Мережею розійшлася сенсаційна чутка – донецький «Металург» та дніпродзержинська «Сталь» об’єднуються, і під брендом донедавна першолігового клубу будуть виступати у наступному сезоні Прем’єр-ліги. Про правдивість такої інформації наразі судити не станемо – хоча б тому, що всі основні спікери по цьому питанню взяли «обітницю мовчання». Але те, що диму без вогню не буває, побічно підтверджують і чинні мужі національної федерації, котрі недвозначно натякають, що альянсу двох «металургійних» клубів – бути.
Не наша справа наразі ставити крапку чи знак оклику в цьому питанні – коли представники самих клубів отримають «добро» на коментарі, тоді й самі про все розкажуть. Однак у світлі таких розмов доречно замислитися – а чого нам чекати від об’єднання ФК «Металург» та ФК «Сталь»? Чи міцним буде цей союз? Чи отримаємо ми від злиття щось більше і амбітніше? Адже у футболі, як ми неодноразово уже переконувалися, 1+1 не завжди дорівнює 2…
1+1=?
Для початку давайте розберемося, хто, власне, об’єднується. Донецький «Металург» – клуб відносно молодий, його найкращі роки минули, здається, на зламі 90-х і 2000-х, коли він регулярно був серед претендентів на бронзові медалі. Останній сплеск – фінал кубка п’ятирічної давнини. Але проте регулярно з команди відходять на підвищення дуже добротні гравці – починаючи від Яя Туре, йдучи далі до Мхітаряна й тепер – до Морозюка та Мораєша.
Хоча вже давно команда не бореться за найвищі місця, її склад, безсумнівно, наразі відповідає прем’єр-ліговому рівню. Свідчення цьому – хоча б той факт, що, попри очевидно збавлені оберти, «Металург» не вилітав навіть у більш складні сезони, ніж той, який недавно закінчився.
Головний тренер донеччан – Володимир П’ятенко – використав упродовж сезону біля десятка легіонерів, проте потихеньку підтягував і здібну молодь. Чесно кажучи, зі сторони видавалося, що команда з різних причин ще не набула остаточності; можливо, причина у відході легіонерів, а, може, 4-5 талановитих хлопців із дубля не встигли підтягнутися до основного складу.
«Сталь», у свою чергу, виглядає молодою, перспективною. При тому, що вона досягла прекрасного результату – друге місце відразу після повернення в першу лігу, дніпродзержинська команда все ще має куди прогресувати, а її лідери ще не досягли віку розквіту й зеніту. Якщо судити з минулого першолігового сезону, як мінімум, форвард Куліш, правий хав Котляр, центрхав Каленчук, центрбек Адамюк доросли до підвищення в класі. Серйозні перспективи мають голкіпер Попович, опорник Кучеров. Уже встиг засвітитися у Прем’єр-лізі (бодай епізодично) лівий хав Сантрапинських. А нападник у відтяжці Дебелко, який багато років грав за дубль донецького «Металурга», цієї весни дуже яскраво розкрився у Мазяра.
У випадку, якщо альянс «Сталі» та «Металурга» відбудеться, для формування майбутньої команди матимуть першорядне значення два важливі центри тяжіння – хто саме стане тренером нового колективу (П’ятенко, Мазяр чи хтось третій?) і чи збережеться особливість роботи клубу, який активно брав участь у діяльності неоголошеного міжнародного консорціуму «Кубань»-«Бананц»-«Металург», залучав вірменських збірників та активно відправляв гравців на підвищення.
Спробуємо спрогнозувати шляхи розвитку нового колективу при кожному із шляхів.
По-п’ятенківськи
Власне, матиме місце продовження лінії колишнього «Металурга». Склад залишиться таким же відсотків на 70 (ми ще не знаємо, якими будуть фінансові умови в оновленому колективі), на перші ролі вийдуть гравці з українським паспортом плюс вірмени, а також активно будуть «виходити в люди» дублери – Мишенко, Козак, Кошман, Мисик, Мірошник, Клак. Загалом, про турнірні завдання високого штибу доведеться забути – хіба що клуб раптово вирішить дістати адекватну заміну Морозюку й Мораєшу, а також досвідчене підсилення на ті позиції, які «просідали» по ходу сезону, який нещодавно завершився. Козир П’ятенка – його немалий уже досвід на цьому рівні.
