– Яку характеристику можеш дати своїм колегам у Жироні по воротарському цеху – Гассанізі та Ліваковичу?
– Пауло Гассаніга та Домінік Лівакович різні за своїм профайлом. В дитячих академіях воротарям роблять акцент на стилістику. На цьому рівні голкіпери грають на своїх сильних сторонах, розвиваючи свій стиль по-максимуму. Пауло дуже багато мені допомагає, багато підказує. Я можу без проблем обговорити якісь деталі, які мені цікаві.
Дом лише нещодавно приєднався до Жирони. Він приїхав, а я за кілька днів вирушив до збірної. У Ліваковича відчувається досвід, але я б також згадав Хуана Карлоса, який є носієм ДНК іспанської школи воротарів.
– Як ти себе почуваєш, коли в Іспанії воротар багато повинен не лише ловити, але й брати участь в різних фазах гри?
– Грати ногами, підчищати, білд-ап – це не стало для мене чимось новим. Я опанував певні принципи в школі Дніпра. Якоюсь мірою, мені щастить з менторами, у яких я можу багато для себе щось взяти. Те саме ставлення до помилок, як реагує досвідчений воротар і все решта.
– Перед тим, як опинитись в Жироні, у тебе був кількамісячний період без клубу. Що відчуває молодий футболіст, який в статусі кращого воротаря Євро-2024 опиняється в такому стані?
– Коли розпадався СК Дніпро-1 я вирішив, що далі будуватиму кар'єру за межами України. Ми з моїм агентом постійно були на зв'язку. Десь нотка тривоги проскакувала, бо час йшов і ти не розумієш, де опинишся завтра. Було легше в плані того, що поруч був Вадим Шаблій. Так само Єгор Ярмолюк мене підтримував в той період. Я розумів, що він зробить все від себе залежне і я зроблю максимум, щоб підписати контракт з командою, в якій розвиватимусь далі, – розповів Владислав Крапивцов в інтерв'ю Українському футболу.
Додамо, що у сезоні 2025/26 20-річний український воротар зіграв 3 матчі за Жирону.