Мбаппе назвав свою наступну мету, це – не "Золотий м’яч"

Кіліан Мбаппе виграв нагороду "Onze d’Or" – приз найкращому футболістові сезону, який французький журнал Onze Mondial присуджує з 1976 року за результатами голосування читачів. У боротьбі за нагороду він випередив Жоау Невеша та Хвічу Кварацхелію. У подальшому інтерв’ю нападник Реала показав себе з максимально людського боку й насамперед розвіяв міф про "ідеального хлопця". "Той, хто вважає мене ідеальним, просто не дивиться телевізор!" – пожартував він. "Я раз за разом доводив, що можу робити дурниці. І мене це влаштовує. Думаю, це теж нормально".

Француз підкреслив, що екран спотворює уявлення людей про нього: "Ніхто не знає справжнього тебе через телевізор. Через це аналітичні розбори іноді абсолютно відірвані від реальності". Він проілюстрував це прикладом: "Якщо ви попросите мене оцінити актора, фільми з яким я лише бачив, моя думка може бути протилежною тому, якою він є насправді. Тому я нікого не суджу: у мене є досвід перебування по той бік екрану, і я знаю, як це".

Далеко Мбаппе й від того, щоб стримати амбіції, які змушують його називати себе найкращим у світі – фраза, яку у Франції розуміють не завжди. Він захищає її як робочий інструмент. "Я все розумію. Я знаю історію та культуру своєї країни, тому розумію, що можуть викликати подібні слова", – визнав він. "Коли я це кажу, то лише тому, що справді так вважаю, і це мене мотивує. Щоб досягати великих результатів, не можна виходити на поле з думкою, що хтось інший може зробити роботу краще за тебе. Це означало б свідомо поставити собі межу".

Француз назвав сумнів головним рушієм свого довголіття на найвищому рівні. "Ти не протримаєшся так довго в еліті, якщо не думаєш, не розмірковуєш і не сумніваєшся", – запевнив він. "Сумнів дуже важливий, бо він дозволяє перевершувати себе і не спочивати на лаврах. Я постійно розмірковую про те, що можу зробити, що вже зробив і що роблю зараз". Оцінюючи свою кар’єру через понад десять років після дебюту, він без вагань поставив собі найвищу оцінку: "Десять із десяти. Головне для мене – це не голи й не титули, а те, що за ці десять чи одинадцять років мені не було нудно жодного року. Я жодного разу не натискав на ручне гальмо".

Залишаючись вірним своїй ідеї про те, що футболіста можна зацікавити, лише розмовляючи з ним про футбол, Мбаппе визначив свою наступну мету: зрозуміти гру на глибшому рівні. "Я хочу по-справжньому розуміти моменти матчу, сезону, конкретного епізоду. Мати більший контроль над тим, що я роблю, залишати менше місця для невідомості", – пояснив він. Але не на шкоду своїй природі: "Потрібно залишати простір для творчості та інстинктів, адже вони – частина моєї гри, і це те, чого я ніколи не повинен втрачати".

Говорячи про те, як він справляється з тиском мільйонів людей, нападник наголосив на важливості досвіду, набутого з роками. "Важко, якщо сприймати все близько до серця – у молодшому віці я саме так і робив", – зізнався він. "Зараз мені 27 років, я маю певний дистанцію, і я розумію, що іноді люди просто не намагаються аналізувати, вони такі, якими є. Найголовніше – бути в гармонії зі своїми цінностями, принципами та тим посланням, яке ти хочеш донести". І підсумував свій характер влучною метафорою: "Я хлопець, який адаптується. Навіть не стільки хамелеон, скільки людина світу".

Він знайшов слова й для тих дітей, які мріють стати схожими на нього. "Я кажу всім цим дітям: хотіти бути мною – означає ставити собі межу, а мета мрії – не мати жодних меж", – заявив зірка. "Якщо вони можуть мріяти стати кимось більшим, ніж я, нехай не стримують себе!". При цьому нападник уникнув будь-яких скарг на негативні сторони популярності: "Я завжди відчував себе привілейованою людиною. У тому світі, в якому ми живемо, мені здавалося б недоречним скаржитися на те, що я Кіліан".

Відповідаючи на запитання про те, чи щасливий він, Мбаппе відповів однозначно. "Звичайно, я щаслива людина. У мене те життя, про яке я завжди мріяв. Я завжди хотів бути футболістом і здійснив свою мрію – щовихідних грати в найкращих турнірах", – підсумував він. "Що мені потрібно, щоб бути ще щасливішим? Нічого. У повсякденному житті я не з тих, хто завжди прагне більшого. У роботі – так, але в житті – ні. Треба вміти задовольнятися тим, що у тебе є".