"Дорогі друзі, Кривий Ріг, Кривбас, мої "червоно-білі". Це промова, яку мені зовсім не хотілося б писати. Але настав момент. Я завершую свій шлях у Кривбасі і провів останній матч на чолі команди. Це не "прощавайте". Це – "дякую".
Я прийшов сюди не за грошима і не за титулами. Я прийшов, бо відчув – тут є душа. Тут можна побудувати щось справжнє. Тут – футбол, який об’єднує, надихає і дає надію. Ми разом виводили Кривбас з тіні. Будували команду не на гучних іменах, а на характері. За ці роки клуб став для мене більше, ніж просто роботою. Це стало частиною мого життя. Частиною мене.
Я мав честь працювати з футболістами, які живуть цією грою. З працівниками, які щодня вкладають у клуб усе, що мають. І з уболівальниками, які не просто приходили на стадіон – вони були нашою підтримкою в кожному матчі. І коли ми вигравали. І коли було важко.
Нам разом тут було складно. Ми разом переживали обстріли, напади русні, тривоги й постійне напруження. Але ми залишались. Ми грали тут. І тримались – разом з містом, разом з людьми, разом із нашим Кривбасом. Це не просто про футбол. Це про силу. Про витримку. Про те, що нас не зламати. Ми будували команду разом. Ми стали ми.
Чому я йду? Бо вважаю, що треба бути чесним – перед собою і перед вами. Мені 59. У цьому віці вже не будують планів на 10 років. Але я все ще маю енергію, амбіції та жагу до боротьби. Я хочу ще раз прийняти виклик. Реальний, великий, складний. Я не йду від клубу – я йду до нової цілі. Але залишаю частину себе тут, у Кривому Розі.
Я завжди буду вдячний за цей шлях. За довіру керівництва. За віру у мене від уболівальників. За спільні перемоги і поразки, які робили нас сильнішими. І прошу вас – не зупиняйтесь. У Кривбаса є майбутнє. І є сили, щоби йти далі", – написав Вернидуб у відкритому листі.
Нагадаємо, Кривбас за підсумками сезону 2024/25 фінішував у турнірній таблиці УПЛ на п'ятій сходинці, набравши 47 очок.