"Це здійснення мрії, сподіваюся, я з нею впораюся. Знаю, що завдання нелегке, але в житті немає нічого легкого. Є над чим працювати, але ми знаємо, що можемо виконати чудову роботу. Роками я чую, що немає таланту й у нас немає гравців: я вірю, що вони у нас є, нам просто потрібно дати їм можливість проявити себе, з метою повернення Італії на чемпіонат світу, тому що це фундаментально для нашого футболу.
Гаттузо офіційно став новим головним тренером збірної Італії
Що потрібно національній збірній? Ентузіазм, бажання, бажання бути разом і бути єдиними у труднощах. У мене це чітко сформовано. Ми повинні відтворити сім'ю, це найважливіше, окрім модулів і тактики. Це пріоритет.
У розпорядженні збірної Італії є важливі гравці, дехто з них на своїх позиціях входить до десятки найкращих у світі. У нас сильна команда, але я повторюю: команда. Ми не думаємо про окремих гравців. Коли мені зателефонували, я ні на мить не вагався.
Цього року в чемпіонаті Італії грали 68% іноземців та 32% італійців, і ці дані мають змусити нас замислитися. Ми повинні дати нашій молоді шанс розвиватися, це зміни. Давайте знову знайдемо ентузіазм, слова "страх" не повинно існувати.
У мене в штабі є Бонуччі та ще 5 помічників, які працюють зі мною вже давно. Пранделлі, Перротта та Дзамбротта допоможуть нам розвинути структуру на молодіжному рівні. Футбол – це моє життя, це буде інша робота, сподіваюся, що не буду напружувати своїх колег-тренерів зі Серії А: мета – ходити та дивитися тренування, ігри, спілкуватися з гравцями. Це буде моє життя.
Результати? З Наполі та Міланом я відстав від зони Ліги чемпіонів на одне очко, з Хайдуком, який не вигравав 19 років, я боровся за чемпіонство до останнього туру, з командою, повною молодих гравців. Все залежить від того, як все складено. Перемагає лише одна команда, а потім треба дивитися, як ти працював, як ти допомагав команді зростати.
Я не можу розкрити, про що говорив з Марчелло Ліппі. Однак уявіть собі словосполучення "головний тренер", і ви зрозумієте, чого я хочу досягти. Я сподіваюся зробити те, що зробив він, але зараз мова не про перемогу на чемпіонаті світу, а про створення тієї алхімії, яку створив Ліппі. Щоб гравці приїжджали в Коверчіано з посмішкою.
Це проблема покоління, і не тільки нашого футболу: ми говоримо, що молодь змінилася, але ми повинні бачити хороше в цій зміні та знайти спосіб взаємодіяти з гравцями правильним чином, тому що часи змінилися, і ми повинні бути хорошими в тому, щоб проникнути в їхні голови правильним чином, а не думати, що вони повинні змінитись і прийти до нас. Ми повинні зустрітися з ними і вислухати їх, щоб вони могли виразити себе максимально.
Зараз наш чемпіонат показує, що 40% команд грають з трьома захисниками і 60% команд з чотирма, але тепер ми повинні правильно розставити гравців. Ми повинні виставити на поле команду, яка любить перебувати на половині поля суперника, і поставити її в позицію, щоб створювати гру, яка завдасть шкоди суперникам. Тоді три-чотири схеми знайдуть свій час. Найважливіше те, як ми хочемо грати.
Ви повинні бачити та розуміти, чому гравець відмовляється грати в національній команді. Я не думаю, що гравці відмовляються саме від національної команди. Це перше, про що я попросив президента та Джіджі, які повинні допомогти мені, щоб ті, хто приходить до національної команди, навіть якщо у них є невеликі проблеми, залишалися в Коверчіано. У нас є фізіотерапевти, лікарі, обладнання, тренажери, все для управління гравцями, і я думаю, що якщо ми хочемо бути авторитетними та не створювати виправдань чи прецедентів, ті, кого викликають до національної команди, залишаються в Коверчіано, як ми це робили, коли грав я, а потім, якщо нам не вдається зробити так, щоб гравець одужав, він повертався до клубу. Але найголовніше – мати можливість проводити разом якомога більше днів. Завжди є біль, якби мені довелося слухати своє тіло, я б зіграв на 50 ігор менше.
