У цей день 42 роки тому гладбахська Борусія рознесла дортмундську з рахунком 12:0. Розповідаємо про найбільшу ганьбу "джмелів" і успіх "жеребців", який не приніс радості.
29 квітня 1978-го вирішувалася доля чемпіонства Бундесліги сезону-77/78. Перед останнім туром на титул претендували дві команди – Борусія М і Кельн мали однакову кількість очок. Гладбах, володіючи прекрасним підбором виконавців, домінував у німецькому футболі та прагнув вчетверте поспіль виграти Бундеслігу.
Однак шансів у "жеребців" було мало. Кельн мав значно кращу різницю м'ячів (+40 проти +30) і поїхав у гості до аутсайдера Санкт-Паулі, який вже оформив виліт з еліти. Борусія М, своєю чергою, зустрічалася з Борусією Д. Матч вважався домашнім, але через реставрацію гладбахської арени приймати суперника довелося в Дюссельдорфі на Райнштадіоні.
У перемозі Кельна ніхто не сумнівався, тому перед командою легендарного Удо Латтека стояло завдання з розряду фантастики – за один тур відіграти різницю в 10 голів. Оптимізму "жеребцям" додавало тільки те, що Дортмунд не мав жодної турнірної мотивації.
Борусія Д під керівництвом 40-річного Отто Рехагеля застрягла в середині турнірної таблиці. На останній тур тренер навіть випустив резервного голкіпера Петера Ендрулата – звітний матч мав стати прощальним для нього у клубі.
Гладбах взявся до справи зі стартовим свистком. Вже на першій хвилині Юпп Хайнкес вивів номінальних господарів вперед, замкнувши подачу Віммера. На 12-й хвилині Юпп оформив дубль, завершивши разючу атаку через центр. Декілька миттєвостей – і 3:0 завдяки точному удару Нільсена.
На перерву команди пішли за рахунку 6:0: відзначилися Віммер і Дельгайє, ще один гол собі в актив записав Хайнкес. Отто Рехагель намагався розбудити своїх підопічних, змусити грати за честь клубу. Втім, його зусилля виявилися марними – в Дортмунда остаточно опустилися руки. Рехагель запропонував заміну голкіперу, але Ендрулат відмовився.
Про що потім шкодував: "Коли я аналізую ситуацію зараз, то розумію, що мав погодитися на заміну в перерві. Тоді, принаймні, наступні 6 голів пропустив би Хорст Бертрам. Ніхто не пам'ятає, що я зробив низку сейвів і рятував команду там, де це було можливо".
У другому таймі "жеребці" продовжили знищувати гостей. У паралельному матчі Кельн скромно перемагав 1:0, тому фантастика поступово ставала реальністю. Хайнкес головою забив сьомий гол, Нільсен після сольного проходу правим флангом – восьмий, Дельгайє на добиванні після кутового – дев'ятий.
Юпп Хайнкес пригадує: "Ми постійно запитували в лави запасних, скільки ще потрібно забити, щоб обійти Кельн. Я підбіг за рахунку 9:0, вони мені кажуть, що треба ще 3. "Ви там подуріли?" – випалив я у відповідь".
Хайнкес з партнерами виконав замовлення: внаслідок помилки воротаря сам забив десятий гол, одинадцятий ударом у дотик заклепав Лінен, а жирну крапку на 90-й хвилині поставив Крістіан Кулік. Гладбах розтрощив "джмелів" з підсумковим рахунком 12:0...
На жаль, хепіенду в цій історії немає. Похмурі переможці розгублено ходили по газону – їхні зусилля були даремними. Кельну вчасно повідомили про це божевілля, тому "козли" увімкнулися та розгромили Санкт-Паулі 5:0. У Гамбурзі святкував весь стадіон. Подейкують, що трибуни підтримували суперника. Відтоді Кельн і Санкт-Паулі зав'язали дружбу.
У підсумку Кельн обійшов Борусію М у таблиці завдяки кращій різниці м'ячів (+45 проти +42) і став чемпіоном Німеччини – долю титулу вирішили 3 голи. Гладбах більше ніколи не вигравав "срібну салатницю", переможна епоха великої команди імені Хеннеса Вайсвайлера та Удо Латтека підходила до кінця.
Феєричне побиття Дортмунда стало лебединою піснею великого бомбардира Юппа Хайнкеса. На прощання він оформив пента-трик. Відразу після завершення ігрової кар'єри Хайнкес увійшов до тренерського штабу Гладбаха, а через рік, у 34, замінив Удо Латтека на посаді головного. І став великою фігурою в німецькому футболі вже в ролі наставника.
"Поважайте мене і мою роботу – поради Гвардіоли мені не потрібні". Правила життя Юппа Хайнкеса
Для Дортмунда дюссельдорфське фіаско стало справжньою катастрофою. Та поразка 0:12 досі залишається найбільшою в історії Бундесліги. Клуб оштрафував гравців на 2000-2500 дойчмарок "за паскудну гру". Отто Рехагеля звільнили. Молодий тренер отримав образливу кличку Torhagel (голепад).
"Можете уявити, наскільки ми були щасливі, коли рефері дав фінальний свисток. Після катастрофи я їхав додому разом з Отто Рехагелем. Він відразу сказав, що наступного дня втратить роботу. Не він винен у поразці, але когось мусили зробити цапом-відбувайлом", – розповідав капітан тієї Борусії Д Манфред Бургсмюллєр.
Звичайно, такий матч, враховуючи контекст чемпіонської боротьби, не міг не викликати підозр. Жодних доказів, що він був договірним, не знайшли. Однак вболівальники самі підписали вирок футболістам Борусії Д.
"У наступні тижні ми провели декілька товариських матчів проти любительських команд. Народ був розлючений. Ми їхали провінцією, а нам кричали: "Де твій новий будинок? Де нова машина?" Люди були впевнені, що ми здали гру", – пригадував захисник Дортмунда Лотар Хубер.
Хвилею бруду зачепило навіть гравців Гладбаха. Капітан Борусії М Герберт Віммер зізнавався, що щасливий, бо його команда не виграла чемпіонство-1977/78. Адже в іншому випадку від спекуляцій не відмився б ніхто.