По-мазярськи
У віце-чемпіонів першої ліги більшість гравців – добре награні, в віці розквіту. Виділяється досить чітка група лідерів, які ще з часів виступів у другій лізі мали пропозиції з найвищого дивізіону. Зрозуміло, якщо колектив буде будуватися навколо, власне, «Сталі», вони й тут будуть на перших ролях. Також можна не сумніватися, що Мазяр надасть шанс молодим лідерам дубля донеччан. У нього вже заграв Дебелко, розкрилося ще добрих півдесятка гравців, які виступали за дублі прем’єр-лігових клубів, але не були там затребувані. Тож, можна сказати, реабілітація молодих талантів – це тренерська спеціалізація цього спеціаліста. Іще один досить важливий козир Мазяра: він – тренер на підйомі. Те, як хвацько його команда змагалася в кубку з Григорчуківським іще «Чорноморцем», підтверджує, що лідери дніпродзержинців можуть бути конкурентоздатними й на найвищому рівні. А ще за останні два сезони команди Мазяра взяли відразу два комплекти медалей – у другій лізі, а відразу після підвищення в класі – й у першій. До того ж, якщо клуб вирішить взяти «економ-режим» – кандидатура Мазяра тут буде пріоритетною. Його «Сталь» за фінансами була далеко в серединці навіть у першій лізі, але попри це взяла медалі.
Іншим шляхом
Запрошення іншого спеціаліста означало б, що буде створюватися зовсім новий колектив. Однак чи є на сьогоднішній день фінансові можливості для того, щоб руйнувати споруду до останку й будувати щось нове з нуля? Навряд чи. Але, якщо припустити третій сценарій, ми прийдемо до того, що в такому випадку команді доведеться вдатися до значної селекції. Це, звісно, нині не настільки дорого, як було ще півтора-два роки тому, але також накладно.
Хто це може бути? Перелічимо варіанти. Модний типаж «клубний самородок» – Сергій Шищенко, який очолював раніше молодіжну команду? Його безсумнівні плюси – він прекрасно знає клубну зміну, володіє загальним баченням справ у команді, врешті-решт, має статус клубної легенди.
Спеціаліст по молоді? Навіть не варто називати якесь конкретне ім’я – таких спеціалістів багато. Валерій Кривенцов, Сергій Попов, Сергій Ковальов – з тих, хто працював із зміною «Шахтаря». Павло Яковенко, Анатолій Бузник, Юрій Мороз – із числа збірників. Олег Блохін, врешті-решт. О, куди нас занесло в спробах моделювання майбутнього!
Одне зрозуміло – інший шлях затратний, має свої ризики і не підтверджується наявними чутками від доволі обізнаних людей.
Не тільки хто, а й де?
Обговоривши, власне, тренерсько-кадрові аспекти, перейдемо й до ділових. Де гратиме новий колектив? Якщо думка приймати суперників у Дніпродзержинську, то тут же маємо прикру новину. Стадіон «Сталі» розрахований на 2900 глядачів, що прямо суперечить статті 10 пункту 6.2 регламенту УПЛ, де чітко вказана мінімальна місткість – 5000 місць. Плюс до цього, є питання по інших вимогах (роздягальнях, пунктах для організації телетрансляції і т.д.). Звісно, всі ці моменти можна за бажання усунути, і це все одно краще, ніж поневірятися по чужих стадіонах, розділяючи їх із командами-господарями. Але все ж – ці проблеми можуть завадити прямо тут і зараз, хіба що комітет по атестації проявить гнучкість і дасть відстрочку. А де грати в цей час? В сусідньому Дніпропетровську на «Метеорі», де сусідити з «Іллічівцем»? Запитань багато, і задавати їх потрібно завчасно.
Звісно, ми пам’ятаємо, що вимоги по атестації та участі в УПЛ набагато вищі, ніж у ПФЛ. Але при цьому будемо реалістами – ті ж проблеми U-21, U-19 при бажанні можна вирішити за рахунок автоматичного переводу чинних команд «Металурга». А запитання по власниках, фінансуванні можна поставити й таким штибом – якщо в останні десятиліття утримувався не лише донецький «Металург», а й дніпродзержинська «Сталь», яку пов’язували з тими ж спонсорами, то на одне, зліплене з двох, сили повинні знайтися.
І що може вийти в підсумку?
Завершуючи сеанс прикладної футурології, виходимо на найголовніше запитання. Що можна зліпити з 8-ї команди Прем’єр-ліги та віце-чемпіона першої ліги? Розберемося.
Кадровий потенціал «Металурга» зменшуємо, як мінімум, на Морозюка й Мораєша – це з того, що вже звершилося. Соболь, Нойок, Федотов – їх, цілком можливо, також уже не буде. У випадку, якщо після об’єднання зарплати наблизяться до першолігових, важко буде розраховувати на легіонерів – як більш необхідних (Нельсона, Алешандре, Макрідіса, Лазіча), так і менш необхідних.
