Як не стараються футбольні функціонери відділити футбол від політики, деякі поєдинки все-таки виходять поза рамки звичайних спортивних змагань. Одним із таких матчів став двобій збірних Англії та Ірландії на чемпіонаті Європи 88-го року.
Історія Зеленого острова складається із суцільних нерівних битв проти захланних сусідів за власну незалежність. Більшість із них були програними. Тепер протистояння перенеслося на футбольне поле. І тут також кельтам із англійцями тягатися дуже важко.
Ворог № 1
На Євро-88 “три леви” приїхали одними з фаворитів. В їхньому складі виблискували найкращий бомбардир мундіалю Лінекер, лідер чемпіонського “Ліверпуля” Бірдслі та зірка “Ман. Юнайтед” Робсон. Масла у вогонь підливав і склад ірландців. Наставником “зелених” був тріумфатор мундіалю-66 у складі збірної Англії Джекі Чарльтон. Він запросив до своєї команди кількох співвітчизників із ірландським корінням, які не могли пробитися до рідної збірної. Цим хлопцям було що доводити, але не було чого втрачати.
Сенсація
Вже на 6-ій хвилині дебютанти чемпіонатів Європи забили. Це Рей Х’ютон - чемпіон Англії в складі “Ліверпуля” - влучно пробив головою. Ірландська публіка мало не збожеволіла від щастя. В другому таймі “три леви” на чолі з Лінекером добряче притиснули суперників до воріт, однак Патрік Боннер крутився на лінії воріт, немов білка в колесі. 1:0 - підсумковий рахунок матчу.
Результат цієї гри - найбільша сенсація турніру, а перемога стала для ірландців у протистоянні з Англією першою за 39 років! Вийти з групи не зуміла ані Англія, ані Ірландія, однак лише одна з цих команд покидала змагання з високо піднятими головами.