Гарса. Непримітне місто штату Сан-Паулу. Заробити тут кілька реалів для такого-сякого "підтримання штанів" можна на плантаціях кави. Інших варіантів – негусто. Увечері багатодітна сім’я простих робітників Оскара та Віри збирається за спільним столом на вечерю. Поміж втомлених батьків дзигою крутиться маленький Роберто Карлос. Хлопчака назвали на честь співака Роберто Карлоса Браги – Короля латиноамериканської музики. Дон Оскар заслуховувався неперевершеними хітами і віддячив за них кумиру своїм сином.
Малий вже з трьох років вправлявся із м’ячем. А у 8-річному віці пацана почали брати в команду дорослих дядьків, яких організовував у єдиний колектив його батько – і він там не псував загальної картини. Від злиднів сім’я спробувала врятуватися переїздом у вдвічі менше за населенням містечко Кордейрополіс. Там Роберто Карлос продовжив навчання у школі, яку закінчив вже у 12-річному віці. Батько зрадів: тепер син зароблятиме на сім’ю.
Юнак і справді влаштувався робітником на текстильний завод, де гарував по 8-9 годин на добу. Гарував, але не забував про футбол – після зміни одягав футбольну форму, щоб потренуватися у складі заводської команди Атлетіко Жувентус. Він мріяв про велику кар’єру. І не через власне его – зовсім ні! Просто Роберто Карлос розумів: лише у такий спосіб зможе заробити достатньо грошей, щоб купити батькам власний будинок. Сім’я для нього – понад усе.
Увесь світ уважно спостерігає за перебігом Ліги чемпіонів. Адже залишатися осторонь цієї топової спортивної події просто неможливо. Обирайте чипси з асортименту Lay’s, щоб поринути з головою у вир футбольних подій.Підтримуйте улюблену команду разом з Lay’s – спонсором Ліги чемпіонів! Є Lay’s? Буде футбол!
Якщо ти граєш у Бразилії і маєш талант – тебе обов’язково помітять. На один із матчів Атлетіко Жувентуса приїхав скаут професіонального клубу Уніон Сан-Жуан. Цей день став відправною точкою в одіссеї Роберто Карлоса. П’ятнадцятирічного самородка запросили на перегляд і взяли в команду. Два з половиною роки каторжної праці на заводі залишилися позаду. Тепер належало працювати лише з м’ячем. Щуку кинули у річку.
За чотири роки в Уніоні Роберто Карлос виріс не тільки у гравця збірної Бразилії U-20, але й дебютував за національну команду. У лютому 1992-го він вийшов на поле в товариському матчі "селесао" проти США і допоміг здобути перемогу – 3:0. Латераль побував на перегляді в таборі одного із бразильських грандів – Атлетіко Мінейро, проте там чомусь не захотіли підписувати таланта. Його підхопив Палмейрас. У січні 1993-го "зелено-білі" сплатили за трансфер Роберто Карлоса 500 тисяч доларів. О, до речі – на той час зарплата футболіста вже дозволила йому без проблем придбати для батьків оселю в Кордейрополісі.
Два роки поспіль Палмейрас здобував титул чемпіона Бразилії, а також ставав найсильнішим клубом штату Сан-Паулу. Роберто Карлос був незамінним учасником чемпіонського ансамблю. Непогано зазирнув на "вогник", чи не так? Пора тобі, хлопче, переїжджати у Європу! З Мідлсбро Браяна Робсона угода не "вигоріла", але може це й на краще. Бразильський талант поповнив ряди міланського Інтера. Трансфер обійшовся "нерадзуррі" у 3,5 мільйони євро.
Рой Ходжсон, головний тренер італійського суперклубу, перевів новачка у півзахист. А той зіграв так натхненно, наче й не покидав рідного континенту. Сезон Серії А 1995/96 Роберто Карлос закінчив із показником 30 матчів, 5 голів. І байдуже, що Інтер фінішував лише сьомим, в останній момент кваліфікувавшись у Кубок УЄФА. Бразильським "метеором" зацікавився Фабіо Капелло, наставник Реала, і швиденько переконав президента клубу Лоренцо Санса: треба брати! У липні 1996-го "Королівський клуб" сплатив Інтеру 6 мільйонів євро. За один сезон у Кальчо трансферна вартість Роберто Карлоса зросла практично вдвічі.
"Коли я вперше зайшов у роздягальню Реала, там була вся команда, а першим руку мені потиснув Кларенс Зеєдорф. З ним ми одразу потоваришували", – білозубо усміхається Роберто Карлос.
Простий, відкритий, компанійський характер невеличкого, але дуже добре складеного бразильця, дозволив йому гармонійно вписатися у товариство небожителів Сантьяго Бернабеу. У першому ж сезоні – чемпіонський титул! 37 матчів, 5 голів – новачок просто-таки викрешував іскри на лівому фланзі! А вже у наступному сезоні Реалу підкориться Ліга чемпіонів – у фіналі обіграний Ювентус. Потім – незрозуміла кадрова політика Мадрида. Гус Хіддінк та Джон Тошак не дали команді абсолютно нічого, і лише прихід скромного вусаня – легенди клубу Вісенте дель Боске – знову повернув Реал на шлях до трофеїв.