Першими словами, які скажу своїм гравцям, буде: створюйте сімейну атмосферу, намагайтеся говорити одне одному все віч-на-віч, бо у важкі моменти, а на полі труднощі виникають у будь-який момент, коли ви почуваєтеся самотніми і не чуєте голосу свого товариша по команді, стає важко, і 90 хвилин – це нескінченність. У цей момент ми повинні бути здатні змінити цей аспект, допомогти одне одному, сказати навіть те, що хтось, можливо, не хоче чути, бо це єдиний спосіб зростати.
За останні дні я обдзвонив 30 чи 35 гравців і поспілкувався з усіма ними. Є гравці, які зараз вибули, бо мають дуже специфічні характеристики та можуть допомогти, але потрібно дозволити зеленому прямокутнику говорити, і коли він показує, що все зроблено добре, двері національної збірної відчинені. Наприклад, К'єзі я сказав, що він повинен знайти спосіб грати безперервно, і це стосується всіх.
Щодо Ачербі, то ні, я не розмовляв зі Франческо. Він гравець, який багато віддає футболу, було багато розмов, але це не проблема, яка вплинула на мене, і я думаю, що на цей момент мій вибір інший. Нічого проти Ачербі, навпаки, але я йому не телефонував. З мого боку є повага, але на цю мить я телефонував іншим молодшим гравцям, які, на мою думку, можуть щось нам дати в цей момент.
Тиск створюється через блакитну футболку, бо ми – нація, яка чотири рази вигравала чемпіонати світу, нація, яка так багато зробила в історії футболу, і двічі не грати на чемпіонаті світу – це тягар для гравців, для мене і для всіх нас. Ми повинні вміти добре реагувати, бо тільки реагуючи, ми можемо вийти з цієї ситуації. Я бачив матч з Норвегією, це був складний матч, у якому норвежці були фізично сильнішими за нас, і ми виходили з моменту, коли кілька важливих гравців виходили з дуже важкої поразки в Лізі чемпіонів, і команда на той момент не мала такої сили, як Норвегія. Це правда.
Ми з Лучано Спаллетті розмовляли, і я неймовірно поважаю його, він неймовірно підготовлений, він чесний, щороку йому вдається робити щось нове. Це велика повага. На цю мить я маю зрозуміти, що ми хочемо зробити, але робота Лучано та його професіоналізм неймовірні, він виконав важливу роботу з національною командою. Ми побачимо, яким шляхом ми хочемо піти. Зміни не можуть бути внесені, бо часу мало, найважливіше – зрозуміти, що ми хочемо зробити за 90 хвилин.
Якщо я не побачу, що гравці викладаються на 100 відсотків... Вони мають викладатися на 100 відсотків, ви повинні дозволити полю говорити. Деяких із них я тренував упродовж багатьох років, і вони знають, що для мене, коли починається тренування, потрібно крутити педалі. Поза полем мені, чесно кажучи, начхати, бо кожен сам вирішує, як поводитися, а я не можу бути там сержантом чи поліцейським.
Мені не потрібно давати жодних життєвих уроків, я не такий важливий, щоб комусь їх давати. Калабрія – неймовірний регіон, і моє дитинство було прекрасним. Я завжди кажу, що коли я чув гімн, я заплющував очі й чув, як моя мама кличе мене з балкона, поки я грав у нескінченні ігри. Це прекрасний край, і молодь повинна йти правильним шляхом, навчатися та бути хорошими людьми.
Як сказав Моурінью, я не Гаррі Поттер, я не займаюся магією, я можу лише вкладати відданість, пристрасть, щоб спробувати проникнути в голови гравців, і тоді чути не слово "я", а слово "ми": це найважливіше. Щодо техніко-тактичних аспектів, повторюю, днів залишилося мало, і ми повинні намагатися завдати якомога менше шкоди.