. Тільки потім із сідниць ще довго діставав дрібненький червоний щебінь, яким підсипали поле.
Михайло Кополовець, півзахисник «Айнхайта» (Рудольштадт):
Якось випадково зайшов у гей-клуб на дискотеку і не зрозумів, що відбувається. Я ледь там не ригав. Мені було гидко, а німцям – нормально. Вуха проколені такими кулями… Я не з того світу. Українцям «така» Європа ще довго не вкладатиметься в голові. Два мужики йдуть, тримаються за ручки, цілуються… Було б це в Ужгороді – вже б обоє отримали по голові.
Чесно зізнаюся: я запитував у наших пацанів, чи нема в «Айнхайті» геїв. Кажуть – нема. Ще не вистачало, щоб вони були в команді! Адже в душ ходимо всім колективом. Я спочатку так придивлявся – думаю, може комусь сподобався. У Німеччині діти з дітьми, старші зі старшими, «голубі» - там вже просто не розумієш, що робиться. Там збоченнями аж кишить – і ніхто не ховається. Мені це дико.
Олексій Смєртін, півзахисник «Челсі» 2000-х:
Я прекрасно пам'ятаю історію, як Джон (Террі – прим. «Футбол 24») у холодну погоду пішов на Красну площу в шльопанцях на босу ногу. Взагалі-то Джон - свій хлопець, якому - так здається збоку - все по барабану. Одного разу він їхав машиною і випадково побачив мене. Джон загальмував і став зі мною розмовляти. Навіть аварійний сигнал не увімкнув. А вулички в Лондоні вузенькі, тому одразу утворився «корок».
А одного разу Террі підпалив труси помічника головного тренера «Челсі». У роздягальні Моурінью помітив, що у його асистента смішні труси в горошок. Жозе крадькома гукнув Джона - той швидко знайшов запальничку. Коли асистент на хвилинку кудись відлучився, Террі на очах у всіх підпалив ці труси. Помічник повернувся і ахнув.
Дмитро Михайленко, півзахисник київського «Динамо» 1990-х:
Ця історія сталася під час тренувальних зборів. Атмосфера напружена, все дуже серйозно: щоранку зважування, контроль артеріального тиску... Ніби ми в космонавти готуємося. І ось після однієї з двосторонок, наприкінці якої Серьога Федоров забив гол, Валерій Васильович влаштував розбір польотів: «Все нормально, самовіддачею задоволений, але хто грав із Федоровим? Останні хвилини гри - треба ж більш відповідально поводитися».
Усі хлопці до біса втомилися - сидять мовчки. Лобановський повторює запитання: «То хто там з Федоровим грав?». Тут я взяв і ляпнув: «Як хто? Могильний і Буре». Тишу, яка повисла у приміщенні, тут же обірвав дружний сміх гравців. І навіть Лобановський цього разу не зміг зберегти незворушність.
Жерар Піке, захисник «Барселони» і збірної Іспанії:
Одного разу, коли ми перебували в розташуванні збірної Іспанії, помітили, що Сеск Фабрегас після кожного обіду пив «Актімель». Ось ми і вирішили розіграти бідолаху. В одній з кімнат для медобстежень дістали шприц і задоволені вирушили в їдальню. Наш задум був максимально простим - за допомогою шприца видалити з пляшечки йогурт і замінити його на картопляне пюре. Що ми успішно і провернули. Коли настав полудень, Сеск попросив мене захопити йому «Актімель». Я взяв ту пляшку, над якою ми з Пуйолем «почаклували». Ви б бачили обличчя бідолашного Сеска, коли той ковтнув вміст. Всі, хто сидів за столом, луснули від сміху!
Ігор Чугайнов, захисник московського «Локомотива» 1990-х:
«Локомотив» на зборі в Хості готувався до півфіналу Кубка кубків із "Лаціо". Мене в збірну викликали. Повертаюся, зустрічає адміністратор Єгорович: "Поки тебе не було, Льоха Аріфуллін дав жару..."
