– Денисе, у вашому дописі прозвучала чітка крапка – "The End". Хоча раніше з’являлися чутки про можливе продовження кар’єри, зокрема про варіант у Туреччині. Коли ви внутрішньо відчули, що це рішення остаточне – був конкретний момент, чи воно визрівало поступово? І чи справді були пропозиції, які могли б вас переконати залишитись у футболі, або ж хотілося завершити кар’єру на своїх умовах?
– Дивіться, рішення я ухвалив ще після завершення контракту з Поліссям. Розглядав варіанти продовження кар’єри, але в мене були свої умови – ті, на яких я був готовий залишатися у футболі. Мабуть, краще вболівальникам і експертам оцінювати, якою була моя кар’єра, але я вважаю, що вона справді була дуже хорошою, насиченою. Я грав у сильних клубах, за кордоном, виступав у національній збірній. І вже у 36 років не хотілося понижувати рівень – йти просто в будь-яку команду, аби грати у футбол.
Бойко розповів, чи хотів би стати тренером – екс-голкіпер збірної України вже має необхідну ліцензію
Я завжди віддавався на максимум – у кожному тренуванні, у грі, навіть у побуті. І чітко розумів: футбол – це моє життя, але життя на ньому не закінчується. Якби мені було 30, я б, можливо, ще чіплявся – за гру, за статус, за можливість продовжити. Але в 36 я почувався повністю реалізованим. Тому якщо не з’являлися варіанти, які мене влаштовували, я був готовий спокійно завершити.
Я не мав страху – "як житиму без футболу". Пропозиції були, і не одна – справді хороші. Але було багато чинників, які вплинули на рішення. У підсумку я завершив кар’єру спокійно, впевнено, без жалю. Жодного разу про це не пожалкував, бо був ментально готовий – тому рішення далося легко, – сказав Бойко у розмові із "Футбол 24".
Додамо, що Бойко є вихованцем Динамо. У кар’єрі виступав за ЦСКА Київ, Оболонь, Кривбас, Дніпро, Бешикташ, Малагу та Полісся. На його рахунку 7 матчів за збірну України. Зараз екс-голкіпер займається блогінгом і бере інтерв’ю у футбольних колег.