"Ми зрівняли рахунок, 3:3, але до кінця було ще далеко. Мені потрібно було зберігати концентрацію. У додатковий час був навіс, і після удару головою м'яч стрімко полетів у мій бік. Тоді я думав, що пробив Йон-Даль Томассон.
Трагедія на чемпіонському параді Ліверпуля: поліція затримала винуватця – клуб виступив із заявою
Я зумів відбити удар і завалився у ворота. Поки я був на землі, футболіст Мілана спробував добити м'яч. Проскочила думка: "Ідеальний відскок для того, щоб відправити м'яч у сітку". Я постарався перекрити якомога більше простору. Я підняв руку і сподівався на диво.
Якби Шевченко спробував перекинути м'яч через мене або просто спрямувати його в інший бік воріт, у мене б не було шансів. Тільки після гри я зрозумів, чому він намагався пробити якомога сильніше.
Перший удар головою завдав він, а не Томассон. Він був засмучений моїм сейвом і вдарив по м'ячу, що відскочив, щосили.
Як я парирував цей удар? Трохи інтуїції, трохи тренувань і свята рука папи Іоанна Павла II, який був родом із Польщі і помер лише за місяць до фіналу.
Після цього сейву я встав і крикнув: "А далі що, б***ь?" Мене захльостувало розчарування: відсутність ігрової практики на початку сезону, чутки про те, що Ліверпуль підпише нового воротаря. Ріісе підбіг до мене і поцілував у щоку.
Після цього епізоду я був у трансі. Я говорив собі: "Ти чекав цього моменту все своє життя, тож не будь лайном зараз", – цитує Дудека FourFourTwo.
Нагадаємо, що Ліверпуль зумів відіграти з 0:3 у Мілана у фіналі Ліги чемпіонів, який проходив у 2005 році в Стамбулі. У підсумку мерсисайдці виграли трофей.