"Вдячний Ротаню за цю відверту розмову"
– Як ви загалом оцінюєте період в Олександрії після свого повернення до України?
– Оцінити цей період справді непросто. Якщо говорити про ігровий час – я залишився ним незадоволений. Але досвід, який я здобув, працюючи з Русланом Петровичем, Сергієм Кравченком, командою та гравцями, є надзвичайно цінним і, без сумніву, знадобиться мені надалі.
– Коли повертались, були великі амбіції? Розраховували закріпитися в основі?
– Коли повертався, дуже хотів закріпитися в стартовому складі Олександрії та стати основним гравцем команди. Мене хотів і головний тренер – він бачив мене в складі. На жаль, реалізувати це повною мірою не вдалося.
– Чи стало для вас несподіванкою те, що команда відмовилась від вас під час зимових зборів? Як вам це пояснили? Яка була комунікація з тренерським штабом?
– Відбулася розмова, під час якої мені дали зрозуміти, що ігрового часу майже не буде. Ми залишилися в дуже хороших стосунках з усіма, зокрема з головним тренером і його помічниками. Попри не найкращі обставини, розійшлися на позитивній ноті. Руслан Петрович чітко дав зрозуміти, що на цьому етапі для мене найважливіше – грати. Я щиро вдячний за цю відверту розмову.
– Які емоції тоді були – розчарування, образа, спортивна злість?
– Всередині було багато різних емоцій. Розумів, що треба перезавантажитись.
"У Косові мало хто розмовляє англійською"
– Як виник варіант переходу до косовського клубу Дріта?
– Мені запропонували цей варіант Євген Коноплянка та Роман Зозуля – я зараз працюю з ними. Вони розповіли про можливість, я все обдумав протягом дня і погодився.
– Що стало вирішальним фактором у прийнятті рішення про перехід до чемпіонату Косова?
– Вирішальним фактором стало те, що мене там дійсно хотів бачити тренер, а команда перед початком основної частини чемпіонату посідала перше місце. Лідерство в турнірній таблиці дає право зіграти в Лізі чемпіонів. Так, з першого кваліфікаційного раунду, але це все одно величезна мотивація і натхнення. Саме заради таких шансів хочеться грати і розвиватися.
– Якими були ваші перші враження від нового клубу та країни?
– Враження позитивні. Я живу в невеликому містечку поблизу столиці – воно компактне, але дуже комфортне й гарне. Столиця справляє враження: видно, що це сучасне й модернізоване місто. Люди загалом дуже доброзичливі, відкриті до спілкування та завжди готові допомогти, навіть якщо ти не знаєш мови. Мало хто розмовляє англійською. Тим не менш, вони намагаються зрозуміти тебе будь-якими способами. Основна мова спілкування там – албанська, тож іноді буває складно пояснити, чого саме ти хочеш, але з перекладачем усе вирішується.
– Як відбувалася адаптація до нового чемпіонату та стилю гри?
– Мені не було важко адаптуватися, адже, після підписання контракту, вже за п’ять днів я повноцінно переїхав. Одразу приїхала і моя дівчина з собакою, тож я почувався добре. Загалом мені було комфортно – хлопці дуже тепло мене прийняли в команді. Стиль гри тут дещо інший, але я доволі швидко до нього звик.
"Понад сотню разів, просто прогулюючись містом, чув, як люди вигукують: "Слава Україні!"
– У сезоні 2024/25 ви провели 24 матчі, забили 4 голи і зробили 5 результативних передач. Що з цього періоду запам’яталося вам найбільше?
– Без сумніву – чемпіонство. Це момент, який назавжди залишиться в пам’яті. Емоції просто неймовірні: словами важко передати, наскільки це особливе досягнення. Це той випадок, коли пережите дійсно надихає.
– Справді, команда стала чемпіоном ліги Косова. Що відчували саме в той момент?
– Це справжнє футбольне щастя. Коли займаєшся улюбленою справою і здобуваєш такий титул – усередині відчуваєш повноцінну радість і гордість. Це мить, заради якої працюєш кожного дня.
– Як ви оцінюєте свій внесок у здобуття чемпіонства?
– Я не тренер, щоб оцінювати свій внесок, але завжди віддавався на полі максимально і намагався зробити все, щоб допомогти команді здобути чемпіонство.
– Чи були матчі, які стали для вас особливо пам’ятними або переломними?
– Пам’ятним видався останній матч і святкування чемпіонства з фанатами.
– Косово – регіон із непростим фоном. Час від часу з боку Сербії виникають політичні чи воєнні провокації. Як це відчувається на місці?
– Нічого такого немає. Тут все тихо. Мирні люди.
– Чи обговорюють такі речі в роздягальні, у побуті? Чи це, навпаки, табуйована тема?
– Насправді обговорювати нічого – зараз усе спокійно.
– Як місцеві ставляться до українців, зважаючи на загальний контекст війни у нас?
– Дуже багато місцевих нас підтримують – і це неймовірно приємно. Напевно, вже понад сотню разів, просто прогулюючись містом, чув, як люди вигукують: "Слава Україні!".
"Якщо ви запитаєте мене, як описати батька одним словом – я скажу: характер"
– Ви з батьком дуже близькі. Як емоційно сприйняли його повернення до тренерства в Колосі?
– Неможливо описати, наскільки я був щасливий. Передусім – щасливий за батька. Просто треба знати його, щоб зрозуміти, як сильно він цим живе. Що для нього означає Колос, що для нього – футбол і тренерство саме в цьому клубі. Це його повітря. До повернення йому наче бракувало кисню. А коли він знову став частиною команди, я щиро радів за нього.
– Команда виглядала знесиленою, але з його приходом різко ожила. Як думаєте, в чому секрет – у характері, авторитеті, системі?
– Тут легко відповісти. Якщо ви запитаєте мене, як описати батька одним словом – я скажу: характер. Сам він надає цей характер усьому. Його присутність вплинула на команду: тренування стали набагато інтенсивнішими, фізична форма хлопців зросла. З’явився характер теж. Плюс – батько дуже добру має комунікацію з колективом, і все це разом дало результат.
– Ви спілкуєтесь про футбол, обмінюєтесь думками? Чи уникаєте цієї теми, аби не змішувати кар'єру і родину?
– Зараз я не його футболіст, тож можу спокійно поговорити з батьком на будь-яку тему – і про футбол, і про щось особисте. Усе відбувається легко й невимушено. А от коли був його гравцем – часом навіть боявся поговорити.
– Ваш контракт із Дрітою розрахований до червня 2026 року. Які цілі ви ставите перед собою на найближчі сезони?
– Дуже хочеться пограти в єврокубках і потрапити до групового етапу. Ми стартуємо з першого кваліфікаційного раунду Ліги чемпіонів, а далі побачимо, як усе складеться. Звісно, шлях буде непростим. Але ми не забороняємо собі мріяти. А мріяти треба тихенько (Сміється). Тож, дай Боже, щоб усе вдалося.
– Чи розглядаєте ви можливість повернення до українського чемпіонату або перехід до інших європейських ліг?
– Щодо інших команд – наразі в мене чинний контракт, і я повністю зосереджений на своїй нинішній команді, хорошому завершенні сезону та підготовці до старту в єврокубках.