До того ж, наприкінці сезону стало відомо, що завершилися контракти у Чечера, Поступаленка, є ще статусні гравці передветеранського віку – Паньків, Голайдо. Уже в тому віці, щоб визначатися, і Бандура – згадаймо, ще кілька років тому він був за крок від збірної, йому пророкували інтерес від першорядних команд.
Тому наразі маємо таку розстановку:
Бандура (Паньків, Пеньков) – Насонов (Пляцикас, Баранівський), Прийма (Чечер?), Путивцев (Баранівський), Габріель (Соболь?, Голайдо, Насонов) – Овсепян (Макрідіс?), Нойок? (Поступаленко?) – Нельсон? (Мишенко), Алешандре? (Федотов?, Лазіч?), - Морозюк (Габріель, Кошман) – -Мораєш (Козак, Федотов).
«?» – гравці, участь яких в наступному сезоні під запитанням у зв’язку з інтересом зі сторони інших клубів, закінченням контракту і т.д.; «-» – гравці, які вже залишили команду.
Знаків запитання, як бачимо, занадто багато. Загрозливо багато.
Що маємо із «Сталлю»? Основний воротар – 23-річний Попович – за великим рахунком, лише починає серйозну кар’єру. У випадку, якщо залишаться і Бандура, і Паньків, йому доведеться конкурувати за статус №3 з Пеньковим. Хоча гравець дуже гідний і перспективний. Серед оборонців «під Прем’єр-лігу» фахівці вирізняють 23-річного Адам’юка – самородка із Калуша, який грав поки що тільки у першій лізі. Також йому в напарники – одноліток Кравченко (Антон – рідний брат відомого хавбека Костянтина Кравченка). А ось правому захисникові Пінчуку та лівому Платунову буде дуже важко зачепитися за основну команду – навіть з урахуванням того, що багато хто із «металургівців» піде з команди. З напівоборонців найбільш залізними виглядають позиції правого хавбека Котляра і центрхава Каленчука – це перевірені, й до того ж – перспективні лідери дніпродзержинців. Здається, буде затребуваний Сантрапинських – він ще в «Таврії» встиг понюхати прем’єр-лігового «пороху». В силу молодості й перспективності може залишитися опорник Кучеров. А ось старожила «Сталі», лівого хава Шутова заміняють й випускають на заміни все частіше… З центрфорвардом все ясно – Куліш давно переріс нижчі ліги й заслужив прем’єр-лігового шансу. У 26 років він відкрив уже другу сотню своїх голів. Думається, й Дебелко – до слова, екс-гравець дубля «Металурга» – знайде своє місце в об’єднаній команді.
Цього сезону «Сталь» завершала свій першоліговий сезон так:
Попович (Піцан) – Пінчук (Карасюк), Кравченко (Дмитренко), Адам’юк (-Білий), Платунов (Нікітенко) – Кучеров (Карасюк), Каленчук – Котляр, Дебелко (Алієв, -Плешаков), Сантрапинських (Шутов) – Куліш.
Ну й найголовніше питання: що може вийти у підсумку?
У випадку, якщо залишиться П’ятенко, зі «Сталі» зможе пробитися хіба Куліш, Котляр і Каленчук – вірогідно, під заміну. Якщо ж прийде Мазяр – команда, ймовірно, стане більш молодою, з акцентом на українців.
Пофантазуємо?
Найбільш імовірними нам видаються такі об’єднані склади.
У П’ятенка:
Бандура (Паньків, Пеньков) – Насонов (Пляцикас, Баранівський), Прийма (Чечер?), Путивцев (Баранівський), Габріель (Голайдо, Насонов) – Овсепян, Поступаленко (Каленчук) – Нельсон? (Котляр), Алешандре? (Федотов?, Лазич?), Мишенко (Габріель, Кошман) – Куліш (Козак, Федотов).
У Мазяра:
Бандура (Паньків, Попович, Пеньков) – Насонов (Баранівський), Прийма (Адам’юк), Путивцев (Баранівський, Кравченко), Насонов (Соболь?, Голайдо?) – Овсепян (Кучеров), Каленчук (Поступаленко?) – Котляр (Мишенко), Алешандре? (Федотов?, Дебелко), Мишенко (Сантрапинських, Кошман) – Куліш (Козак, Федотов).
Це був дебютний сеанс прикладної футурології. У майбутньому ми продовжимо наші спроби спрогнозувати розвиток тих чи інших команд, адже з кожним новим днем футбол буде давати нову поживу для роздумів.
Артур Валерко