– Що тебе найбільше підштовхнуло займатися футболом і стати футболістом?
– Дуже цікава історія була, ще зі шкільних років. У мене однокласник був і займався футболом, а я тоді ще так, просто бігав, приходив гуляв, тобто не сильно приділяв увагу футболу, спорту. Я був дуже такий, можна сказати, пухкенький хлопчик у дитинстві.
Шахтар оголосив найкращого гравця 2024 року за версією уболівальників – несподіваний вибір
Якось одного разу ми прийшли в спортзал, почалося тренування. Я подивився, як хлопці бігають, стрибають, сміються, колектив такий – і мені якось теж захотілося. Я прийшов до тренера з фізкультури, який тоді вів тренування, і запитав: "Можна, щоб я теж тренувався?" – "Звісно". І так воно якось і закрутилося.
– А як далі все розвивалося?
– Потім з року в рік ми підростали, грали шкільні турніри, перемагали. Я взагалі був правим захисником. Був шкільний турнір, я грав правого захисника. Наш воротар упав на коліна і не зміг продовжити гру. Після того я став, і мені якось фартило, всі били в мене, поруч, десь виручав.
І так мені це якось сподобалося, зачепило. І я тоді підійшов, сказав: "Можливо, я буду стояти?" Ми якраз у той раз виграли турнір, і я в фіналі відбив пенальті. І от тоді вже якраз я зрозумів, що це моє.
– Які труднощі ти долав на початкових етапах кар’єри? І що тобі тоді допомогло їх подолати?
– Зайва вага – я завжди з нею боровся.
– Як саме?
– Більше тренувався. Хтось, може, хотів після тренування піти погуляти чи ще щось, а я розумів, що мені треба скидати зайву вагу, тому що далі діла не буде. Якщо я себе запущу – в мене не буде виходити, я буду дуже важкий. А я ще голкіпер – це теж дуже впливає на твою реакцію, на все, – сказав Різник у фнтервʼю для клубної прес-служби.