Алехандро Сабелья, вийшовши з-під крила Даніеля Пассарелли, скуштував самостійного хліба в "Естудіантесі" і з 2011 року намагається повернути вершину світової футбольної слави збірній Аргентини.
- Ви вже були на одному чемпіонаті світу - у 1998 році допомагали Пассареллі у Франції. Чи співмірні процеси підготовки тодішньої та теперішньої збірних?
- Тепер зовсім по-іншому. Тиск відчувається завжди, проте більше перепадає наставникові команди, а не його асистентові. Тоді я намагався допомагати Пассареллі та бути поруч у разі потреби. Тепер я самостійно приймаю рішення, з якими й самому доводиться миритись. Можливо, ця світова першість не відрізнятиметься від тодішньої, проте мої функції кардинально змінились.
- Чи були тоді такі моменти, яких Ви намагатиметеся уникнути у Бразилії?
- Хочу подбати про те, аби гравці економили сили, якщо випаде така нагода під час Мундіалю. У 1998 році у нас виникла проблема. Коли Нідерланди у додатковий час здолали югославів, ми через день у серії післяматчевих пенальті обіграли англійців. Це ж наші давні суперники і адреналін у хлопців після цієї перемоги зашкалював. Ми просто не могли не відсвяткувати такий успіх. Через три дні нам довелось грати при спеці 30 градусів проти голландців. Якщо у Бразилії у нас виникне схожа ситуація, то я докладу максимум зусиль, аби заспокоїти моїх підопічних та відновити їхні сили.
- Два роки тому Ви казали, що іспанці та німці - найкращі збірні світу. Не змінили думку?
- Зараз до цих двох я б додав збірну Бразилії. Мене не здивував їхній прекрасний виступ на Кубку конфедерацій. Зрештою, вони мене ніколи не дивують, адже п'ять титулів чемпіонів світу вони здобули не просто так. У ретроспективі історії бразильців завжди вважали найкращими. Їм притаманні фізична міць, атлетизм та фантастична техніка. Бразильці завжди були фаворитами турніру, а тим паче домашнього Мундіалю.
- Здається, бразильці не зазнали впливу статусу господарів...
- У цьому якраз я і сумніваюся. Грати вдома - це як наражатися на меч з двостороннім лезом. Домашні турніри гартують гравців. Хоч і завжди комфортніше бути господарем, проте іноді це може вилізти боком. Бразильці відчували тиск "дому" на Кубку конфедерацій, проте вони дуже добре з ним впорались. Велика заслуга у цьому Луїша-Феліпе Сколарі. Вважаю, що пентакампеони можуть також успішно виступити і на цьому чемпіонаті світу.
- Дехто вже уявляє Бразилію у фіналі мундіалю на "Маракані". Ви також так вважаєте?
- Чув про таке - це питання постійно підіймають. Якщо подивитися на турнірну сітку та жереб, то всі передумови для підтвердження такої тези є. Зрештою, у мене нема часу займатися таким, бо у голові свої клопоти. Однак я не проти, щоб так трапилось.
- Серед європейських збірних є декілька фаворитів чемпіонату світу. Чи може бразильський клімат суттєво вплинути на їхню гру?
- Важко сказати, проте ігри у Північній чи Південній Америках відрізняються. Одна річ грати у Мексиці, де спека та висота вносять свої корективи, а інша - грати у Чилі чи Аргентині, де світові першості проводять, коли там зима. Бразилія у цьому відношенні десь посередині. Це свого роду субконтинент. Є стадіони, де повітря прогрівається до 24-25 градусів, а є й такі, де через високу вологість температури сягають 33-34 градусів. Можливо гравці не відчують цього в одному матчі, проте у наступному вони неодмінно станують жертвою цього фактору. Все залежить від витривалості.
- У збірній Аргентини зараз виникли проблеми з голкіперами через спад у грі. Чи варто було так рано оголошувати заявку, у якій Серхіо Ромеро, Мар'яно Андухар та Августін Оріон?
- Але ж я їм не гарантував місця у заявці. Я просто сказав, що найімовірніше самі ці троє потраплять у фінальний список гравців. Зараз ситуація не змінилась і вони головні претенденти на поїздку у Бразилію. Всі вони хороші воротарі, проте їм слід більше довіряти. Нам не потрібно вдаватися до крайнощів на жодній з позицій у збірній. Завдання тренера показати гравцям, якими вважають основними на своїх позиціях, не лише довіру, але й те, що вони не є незамінні. Інакше у команді бракуватиме стимулу до конкуренції.
- Як попрощаєтеся з тими гравцями, які не потраплять у фінальну заявку, проте були претендентами?
- Дуже важко підготуватись до цього. Важкий момент, проте не слід забувати, що я також колись був гравцем. Болісно на душі, коли збираєшся повідомити гравцеві, у якого була мрія поїхати на мундіаль, що він туди не потрапить. Проте це один з моїх обов'язків, суть яких я усвідомлював, коли приступав до керма збірної.
- Яким хочете увійти в історію аргентинського футболу?
- Хочу, щоб мене запам'ятали як професіонала, натхненного працівника, який намагався вдало виконувати свою роботу, хоч і допустився помилок. Хочу, щоб мене сприймали як людину, яка намагалася згуртовувати, а не роз'єднувати, і яка віддала всі сили футболу.
Інтерв'ю ФІФА переклав та адаптував Андрій Холявка