Дмитро Джулай – про доленосні і багато в чому трагічні події для збірної Аргентини на Кубку світу-1994.
На чемпіонат світу 1994 року збірна Аргентини мала б потрапляти без особливих проблем. Команда Альфіо Басіле була переможцем двох попередніх розіграшів Копа Америка й видала безпрограшну серію з 33-х матчів. Тоді у зоні КОНМЕБОЛ ще не було марафонського відбірного циклу як зараз. Ще й збірна Чилі була дискваліфікована, тому на старт вийшли 9 команд. Жереб визначив дві групи. З однієї (з п’ятьма командами) на чемпіонат виходили дві перших збірних, з другої, у якій опинилася Аргентина, – тільки одна, а інша мала б зіграти плей-оф із переможцем зони Океанії.
У аргентинців були всі підстави розраховувати на перше місце, але до тієї самої групи потрапила і фантастична збірна Колумбії Франсіско Матурани. Обидва її матчі проти Аргентини закінчилися перемогами. Особливо пам’ятним був другий. У Буенос-Айресі колумбійці виграли 5:0.
Тож на Аргентину чекали два поєдинки проти Австралії. Після колумбійського погрому чи не вся країна вимагала від Басіле знову викликати до збірної Дієго Армандо Марадону. Після того, як D10S відбув дискваліфікацію за вживання кокаїну (1990-92), він зіграв за збірну лише двічі. Не було його на Копа Америка-1993 та у всіх попередніх матчах кваліфікації ЧС-94.
Восени 1993-го Марадона вже повернувся до Аргентини й виступав за “Ньюеллс”. Його офіційний дебют у складі команди з Росаріо стався 10 жовтня. А 31-го Дієго виводив збірну Аргентини на перший матч плей-оф. Ті дві зустрічі з австралійцями були надзвичайно нервовими. Оскар Руджері, один із найжорсткіших захисників свого покоління, згадував, що ніколи в кар’єрі він так не хвилювався і не боявся, як перед домашньою грою з австралійцями. Однак аргентинці впоралися. Після 1:1 на виїзді, виграли 1:0 на “Монументалі” .
Підготовка до Мундіалю стала після цього пріоритетом для Марадони. Після кількох справді поганих років він отримав новий шанс. Дієго працював як ніколи й перед чемпіонатом був у чудовій формі. Це засвідчили й матчі проти Греції та Нігерії. Саме після поєдинку з нігерійцями на поле вийшла медсестра Сью Карпентер й взяла Марадону за руку, щоб відвести його на допінг-контроль. Ніколи раніше й ніколи після цього нічого подібного на чемпіонатах світу не було.
Альфіо Басіле досі впевнений, що ФІФА прибрало Марадону з турніру навмисно. Насамперед тренер звинувачував Жуана Авеланжа. На той момент старий корупціонер очолював ФІФА вже 20 років й Бразилія не виграла за цей час жодного титулу. Тож аргентинці впевнені, що Авеланж усував одного з головних конкурентів збірної Бразилії.
Без Марадони Аргентина програла болгарам у заключному турі групового турніру, посіла третє місце у групі й в одній восьмій фіналу мала зустрітися із переможцем групи А, збірною Румунії.
Того спекотного (+35) липневого дня ворота збірної Аргентини захищав Луїс Альберто Іслас. У центрі захисту вийшли Оскар Руджері та Фернандо Касерес. На лівому фланзі оборони діяв Хосе Чамот, а на правому розташувався Нестор Сенсіні. Ромб у середній лінії сформували Фернандо Редондо (опорна зона) – Хосе Басуальдо (ліворуч) – Дієго Сімеоне (праворуч) – Аріель Ортега (під форвардами). В атаці грали Абель Бальбо та Габріель Батістута.
Бальбо пробив по воротах Флоріна Пруні вже на першій хвилині. Він завершував атаку, яку організував Редондо. Це був один із козирів тієї збірної Аргентини — команда по суті мала двох плеймейкерів. Зараз можна впевнено стверджувати, що настільки вишуканого, технічного й розумного футболіста на позиції п’ятого номера в аргентинців відтоді не було.
На восьмій хвилині Батістута небезпечно пробив після пасу Сенсіні, котрий перехопив м’яч на чужій половині. А ще за дві хвилини Сімеоне обіграв трьох суперників… Так, Сімеоне. Обіграв трьох. І видав акуратний пас Бальбо. “Я вперше в житті стількох пройшов, – згадував жартома Сімеоне, – а він не забив”. Завадив форварду Пруня. Воротар румунської збірної вчасно скоротив дистанцію й заблокував удар.
