Три роки тому Альберто Дзаккероні наважився розчинити свій багатий європейський тренерський досвід у таких італійських грандах як "Мілан", "Інтер" чи "Ювентус" і відправитись на Далекий Схід.
Без мовних навиків та лише поверхового знання культури японців 60-річний Дзаккероні зумів із "Синіми самураями" доволі легко потрапити на мундіаль у Бразилії...
- Як оцінююте Вашу дотеперішню роботу у Японії?
- Я здобув фантастичний досвід. Незважаючи на те, що я перебрався у країну, культура якої суттєво відрізняється від решти світу, мені вдалося легко адаптуватися. У Японії високий рівень життя і все відбувається прозоро та організовано. Люди ввічливі та доброзичливі. Мушу сказати, що мені буде сумно колись покидати Японію.
- А як Ви адаптовувалися до стилю гри японців?
- У футбольній площині я поставив собі ціль показати повагу до японської культури, а також долучити свої ідеї, створивши баланс між атакою та захистом. Водночас я не намагався позбавити моїх підопічних творчих ініціатив на полі, адже японці - це природжені мрійники. Вони просто такі і я не хочу йти проти цієї культури. Тож природно, що ми мріємо вдало зіграти на чемпіонаті світу.
- Вам важко спілкуватися з гравцями через мовний бар'єр?
- Мені поталанило з перекладачем, який відіграє, зрештою, дуже важливу роль для кожного тренера-іноземця. Крім того, я належу то тих тренерів, які воліють багато працювати на футбольному полі. Я радше займатимусь з гравцями вправами під час тренувань, а не теоретичними викладками. Такий підхід також допомагає.
- Ви потрапили на мундіаль, проте під час останнього Кубку конфедерацій здалося, що Ваші підопічні перебувають під певним тиском?
- Маєте рацію. Саме тому я попросив федерацію футболу Японії домовитись про товариські матчі у Європі, щоб хлопці краще відчули футбол, який грають в інших частинах світу. Я свідомий того, що гра японців суттєво відрізняється від решти, хоча останнім часом, зокрема минулого року, багато японських гравців перейшли у Бундеслігу, Серію А та АПЛ. Ці трансфери дозволяють нам краще готуватись до ігор із сильними суперниками.
- Під час Кубку конфедерацій Ваші підопічні показали сильну гру проти італійців, проте у матчі проти мексиканців заміни таки не виправдались?
- Вірно. Цю проблему я розглянув дуже ретельно. Я не вважаю, що певний гравець є незамінний у команді, тому я виставив два різні склади під час останніх двох товариських матчів з Нідерландами та Бельгією. Я хотів перевірити багатьох гравців і отримав непоганий результат. Здається, команда зрозуміла мій задум. Хлопці усвідомили у який футбол ми повинні грати і наскільки сильними ми можемо бути. Завдяки цьому у нас тепер більший колектив, ніж на Кубку конфедерацій. Все ж вирішальним критерієм відбору буде пік форми гравців на момент чемпіонату світу.
- Досвід на Кубку Конфедерацій стане Вам у пригоді під час мундіалю?
- Безсумнівно. Цей турнір дав нам можливість відчути віддаль між стадіонами, кліматичні умови, зокрема вологість. Крім того, ми виявили вразливі місця, над якими ми згодом попрацювали. Японцям дуже подобається бразильський футбол і ми прагнемо скласти там непогане враження.
- Багато фахівців пророкують японцям стати великою несподіванкою чемпіонату світу. Хіба це не чинить психологічного тиску на гравців?
- Не зовсім. Більший тиск ми відчуваємо з боку уболівальників збірної Японії, у яких великі сподівання. Проте такий тиск стає для нас додатковою мотивацією. Ми усвідомлюємо сподівання уболівальників і ми не хочемо їх розчарувати.
- Маючи певний досвід у Японії, не вважаєте, що ця країна має шанси скоро стати футбольним велетнем?
- Японська культура розвивається у всіх аспектах життя - не лише у футбольній площині. Мені здається, що Японія скоро таки стане потужною силою у світі. У японців і дисципліна, і належний культурний розвиток, і дуже талановиті молоді гравці. Майбутнє виглядає дуже світлим.
Інтерв'ю ФІФА адаптував та переклав Андрій Холявка