"Вирішив піти з професійного баскетболу. Так, це кінець – можливо, не такий, як я собі уявляв у думках, і не так, як розповідав близьким друзям про дитячу мрію на 40-му році життя.
Розумів головою, що кінець був у місті Рівне – бронза (з першопрохідцями, як тренером, так і більшістю гравців – я зрозумів для себе, що пройшов цю гру на максимальному рівні з такими вступними), яка була зі мною все життя, і навряд чи хтось зможе перевершити "бронзового короля", як кажуть, за кількістю та поспіль здобутих нагород. Було б символічно закінчити проти команди, з якою я вперше грав у далекому 2004 році, і востаннє – у 2025-му за бронзу. Лише зараз чомусь прийшла ця думка.
Але маємо те, що маємо. Є обставини, на які я не можу повпливати, а є важливіші за профбаскет, навіть такого рівня, як зараз. Я ворушив його, як міг – попри вонючу русню, котра всім нам заважає. Ми, мастодонти 80-х, намагалися/ються конкурувати з молоддю, гріти інтерес медіа та зацікавленість до цього спорту.
Дуже дякую всім, з ким я грав – а це дуже багато людей за понад 30 років. Не хочу когось забути. Усім командам, з якими ми були разом – і в горі, і в радості. Усім суддям – це також неймовірна та важка праця. Усім медіа, які теж намагалися та намагаються підіймати та тримати цей спорт. Побачимось у звичайному житті та на любительському баскеті. Слава нації – смерть ворогам", – написав Агафонов у своєму Instagram.
За свою кар'єру Андрій Агафонов виступав за Хімік, Будівельник, Одесу, Тернопіль і Черкаські Мавпи. Один із найстабільніших українських центрових своєї генерації, він неодноразово здобував медалі Суперліги та залишив помітний слід у розвитку українського баскетболу.