У Сьоміна традиція: перед сезоном запросити команду на шашлики. Трохи винця, ну і горілочки - для персоналу. Розташувалися на галявинці, розпалили мангал. У гірську річку опустили напої охолоджуватися. Льоха занудьгував. Прокрався до річки, витягнув пляшку горілки. Негайно випив.
Природно, що «розвезло». Удалині побачив табун коней, пішов до пастуха, засунув якісь гроші: "Дай покататися". І поскакав до команди. Дивляться - мчить вершник. Придивилися - Аріфуллін! У Сьоміна відвисла щелепа. А Льоха ляснув коня по крупу: "Палич, сідай!" Юрій Палич у крик: "Зніміть його на ...!" Льоха знизав плечима: "Не хочеш - як хочеш!" Поскакав до пастуха назад.
Віталій Кварцяний, головний тренер «Волині»:
Нам дуже у Першій лізі пощастило в тому, що Хачеріді, виконуючи роль опорного півзахисника, все-таки розумів свою затребуваність. Він, будучи запрошеним гравцем, відчував це і постійно хотів привернути до себе увагу. Завжди намагався одягнути футболку із емблемою запорізького «Металурга» і вийти на тренування. Я кажу: «Що ти одягнув? Ти мурло». Він: «Це тренувальна форма!». Я: «Ти ж у «Волині». Ми теж через рік-два будемо у Вищій лізі. Зніми цю футболку і одягай або Мелітополь, або «Волинь». Причому тут Запоріжжя?» Він: «Вони грали у Вищій лізі». Я: «Ну й іди у своє Запоріжжя». Він: «Ну і піду». Ось такі були конфлікти.
Я адміністраторам кажу: «Щоб я цієї футболки більше не бачив». Минає два дні, Женя виходить на тренування вже у курточці «Металурга». Тренування закінчилося, він пішов митися, адміністратори забрали курточку, і так разів п’ять. Я: «Де ти їх береш? Ти дзвониш і тобі присилають? Чи що?» Він робив все, тільки б на нього звертали увагу, висували претензії, сварили, виховували.
Аллі Маккойст, нападник «Рейнджерс» 1980-90-х:
У Гаскойна була неймовірно багата фантазія щодо різних розіграшів бідолахи Гордона Дьюрі (тодішній захисник «Рейнджерс» - прим. «Футбол 24»). Налити клею у бутси Дью - це ще півсправи. Трапився, наприклад, ось такий випадок.
Якось ми із Газзою були вільні від тренування. Вся команда вирушила на поле, а ми - в найближчу рибну крамницю, де прикупили парочку величезних лососів. Вийнявши з кишені Дьюрі ключі від його новенької "Хонди", ми сховали рибок під сидіннями авто. Все закінчилося тим, що Гордон змушений був викинути свою кохану тачку на смітник. У салоні тхнуло просто нестерпно.
Всеволод Романенко, голкіпер «Волині» 2000-х:
Уявіть собі - установка на матч. Сидять 14 легіонерів, серед яких вісім африканців. І тут Кварцяний каже: «Ви сьогодні повинні битися, як Олександр Матросов». Зрозуміло, що наші закордонні партнери ні сном, ні духом, хто такий Матросов. Тоді наставник починає показувати! Командує Петру Кушлику: «Іди за автоматом!»
Асистент тренера бере швабру і лягає на підлогу. Кварцяний продовжує: «Ти фашист. Стріляй!». Кушлик починає стріляти: «Трата-та-та-та-та-та», а Віталій Володимирович розганяється і кидається на нього, як на амбразуру дзоту. Сцена ще та... А Кварцяний, наче нічого не сталося, встає і запитує: «Ну що, зрозуміли, хто такий Матросов?»
Олег Бабій, Футбол 24
"Нащо тобі костюм? Ти можеш сидіти в лісі". Топ-15 вбивчих фейлів і приколів (ВІДЕО)