ЧС-2026 на власні очі: ціни, стадіони, що чекало б Україну, школа виживання – ексклюзив з місця подій

Голова ФІФА Джанні Інфантіно ще до початку турніру заявив, що це буде найграндіозніший чемпіонат світу в історії. Хоча справжньою сенсацією було б, якби він сказав щось інше. Під час попереднього Мундіалю в Катарі він говорив те саме, а на ЧС-2030, який відбудеться через чотири роки, він також скаже, що…

Відстані

Вперше фінальні матчі відбулися за участю 48 команд на території трьох країн – Мексики, Канади та Сполучених Штатів, тобто всього континенту Північної Америки. Тож це було повною протилежністю попереднього турніру в Катарі, коли всі матчі проводилися в одному місті, а на більшість із них вболівальники добиралися на метро.

Радість уболівальників збірної Аргентини після півфінального матчу проти Англії в Атланті

На цьому чемпіонаті транспорт відігравав ключову роль. Не лише через величезні відстані між містами, а й через відстані стадіонів від цих… міст.

Матчі в Далласі (там Україна зіграла б проти Японії, якби пройшла до фінальної частини) насправді відбувалися в Арлінгтоні, що за тридцять кілометрів від міста. Місцевого громадського транспорту, який би забезпечував зручний доїзд туди, не було.

Стадіон в Атланті, вигляд ззовні та всередині

Не краща ситуація була й у Бостоні, а точніше – у Фоксборо, розташованому на відстані майже п’ятдесяти кілометрів від нього, де й височіє стадіон. До нього курсували спеціальні потяги, підготовлені для вболівальників. Біля станції South Station у Бостоні для них облаштували пункти, де можна було безкоштовно отримати навіть крем для засмаги та засіб від комарів! Але за квиток на зворотний шлях кожен мусив заплатити аж 80 доларів!!! Такий самий проїзд на інші заходи (наприклад, рок-концерти) на цьому ж стадіоні раніше коштував 20 доларів.

Дядько Сем у музеї мадам Тюссо в Нью-Йорку вказує єдиний правильний напрямок

Бо це ж Америка! Тут заробляють гроші. Якщо комусь це не подобається, ніхто не змушував приїжджати на ЧС-2026. А відомо, що ФІФА не стане протистояти місцевій владі в США. Працює (принаймні ще до неділі) одне просте правило – що скаже Дональд Трамп, те й виконає Інфантіно!

Єднання фанатів різних команд

Я був у привілейованій групі, адже для ЗМІ організували спеціальний автобусний транспорт. Можна було почути розмову двох журналістів: "Якби не ці автобуси, було б важко дістатися до того стадіону в Бостоні". Але навіть вони не допомагали, коли потрапляєш у затори.

У Маямі стадіон розташований приблизно за 26 кілометрів від міста. Таке розміщення призводить до того, що на матч усі їдуть в одному напрямку, а після нього – в іншому. Тому після чвертьфіналу Англія – Норвегія я провів у автобусі годину й сорок хвилин.

Вболівальниця збірної Норвегії

Стадіони

Шістнадцять стадіонів, обраних для чемпіонату, дуже відрізнялися за рівнем. На більшості з них щодня проводяться матчі команд з американського футболу. Деякі, наприклад ті, що в Далласі чи Атланті, де відбулися півфінали, – це надсучасні арени, що пропонують комфортні умови, тобто з кондиціонованим приміщенням.

Журналісти та фотографи в черзі на перевірку безпеки біля входу на стадіон

Але на інших трибунах, окрім лож для VIP-персон, решта місць була без будь-якого накриття. Коли сів на трибунах у Нью-Джерсі/Нью-Йорку, я помітив, що поруч із місцем для телекоментаторів теж було просто небо над головою. І я почав замислюватися, що вони робитимуть, коли почне йти дощ?

Трансляційний центр стадіону Атланта

Я завжди про всяк випадок тримав у задній кишені штанів пластиковий дощовик. У крайньому разі міг також сховатися під час сильних опадів усередині, під трибунами. Але що мали робити коментатори, які вели пряму трансляцію? Адже вони не можуть покинути своє робоче місце.

Телевізійні коментатори на трибунах стадіону в Нью-Йорку/Нью-Джерсі

До того ж їм доводилося працювати з пристроями, підключеними до електромережі, що під час дощу може виявитися небезпечним. Як бачимо, американці не надто переймалися долею телекоментаторів. Зате ФІФА, безперечно, подбала про те, щоб перевірити, чи всі телеканали вчасно сплатили відповідні збори за телевізійні права, аби мати можливість відправити своїх журналістів на (потенційно) дощові трибуни.

Матч Франція – Марокко у Фоксборо

Погода

Не лише у випадку, описаному вище, про неї не можна було забути навіть на мить під час цих чемпіонатів. У цьому плані умови були просто екстремальними, а участь у турнірі нагадувала заняття у школі… виживання. Оскільки ФІФА прагнула забезпечити якомога більшу телеаудиторію турніру, матчі починалися дуже рано, навіть опівдні за місцевим часом, щоб глядачі, наприклад, у Європі могли побачити хоча б частину з них ще до півночі за часом своїх країн. Тому на багатьох стадіонах панувала жахлива спека.

Парасолька та невеликий вентилятор повинні допомогти захистити від спеки на ЧС-2026

У Філадельфії під час матчу Франції з Парагваєм спека була настільки нестерпною – при температурі понад 40 градусів Цельсія (!) – що навіть у тіні на трибунах було важко висидіти. Як футболісти витримали внизу, у западині стадіону, де температура, ймовірно, була ще вищою, і до того ж боролися протягом дев’яноста хвилин? Я справді дивився на них наполовину з захопленням, наполовину зі співчуттям.

Спеціальна постановка на матчі Франція – Парагвай 4 липня з нагоди 250-річчя заснування США

Але в тій самій Філадельфії довелося перервати матч Франції з Іраком, коли почалася гроза з блискавками. Чинне законодавство США забороняє грати в таких умовах. Матч можна відновити лише тоді, коли зникне загроза повторних розрядів.

Тому цей Мундіаль мені також асоціюватиметься з дощовиками. Коли починав падати дощ – на щастя, не на багатьох матчах – по трибунах лунав характерний шелест. Вболівальники власне одягали ці дощовики.

"Я куплю квиток на матч чемпіонату світу"

Щаслива людина

Однак я не хотів би, щоб хтось подумав, ніби я лише скаржуся, шукаю лише недоліки заходу. Навпаки. Я щаслива людина! Завдяки акредитації я перебуваю в привілейованому становищі, порівняно, наприклад, з уболівальниками. Мій знайомий із Сан-Франциско, який буквально божеволіє від футболу, ще перед чемпіонатом із жалем зізнався:

"Найдешевші квитки, які мені пропонували, причому зовсім не на якісь цікаві матчі, коштували тисячу доларів. Я вважаю, що вони категорично занадто дорогі. Тому я вирішив відмовитися від їхнього придбання".

"Три леви" – фанати збірної Англії не втрачали посмішку

Своєю чергою, знайомий журналіст зізнався мені перед одним із чвертьфінальних матчів, що перевіряв, скільки офіційно коштують квитки на місця, де сидять журналісти (на головній трибуні, тобто найкращі):

"Ціни починаються від дванадцяти тисяч доларів"!

Тому ще раз підкреслюю: я справді щаслива людина. А решта, тобто те, що я написав? Це лише правда…

Даріуш Куровскі, спеціально для "Футбол 24" з Нью-Йорка (усі фото – автора)