Динамо у сьомому турі української Прем’єр-ліги зіграло у Львові внічию 3:3 з місцевими Карпатами. Для "біло-зелених" це позитивний результат із декількох причин. Але зараз не про них. А ось для киян втрата двох очок – це і не трагедія, але дуже негативний підсумок, який одразу отримав наслідки. Мова про втрату першого місця у турнірній таблиці, яке тепер посідає Шахтар. До всього, нічия з Карпатами, яка сталася у компенсований час поєдинку завдяки рятівному для господарів голу Мірошніченка, подовжила серію Динамо без перемог в поточній УПЛ вже до трьох матчів.
Отже, актуальним постає питання подальшої долі Олександра Шовковського на тренерському містку колективу – варто тренеру залишатися, чи все ж слід піти? Почнемо з аргументів проти звільнення наставника.
"Про яку кризу ви говорите?"
Це слова президента Динамо Ігоря Суркіса після матчу з Карпатами. Він, як досвідчений керівник клубу, заявив, що ніякої кризи немає. Тобто, 3:3 у Львові – це просто результат окремого матчу національного чемпіонату, за який команді не може бути прикро. Але він не згадав, що у команди до цього були 2:2 з Оболонню із пропущеним голом на 90+2 хвилині, а також 2:2 з Олександрією з пропущеним голом на 86-й хвилині. Тобто, на думку динамівського президента, підстав для звільнення Шовковського немає.
Шовковський кращий за Реброва
Нічия з Карпатами дозволила Динамо продовжити клубну рекордну безпрограшну серію у чемпіонаті України, яка тепер становить 39 матчів (27 перемог та 12 нічиїх). На виїзді команда не програє вже 21 поєдинок (13 перемог та 8 нічиїх). Ці серії кияни мають саме під керівництвом Шовковського. За тур до візиту у Львів було повторення рекордного досягнення без невдач (38 ігор). Колись такого результату Динамо досягло в епоху Реброва. Можна зробити простий висновок, що Шовковський кращий за Сергія Станіславовича! І це не іронія.
Динамо при Шовковському взяло срібло сезону 2023/24 та виграло УПЛ у попередній кампанії, витримавши конкуренцію від зухвалої Олександрії та з історичним провалом Шахтаря, який фінішував третім. Нагадаємо, за Реброва у Динамо було два чемпіонства у 2015 та 2016 роках, коли київська команда була об’єктивно кращою за своїх принципових суперників із Донецька.
"Динамівське серце"
Шовковський є вихованцем школи Динамо і свого часу пройшов всіма сходинками клубної ієрархії (Динамо-3, Динамо-2 та основний склад). Вся його ігрова кар’єра була пов’язана виключно з Динамо, а це 636 матчів або 57 363 хвилини ігрового часу. Шовковський до мізків своїх кісток є динамівською особистістю, "динамівським серцем".
У цьому терміні немає чогось образливого. Він – показник професійного рівня та відданості клубу, який не можна не поважати. І це поважають. Особливо у київському Динамо. Іноді більше немає причин вірити та довіряти, а є лише "динамівське серце", і воно працює. Не лише на користь клубу, а й задля добробуту його власника.
Якщо не він, то хто?
Поточний сезон у розпалі. У Динамо позаду літня підготовка до УПЛ та євротурнірів. Кваліфікація у Лізі чемпіонів, а потім – у Лізі Європи склалася для киян, м’яко кажучи, невдало. Обидва турніри підопічні Шовковського покинули – попереду їх чекає Ліга конференцій. Знову без іронії: це турнір, який буде працювати на імідж клубу. Челсі будь-кому цю думку підтвердить.
Тому напередодні старту Динамо у груповому турнірі Ліги конференції розмови про тренерську заміну виглядають непрофесійними. Хто замінить Шовковського прямо ось, за лічені години до першої гри кампанії проти Крістал Пелас? І тут не про складності юридичного оформлення відставки, а взагалі про послідовність дії, якої за такого кроку не буде по факту.
Ліга конференцій все покаже
І знову про Лігу конференцій. Українська Прем’єр-ліга – то вам не англійська її "тезка", яку виграти значно складніше, ніж, скажімо, взяти "вухасту" чашу Ліги чемпіонів. Тому за важливістю на певній дистанції сезону її переважають європейські клубні турніри, починаючи з Ліги чемпіонів та аж до Ліги конференцій.
Динамо чекає історичний дебют у Лізі конференцій. Там будуть англійський Кристал Пелас, турецький Самсунспор, Зріньскі з Боснії і Герцеговини тощо. Далеко не гранди Європи, але і Динамо зараз не може віднести себе до елітної європейської когорти, як би цього йому не хотілося. Заради успішного виступу у єврокубках у динамівському клубі, як правило, роблять все можливе, а то й більше. Отже, маючи такий курс, звільняти Шовковського прям ось-ось – це робити одразу кілька кроків назад. Ефект така заміна може (а може й не зможе) отримати лише короткочасний та виключно емоційний, але далеко не практичний.
