– Повернення до Санкт-Петербурга розглядаєте як варіант?
– У жодному разі. Ні Пітер, ні Білорусь не розглядаються у жодному вигляді. Краще здохну тут на морі, бл*дь. На лежаку спатиму і на пляжі житиму, але тільки не повернення.
– Це через війну з Україною?
– Так. Я й так надто довго терпів цей маразм. Краще жити на пляжі та бомжувати. З'**у кудись подалі, де поруч нікого нема, Робінзона Крузо виконуватиму. Ще б П'ятницю знайти, тільки жіночої статі, бл*дь.
– За відчуттями, щось може змінитись найближчим часом із війною?
– Думаю, коли країнами керують 70-80-річні мудаки з очевидними ознаками маразму, Паркінсона, деменції, шизофренії – нічого доброго не буде. Коли дідки, бл*дь, як діти, хочуть пограти у війну – це п**дець. І ця зараза поширюється у всьому світі.
Якщо дуже хочеться повоювати, п**дуйте на безлюдний острів зі своїми генералами, радами, вояками і так далі – і робіть що хочете. До чого тут народи? Трампа можете свого захопити, нехай він там вас мирить. Хоча краще не мирити, а щоб повбивалися. Світ хоч зітхнув би з полегшенням. Бо навколо одні воїни-переможці. За**али, – поділився Туміловіч в інтерв'ю Tribuna.
Нагадаємо, Геннадій на перетині 90-х та 00-х захищав ворота збірної Білорусі (загалом 32 матчі). В одному з них Туміловіч допоміг білорусам втримати нульову нічию проти України у відборі до ЧС-2002, через що "синьо-жовті" були змушені грати у плей-офф відбору, де поступились майбутньому фіналісту – Німеччині.
"Він пішов, не попрощавшись": Андрій Полунін у спогадах Маркевича та найкращих друзів