– Ти сьогодні був у самому епіцентрі усіх подій. Що викликало такі емоції? Чи так скучив за клубним футболом?
– Арбітру потрібно врегульовувати ці емоції. У першому таймі гравець Карпат із номером 21 бігав за мною (Патрісіо Танда, – прим.) і штовхав мене в спину, а в другому – плюнув у мене. Це ніхто не помічав, але все бачив, що робимо ми. Вважаю, що арбітри мають бути компетентними в таких моментах, бо цей гравець провокує всю гру. Проте нехай це буде на їхній розсуд.
– Що сталося в епізоді з Сичем? Бачила, що пізніше ви обіймались, отже конфлікт вичерпано?
– Він зробив фол, я впав. Він вдарив мене під коліно, мені було боляче, я лежав, а ще й отримав жовту картку. Я не розумію чому, адже навіть до арбітра не звертався. Але за останні матчі арбітри реагують на будь-яку мою дію саме так. Я, як капітан, ніколи не спілкуюся в грубій формі. Якщо ж когось образив – прошу вибачення. Але не можу зрозуміти, чому в кожній грі отримую незрозумілі картки.
– В останні хвилини був епізод із можливим призначенням пенальті. Ти був впевнений, що його не буде, чи все ж були сумніви?
– Ні, я був впевнений, що пенальті не буде. М'яч потрапив мені в живіт. Але в цьому епізоді арбітр одразу призначив пенальті. Він сказав, що моя рука була піднята догори, але насправді вона була біля тіла. Такі ситуації трапляються. Дякую, що арбітр пішов переглянути VAR. Я відразу пояснив, що спочатку м’яч влучив у живіт, а потім у лікоть – так і вийшло.
– І з огляду на гру, чи вважаєш ти перемогу Металіста 1925 заслуженою?
– Вважаю, що так. Цю перемогу ми присвячуємо Андрію Вікторовичу Полуніну. Царство йому небесне. Ми будемо дуже сумувати, – цитує Калюжного офіційний сайт Металіста 1925.
Нагадаємо, перемога дозволила Металісту 1925 піднятися на шосту сходинку турнірної таблиці УПЛ. Своєю чергою Карпати опустились на дев’яте місце.
Металіст 1925 переміг Карпати завдяки дублю Антюха – харків'яни наздогнали Динамо в таблиці УПЛ