Втім, не будемо все ж забувати, що Динамо у своїх останніх матчах УПЛ не лише стабільно втрачало очки, але й не тішило своїх прихильників грою. Тобто, все ж існують реальні підстави для того, щоб Шовковський був звільнений з тренерського містка. На нашу думку, ось вони.
"Де Динамо, де?"
Легендарна фраза Жадсона найкраще характеризує сучасне Динамо. Воно ніби є, але на полі його не видно. Є окремі виконавці з певним набором професійних якостей, але немає колективу, немає суцільного ігрового ансамблю. Виконавці і все. Чи не провина тренера у цьому? Звісно, що так. Отже, саме наставник має відповідати за такий стан речей. Бувають різні випадки та всілякі трабли в окремих матчах, але у Динамо наявна серія таких поєдинків. Так, поки що обходиться без фатальних провалів, але Оболонь, Олександрія та проблемні наразі Карпати – то не умовний Крістал Пелас чи Фіорентина, з якою динамівцям також зустрічатися у Лізі конференцій.
Думки про майбутнє, але без теперішнього
Ті часи, коли славетний Лобановський казав, що потрібні роки, аби була створена справжня потужна команда, залишилися десь на межі 90-х та 2000-х. Сучасний футбол висуває інші умови і їм треба відповідати. Втім, Шовковський, згідно із заповітом Лобановського, мав достатньо часу для досягнення прогресу. У нього була друга половина сезону 2023/24, коли завоювали срібло, та ціла кампанія 2024/25, яка стала для клубу золотою. Але справжній лакмусовий папірець проявляється саме зараз.
Симпатики Динамо були задоволені тим, що минулого сезону команда взяла чемпіонство без поразок та з хорошою перевагою над суперниками. Але є доведений факт, що українська Прем’єр-ліга – то не про власну гру, а більше про суперників. Саме вони у вигляді Шахтаря під орудою Пушіча та недостатньо досвідченої Олександрії, яка могла ще багато чого, але у підсумку взяла лише срібло, зробили Динамо чемпіоном. І виходить, що теперішнє Динамо – то вже про кризу, яку у клубі не бачать, або не хочуть побачити.
Кадри вирішують все
Можна припустити, що Шовковський є заручником клубної політики Динамо, яку визначає, згідно з положеннями доктрини київського клубу, виключно його президент. Тобто, тренер може зняти зі себе відповідальність за рівень гравців, які є у його розпорядженні. Але навряд чи Шовковський погодиться на те, щоб мати у підпорядкуванні виконавців рівня, який не дозволяє втримувати в УПЛ перемоги над Оболонню та Карпатами. Як тоді з такими підопічними думати про перемоги над Крістал Пелас, Фіорентиною тощо?
Прояв класу футболістів у командній взаємодії є обличчям тренера. Він має за нього боротися, відстоювати. Виходячи з цього, можна і на Шовковського покласти відповідальність за те, що тепер з’явилися лише скандальний Бленуце, а також маловідомі, хоча, як кажуть, перспективні Огундана та Тіаре. Натомість Динамо покинули Ванат, який тішив своїми голами, Брагару, Дячук, а також перспективний Роман Саленко.
Дірки позаду, а попереду – порожнеча
Шовковський був голкіпером, тому краще за будь-кого розуміє, що гра команди будується від оборони. Свого часу Лобановський побудував легендарне Динамо 1999 року, яке дивом не зіграло у фіналі Ліги чемпіонів, саме від захисту. Був Шовковський, далі Ващук та Головко, а також Лужний, ну і так далі – до Шевченка та Реброва. Зараз динамівська команда – суцільний антагоніст принципів легендарного динамівського тренера. Незрозуміло, де вихід із цього стану і чи є він взагалі.
Оборона теперішнього Динамо Шовковського іноді нагадує суцільне решето з безліччю дірок. Останні класно зіграли на користь Оболоні, Олександрії та Карпат. І динамівці ще мають бути вдячними львівській команді, що вона після 2:0 на свою користь не збільшила перевагу, а пропустила від Караваєва до перерви, чим дала киянам шанс на камбек. І той мало не відбувся. Це знову підтверджує той факт, що УПЛ – не про власну гру, а про те, як грають суперники.
Ліга конференцій вимагає жертв
...Взагалі, якщо відверто, то якось ніяково ототожнювати Динамо з третім за рангом європейським клубним турніром. Але то тема для іншої розмови, про яку, може, і не варто взагалі думати з безлічі причин.
Отже, у четвер, другого жовтня, Динамо зіграє у першому поєдинку основної стадії Ліги конференцій з англійським Крістал Пелас. Кияни йшли до цього поєдинку понад два місяці. Позаду у них залишилися кваліфікація Ліги чемпіонів із двома поразками від Пафоса та відбір до Ліги Європи з невдачею проти Маккабі Тель-Авів. Клубних амбіцій явно виявилося замало для успіху. Варто тепер покладати надії на Лігу конференцій.
За такого бажання звільнення Шовковського стало б кроком у небуття. Ризики великі, а "доходу" може не бути взагалі ніякого. Тому вибір очевидний і він на користь стабільності. Нехай і з усіма негативами, про які раніше вже згадувалося.