А вже за хвилину Іліє Думітреску відкрив рахунок класним підкрученим ударом зі штрафного. До такого виконання привчив тодішній лідер румунів Георге Хаджи, однак у цьому матчі й Думітреску зіграв просто неймовірно.
Аргентинці відігралися досить швидко. Продан збив Батістуту й Габріель сам реалізував пенальті.
Редондо у ці хвилини вправно диригував грою, 20-річний Ортега впевнено йшов на дриблінг, Бальбо та Батістута постійно маневрували попереду. Черговий рейд аргентинської “п’ятірки” мав загострити атаку. Але м’яч у Фернандо забрали, зону, яку він звільнив, вдало використав Думітреску. Удвох із Хаджи вони розіграли кинжальну контратаку, й Іліє відзначився вдруге.
Вже у цьому епізоді можна було побачити, що румуни пристосовуються до манери суперника значно більше атакувати по центру. Аргентинці вели ці атаки м’яко, естететично, з хорошим контролем м’яча. Їхні спроби розірвати лінії захисту зсередини справді завдавали чимало клопоту підопічним Ангела Йорданеску.
Це ще була аргентинська збірна Аргентини. Усі елементи своєї школи ці футболісти, навіть Сімеоне, знали напам’ять. Така гра була у їхньому ДНК. Тому настільки природно та невимушено вони йшли обігрувати один-в-один. Фінт, обманний рух – усе це було частиною загального плану, одним зі способів розтягнути оборону і знайти можливість для результативного пасу. Мине ще 16 років, коли на Мундіаль приїде, ще й під керівництвом Марадони, щось огидно незрозуміле. А тоді, у Пасадені, Аргентина дарувала один із найкращих таймів чемпіонату світу-94.
Дарувала, треба зазначити, разом із суперником. Бо контратаки збірної Румунії були продуманими, чіткими, м’яч швидко й точно міняв напрямок руху. Попеску та майже відразу Хаджи могли збільшити перевагу, але завадив Іслас. Далі вже були удари аргентинських нападників. Бальбо пробивав у падінні головою після м’якої подачі Ортеги, який перед цим красиво розібрався з двома.
Та все ж атакам аргентинців бракувало ширини. Чамот та Сенсіні дуже рідко її забезпечували. Тому на фланзі можна було побачити Батістуту, або ж Басуальдо. Однак здебільшого Аргентина намагалася розіграти м’яч у зоні перед штрафним майданчиком. І якщо у першому таймі, коли гра була обопільно гострою, це вдавалося краще, то вже по перерві насичений захист румунської команди витримував цей тиск. Хіба що на першій хвилині тайму Батістута вийшов на ударну позицію після помилок суперників. А потім, аж до голу Бальбо на 75-й хвилині, румуни значно краще втілювали свої ідеї.
У контратаці, що закінчилися третім їхнім м’ячем, знову бездоганно діяв Думітреску. Після кутового аргентинців він скористався неточністю Чамота, прискорився, біля штрафного майданчика дочекався підключення Хаджи й викотив йому м’яч під удар.
Натомість аргентинцям бракувало у другому таймі саме такої точности у завершальній фазі атак. Вони значно рідше опинялися на ударних позиціях на відстані 10-20 метрів від воріт. Коли значно пізніше про цю команду говорили як про очевидного претендента на титул, все-таки передусім йшлося про матчі проти Греції та Нігерії. Матчі, в яких на полі був Дієго. Проти Румунії аргентинці зберегли стиль, та не зуміли конкретизувати свою гру у найпотрібніший момент, в другому таймі, за рахунку 1:3. Команда Йорданеску зіграла дуже добре й перемогла заслужено, однак скільки ж питань залишилося після того вильоту в аргентинців. А якби не викинули Дієго? А якби з Румунією міг зіграти Каніхья? Втрата капітана справді була відчутним психологічним ударом, а травма Клаудіо в матчі з болгарами змусила Басіле знову коригувати склад перед поєдинком плей-оф.
Сьогодні, коли навіть молодіжні та юнацькі команди часто схожі на байстрюченят, а не вихованців славної школи, збірну Аргентини першої половини 1990-х згадують не лише через її титули. Як можна забути команду, в якій навіть Сімеоне робив те, за що зараз відгриз би своїм підопічним ноги?
Більше читайте у блозі Дмитра Джулая Elmundoesbalon.