Незалежно від того, хто очолював команду, Роберто Карлос грав на стабільно високому рівні. У свої найкращі часи, а вони, без сумніву, припали на Реал, бразилець пробігав стометрівку менше, ніж за 11 секунд. До м’яча прикладався так щиро, що той летів із швидкістю 198 км /год. Абсолютний рекорд вдалося побити лише у 2010-му, коли Лукас Подольскі пришвидшив м’яч до 201 км /год. "Так нечесно! За моїх часів м'ячі були набагато важчими!" – віджартувався Роберто Карлос.
"Третій номер" практично завжди бив зовнішнім боком стопи, від чого м’яч закручувався у неймовірну траєкторію – несподівану для голкіпера і самого Роберто Карлоса. Свій найзнаменитіший гол він забив у ворота Фаб’єна Бартеза, коли Франція та Бразилія зійшлися за рік до Мундіалю – наче для репетиції майбутнього фіналу.
За Реал бразилець оформив 69 м’ячів. Шістнадцять із них – на найвищому рівні, у Лізі чемпіонів. Найбільше пристрілявся Роберто Карлос до Олімпіакоса – тричі. По два рази рвав сітку воріт Андерлехта і Байєра. По одному автографу від легенди отримали Порту, Русенборг, лісабонський Спортінг, московський Локомотив, Ювентус, Марсель, Баварія, Рома і, звісно ж – ми пам’ятаємо, київське Динамо. До вашої уваги квартет матчів ЛЧ, у яких Роберто Карлос забивав не лише красиві, але й вкрай важливі для Реала голи.
14 березня 2000 року. Реал – Динамо – 2:2 (Рауль, 14, з пен., Роберто Карлос, 72 – Хацкевич, 42, Єрро, 56, автогол)
У березні 2000-го Динамо вело на Бернабеу з рахунком 2:1, проте – штрафний удар. До м’яча підійшов Роберто Карлос і від душі вліпив по воротах. Снаряд летів прямо у СаШо, та в останній момент мінімально змінив напрямок і від рукавичок голкіпера, по дуже складній дузі, опустився у дальній кут. Це був 5-й тур другого групового етапу. У випадку перемоги Динамо вже ступало однією ногою до чвертьфіналу. Шалений гол бразильця усе перевернув – завдяки перевазі в особистих зустрічах у плей-офф потрапив Реал. І дійшов, зрештою, до фіналу, де розтрощив Валенсію – 3:0.
12 вересня 2000 року. Спортінг – Реал – 2:2 (Са Пінту, 39, Андре Крус, 42 – Роберто Карлос, 50, Жорже, 76, автогол)
У статусі чемпіонів клубної Європи Мадрид вальяжно розпочав матч стартового туру і потрапив під холодний душ. Лісабонські "леви» закотили молодому Касільясу двічі, а могли й більше. До життя свою команду повернув шедевром Роберто Карлос. Одразу після перерви він пробив зі штрафного настільки потужно, що навіть Петер Шмейхель, 36-річний екс-кіпер МЮ, рукавичками спіймав лише повітря.
27 вересня 2000 року. Байєр – Реал – 2:3 (Шнайдер, 27, Баллак, 42 – Роберто Карлос, 32, 75, Гуті, 69)
Через два тижні Реал видав нове шоу – весела була команда! Гості двічі поступалися в рахунку після ефектних м’ячів Бернда Шнайдера і Міхаеля Баллака, поміж якими втиснулася чергова результативна спроба Роберто Карлоса зі стандарту. А за 15 хвилин до кінця основного часу бразилець взяв ініціативу у свої м’язисті ноги, промчав лівим краєм, наче електричка, і смачно надіслав пакунок за адресою у дальній кут. Перший і єдиний дубль нашого героя у ЛЧ.
24 лютого 2004 року. Баварія – Реал – 1:1 (Макай, 75 – Роберто Карлос, 83)
Перший матч 1/8 фіналу дався важко обом командам. Господарі вистраждали свій гол завдяки хижацькому інстинкту Роя Макая і сподівалися якщо не розвинути успіх, то принаймні зберегти мінімальну перевагу перед візитом у Мадрид. Але через кілька хвилин необережно сфолили метрів за 30 від власних воріт. До м’яча підійшов, звісно ж, бразильський канонір і у фірмовому стилі прошив стінку. Олівер Кан встигає зміститися у необхідний кут і спокійно накриває м’яч… чи ні?! Закручена сфера, наче Колобок, таки вислизає поміж рук і опиняється у воротах. Один із найдошкульніших голів, пропущених легендарним Оллі за всю кар’єру. Тим паче, у матчі-відповіді Баварія поступилася на Бернабеу.
"Не намагайтеся повторити мої голи – краще запам’ятайте їх", – сказав Роберто Карлос в одному зі своїх інтерв’ю. Хто ми такі, щоб знехтувати футбольною класикою?