"Ми усі повернулися з Туреччини до Києва 22 лютого 2022 року. Наступного дня я дав інтерв'ю португальському телебаченню. Я сказав їм, що нічого не відбувається, всі працюють та гуляють вулицями Києва. Я тільки-но повернувся додому після 8 годин, проведених на роботі в академії. Я пішов спати, а потім о другій ночі мені зателефонував друг. Він сказав: "Едгар, бронюй квиток на літак, терміново залишай Україну".
Шахтар може поповнитись історичним легіонером – він відмовився їхати в Росію через війну
Він подивився на авіарадар для спостереження за літаками із картами відстеження в реальному часі й побачив безліч приватних літаків, що відлітають з України. Я одразу ж заплатив 400 євро та узяв квиток на рейс о 10 ранку. Я не міг заснути, а о 5-й ранку почув перші вибухи. Тоді я виявився страшенно наляканим. Я боявся навіть підвестися з ліжка. Я уявляв, що якщо підійду до вікна й відсмикну штори, то у мою квартиру влетить ракета.
Надійшло повідомлення від Даріо Срни якнайшвидше прибути в готель, де звично збиралася перша команда (ця будівля мала необхідний бункер та могла захистити від ракетних атак). Опинившись у відносній безпеці я вийшов на зв'язок із португальським посольством.
На той час я вже був наляканий так сильно, що боявся навіть виходити надвір. Я думав, що коли я дійду до дверей, то побачу російські танки та хлопців, які наставляють на мене зброю. Я зателефонував дружині, вона сказала мені йти, куди наказали у посольстві, але я відповів: "Я боюся, тому просто залишусь тут". Я сказав посольству, що залишусь, але за 15 хвилин вони зателефонували знову й зазначили, що змінили маршрут, аби зупинитися прямо перед готелем Шахтаря. Я відчув приплив сміливості, я узяв свою сумку... потім, як дитина, побіг до машини. Я відчинив двері й заскочив всередину. Тоді я уявляв, як у мене стріляють.
Коли ми їхали через Київ, я сидів на задньому сидінні, ось так (опускається низько-низько, – прим.). Я схопився за ручку дверей та подумав: "Якщо побачу, що хтось направляє зброю на машину, то відчиню двері та просто втечу. Пам'ятаю, що винищувачі пролітали низько над нашими головами. Я був на MotoGP та Формулі-1, але шум не зрівняється. Так, я осоромився і знову запанікував. Хлопець за кермом сказав мені: "Не хвилюйся, це українці".
Все це вплинуло на мене психологічно, мені снилися кошмари ще декілька тижнів. Моєму синові довелося залишити друзів та школу, яка йому подобалася. Я втратив гарний клуб та роботу. Думаю, я б усе ще був в Україні, якби не війна", – розповів Кардозу в інтерв'ю Scmp.com.
Нагадаємо, нині 41-річний португалець працює у Гонконзі у клубі Кітчі.