Лужний зібрав свою команду – особливе покоління вже било Італію, таланти з усієї Європи
Сергій Тищенко аналізує склад збірної України U-19, яка вдало виступила у кваліфікаційному раунді чемпіонату Європи.
Олег Лужний / Фото Євгена Кравса, Футбол 24
Збірна України базового 2008 року народження успішно розпочала кваліфікацію на Євро U-19. Українці у першому раунді кваліфікації виграли свою групу. Команда Олега Лужного перемогла однолітків з Італії та Ізраїлю і поступилася господарям турніру – румунам.
За останній час збірна U-19 зазнала суттєвих змін як у плані складу, так і на тренерському містку. Тому хочу детальніше розповісти про цю команду.
Тренерський штаб
2008 рік формував Олександр Ситник. Він не зміг вивести колектив на Євро U-17. Команду мав очолювати тандем Михайленко – Єзерський, який у системі УАФ працює зі збірними U-19 (із 2005 та 2007 роками були у фінальній частині). Але Михайленко очолив молодіжку, а Єзерський пішов працювати в національну команду до Андреа Мальдери.
Тож на авансцену вийшов Лужний. Востаннє Олег Романович працював у тренерському штабі Динамо часів Олександра Хацкевича, який покинув у 2019 році.
Не менш важливо, що до штабу Лужного увійшов Ігор Єрмаков, який свого часу "прославився" протистоянням із тренерською лавою Кривбаса Юрія Вернидуба, коли був помічником Владислава Лупашка в Карпатах. А ще Єрмаков тренував юнацьку команду донецького Олімпіка, працював у СК Дніпро-1 з віковою категорією U-17 та допомагав Лупашку в Інгульці.
За воротарів відповідає Віталій Рева, який до цього тривалий час працював у молодіжній збірній України. Фізична підготовка – це Віталій Мандзюк, котрий уже не один рік має аналогічну посаду у ковалівському Колосі. Аналітикою займається працівник штабу першої команди Олександрії Максим Свірський.
Що ж, доволі непоганий тренерський штаб, який має досвід роботи на високому рівні.
Склад команди
2008 рік починав кістяком із Руха та Шахтаря. Якщо не помиляюся, під час підготовки до старту кваліфікації Рух виставив 11-12 футболістів. "Жовто-чорні" мали дуже сильне покоління. Зараз частина хлопців із юнацькою командою лідирує у чемпіонаті U-19. Інша частина, на жаль, загубилася. Плюс Шахтар мав 5-6 гравців. Динамівські таланти – Андрейко та Люсін. Ну і легіонери.
Основним воротарем був Єгор Крапівін з іспанського Еспаньйола. Зараз Крапівін грає за другу команду "папуг". В Україні до війни він був в академії Шахтаря. Конкурував за місце першого номера Кирило Хадасевич. Вихованець дніпровського футболу опинився у Вольфсбурзі, де зумів проявити себе. Минулої зими перейшов у Шальке, там зараз грає за юнацьку команду.
Про Ігоря Костенка багато писали після його переходу до Бенфіки. Уродженець Запоріжжя перебував у системі Динамо. Але в Лісабоні він закріпитися не зміг, тож влітку перебрався до Фамалікана у статусі вільного агента. Плюс – ще був Ростислав Баглай із Шахтаря та Єгор Клименко з Руха.
Зараз же основним голкіпером став представник Полісся Денис Талько. Киянин, який виховувався в системі ОФКІП, а у 2025 році перебрався до Житомира. Зараз Талько грає за другу команду житомирян у Першій лізі. Саме Денис провів два перші переможні поєдинки проти Ізраїлю та Італії.
Позицію другого номера зберіг основний воротар Шахтаря U-21 Баглай. У ролі третього голкіпера до Румунії поїхав Остап Мельничук. Уродженець Надвірної після академії Мункача перебрався до Португалії, де захищає кольори Ріу Аве.
У центрі оборони, здавалося, не було жодної альтернативи парі Ярослав Милокост – Єгор Попов. Але від Лужного жоден не отримав виклик. Основною парою став тандем Єгор Шерстюк – Назар Іваськів. Шерстюк стабільно грає за Металіст у Першій лізі. Іваськів захищає кольори юнацької команди Динамо. Раніше він певний час діяв в опорній зоні. Обидва центральні захисники мають хороший фізичний профайл.
Як гравець ротації чи третій захисник виклик отримав інший представник юнацької команди Динамо – Данило Огородник. Він вийшов у третьому матчі проти Румунії, коли вже всі питання були вирішені.
На флангах особливо нічого не змінилося. Поза збірною опинилися "рухівці" Арсен Залипка та Дмитро Соломон. Свої місця зберегли Микита Мельник, Артем Мурадян, Микита Калюжний.
Мельник не так давно потрапив до заявки Наполі на матч чемпіонату Італії. Вихованець Шахтаря, який після початку війни опинився на Апеннінах, де успішно будує кар’єру в Неаполі.
Артем Мурадян народився в Одесі. Із Чорноморця перейшов до академії Динамо. Із початком війни опинився в Німеччині. Виступав вінгером, але зараз почав грати нижче, на позиції лівого захисника. На цього гравця претендувала Вірменія, але він обрав Україну.
Калюжний грає за молодіжну команду Шахтаря. Влітку був на Євро зі збірною України U-19.
Нове ім’я – Тарас Веприк. Уродженець Франківщини із початку війни будує кар’єру в Угорщині. Спочатку був у Кішварді, а потім перебрався до першолігового клубу Казінцбарцика.
Позиція опорника була проблемною для 2008 року. Зараз свої травми залікував вихованець харківського футболу Олександр Ткаченко, який виступає за юнацьку команду Вердера. Тривалий час Сашко перебував поза грою. Я впевнений, що місце у збірній знайшлося б вихованцю Динамо Миколі Петровському зі Штутгарта, але він травмований уже давно.
Пару інсайдів склали Павло Люсін та Патрік Сикут. Люсін чудово себе проявив на юнацькому Євро та є одним із головних талантів академії Динамо. Сикута натуралізували влітку. Патрік народився в Англії. Його батько – поляк, а мама – українка. Між цими країнами йшла боротьба за таланта, яку виграла Україна. Сикут також непогано виступив на Євро влітку. Зараз, щоправда, за клуб грає зовсім небагато.
У збірній залишився Ілля Кут'я із Хайдука, але уже втратив статус основного гравця. До війни він перебував у системі Шахтаря.
Нове ім’я – Олександр Чорненький із Шахтаря, який грає за "гірників" у молодіжному чемпіонаті та Юнацькій лізі УЄФА. Поза збірною опинився один із лідерів юнацької команди Руха Мухаммед Джурабаєв.
Раніше жодних питань не виникало з вінгерами, вони були шахтарівсько-динамівські, грали одні з перлин обох академій – Іван Андрейко та Артем Зубрій. Динамівця взагалі не викликали. Представник Шахтаря опинився в ролі гравця ротації.
Основними були Віталій Глют та Адам Гурам. Глют непогано проявив себе на юнацькому Євро, щоправда, зараз має проблеми з ігровою практикою в другій команді Чикаго. Гурам є гравцем ротації в першій команді Хайдука. Це хлопець 2009 року, уродженець Маріуполя, має марокканські корені. ЗМІ вже приписують інтерес до Гурама від серйозних європейських клубів.
Непогано себе проявив ще один гравець збірної – Іван Багрій із Харкова. Уродженець Франківська записав на власний рахунок три асисти.
Основним нападником був Олександр Дєдов із Карпат, якого Фран Фернандес вже підпускає до першої команди. Плюс – Ілля Меншиков із другої команди Аустрії, який до війни займався у системі Динамо. До Румунії не поїхав основний нападник збірної 2008 року Дмитро Зудін із юнацької команди Хайдука.
Висновок
Я вважаю, що 2008 рік у нас дуже талановитий. Напевно, останнім таким сильним скликанням був 2003-й. Дійсно є проєктні гравці, є конкуренція та немає особливих провалів за позиціями. Тренери мають з кого вибирати та ким грати.
Відразу п’ятеро гравців уже з досвідом виступів за збірну України U-19 – Калюжний, Шерстюк, Глют, Сикут, Люсін.
Шестеро грають на рівні дорослого футболу – Талько, Веприк, Гурам, Меншиков, Сикут та Дєдов.
Головні зірки цієї команди – Дєдов та Гурам. Перший забив три голи у двох матчах за збірну, а другий грає на найвищому рівні серед усіх гравців зі складу збірної України U-19.
Після приходу Лужного команда стала більш силовою, атлетичною. Можливо, не так добре працює з м’ячем (стан газону на обох стадіонах у Румунії був не найкращим), але явно додала у пресингу, силовій боротьбі.
Навесні команда Лужного матиме хороші шанси на Євро, якою б не була кваліфікація.