Чи свідчить розгром "Лестера" про вихід МЮ з кризи? Що привело до неї? "Футбол 24" відповідає на ці та інші запитання.
Розбомбивши чинного чемпіона Англії на "Олд Траффорд" ще в першому таймі, команда Жозе Моурінью спантеличила і заплутала. Ми ж думали, що у "червоних дияволів" криза жанру, а воно ось як виходить. Перед четверговим матчем МЮ із "Зорею" на цьому ж полі не зайвим буде розібратися у найважливіших моментах життєдіяльності командного організму манчестерського монстра.
*******
Прихід Моура надихнув гравців, які при Мойєсі та ван Гаалі втратили віру у власні сили. На емоційному піднесенні було здобуто ряд перемог у чемпіонаті, а також Суперкубку Англії, проте надпринципове дербі із "Ман Сіті", яке Жозе програв Гвардіолі, викрило чимало проблем "Юнайтед", засвідчивши, що португальському тренеру належить добряче підшліфувати склад. З "Уотфордом" манкуніанці зіграли ще провальніше. Поміж цими матчами втиснулася поразка від "Фейєнорда" у Лізі Європи – турнірі, який Моур на словах зневажає, але "зливу" якого собі дозволити не зможе. Нагромадження невдач породило запитання: що відбувається з командою і тренером?
Коли тренер очолює нову команду, насамперед він намагається розібратися із тим, який спадок йому дістався від попередника. Належить вирішити, на кого робити ставку, а з ким – не по дорозі. Моурінью дуже швидко дав зрозуміти, що не бачить у своїй команді Бастіана Швайнштайгера. На лаві міцно засіли Мемфіс Депай, Маркос Рохо, Маттео Дарміан і Морган Шнайдерлін, які мали стабільну ігрову практику при Луї ван Гаалі. Зараз максимум, на що вони можуть розраховувати – це вихід на заміну, а також гра у Лізі Європи.
Ну що, тепер заживемо? Не все так просто. Практика показує, що чистку потрібно продовжити. Моурінью це також розуміє, тому перші кроки до цієї мети ми побачили вже вчора. Жозе залишив у запасі Маруана Феллаїні – важкого вайлуватого опорника, який занадто довго роздумує з м’ячем у центрі, та й в атаці з нього мало користі. Проти "Лестера" у пару до Погба вийшов Еррера – і м’яч затримувався в середині поля рівно стільки часу, скільки було потрібно. Нічого зайвого.
Позиція центрального оборонця категорично протипоказана Дейлі Блінду. Голландець привіз у свої ворота кілька м’ячів, спонукаючи фанів відправити на його адресу увесь нецензурний словниковий запас. Моурінью не такий категоричний, тому довірив Блінду лівий фланг – вперше у цьому сезоні. Дейлі не "підкачав". Із "Лестером" він видав дуже хороший матч і став автором двох результативних передач від кутового прапорця. Тим часом пару із Байллі у центрі оборони склав досвідчений Кріс Смоллінг, який не лише зіграв надійно, а й відкрив рахунок, підключившись до стандарту. Із висновками поспішати не варто, проте таке розташування оборонців схоже на відчутне покращення.
Головний хід, на який зважився Моурінью – це Вейн Руні. Тренер залишив капітана у запасі – вперше у цьому сезоні Прем’єр-ліги. Дехто вважав, що у Жозе кишка тонка посадити лідера колективу на лавку. Мовляв, це загрожує конфліктом "тренер – капітан" і погіршенням мікроклімату в команді. Проте "Особливий" не був би особливим, якщо б зважав на такі речі. Проти "Лестера" під форвардом розмістився Хуан Мата і від цього МЮ отримав реальні дивіденди.
Через місяць Вейну Руні виповниться 31 рік. Гра на позиції треквартисти вимагає абсолютної мобільності і філігранності, відчуття вчасності. Руні ж полюбляє перетримувати м’яч, що часто йде на шкоду розвитку атаки. Вийти центрфорвардом Вейн не має жодних шансів – там Златан. Тому не дивуйтеся, якщо легенда команди все частіше опинятиметься поза межами стартової одинадцятки. Такі реалії.
Ще одна проблема – незрозумілий спад Антоні Мартіаля. У минулому сезоні француз забив у чемпіонаті 11 м’ячів. Зараз у нього 5 матчів – 0 голів, що спонукає Моурінью випускати на лівому фланзі атаки Маркуса Рашфорда. Вундеркінд цим регулярно користується і вже тричі засмутив суперників МЮ у новому сезоні Прем’єр-ліги, що є другим показником у команді після Ібрагімовіча. Скільки ще потрібно забити Маркусу, щоб завоювати собі стабільне місце у стартовому складі?
Невирішеним залишається питання правого вінгера. Адже якщо Мату використовувати центральніше, що принесло успіх у поєдинку з "Лестером", то фланг закриватиме Джессі Лінгард – талановитий хлопчина, який, однак, поки що не вражає. Можна спробувати варіант із Мартіалем або Мхітаряном, що Моур вже робив у поєдинках з "Уотфордом" та "Ман Сіті", проте ефект від цього виявився близьким до нуля.
Поступово ми підійшли до теми новачків МЮ. Златан та Ерік Байллі виявилися 100-відсотковим влучанням у ціль. До цих хлопців не може бути претензій, вони виходять у кожному матчі і зазвичай дають результат. А от що ви думаєте про найдорожчого футболіста світу Поля Погба? Хавбек лише вчора забив перший м’яч за новий клуб і зіграв максимально наближено до своїх найкращих туринських зразків, натомість вже встиг змінити 4 зачіски. У грі з "Ман Сіті" Погба нагадував ситу африканську кицьку – нуль агресії, мінімум швидкості. "Він виглядав, як хлопчик на дитячому майданчику", - іронізував експерт Джеймі Каррагер, і такою метафорою влучив у ціль.
Вчорашня гра відкрила іншого Погба. Він багато рухався і демонстрував прекрасне порозуміння із Златаном, знаходячи його тонкими передачами з будь-якої відстані. Це дає підстави припускати, що Поль нарешті адаптувався до нової команди і чемпіонату, а дурощі у приватному житті не домінуватимуть над його грою.
Найгірша ситуація із Генріхом Мхітаряном. Асистент №1 за підсумками минулого сезону Бундесліги переїхав на "Олд Траффорд" і заявив, що його сокровенна мрія нарешті здійснилася. Проте зіграв матч, другий, третій і – не переконав. У талантах Генріха немає жодного сумніву – він довів їх роками виступів на найвищому рівні. Але ось в МЮ виглядав переляканим чужорідним тілом. Отже, справа в психології.
Психологічні моменти закидають і самому Жозе Моурінью. Мовляв, постарів, втратив хватку, став сентиментальним, менш впевненим у собі і більш обережним. Деякі фактори справді можуть на це вказувати. Моурінью загалом-то не впорався із галактичним проектом "Реала", а повернувшись у "Челсі" і здобувши з "аристократами" чемпіонський титул, зазнав у наступному сезоні нечуваного, нищівного фіаско – першого у своїй тривалій тренерській кар’єрі.
Він вже не розпалює феєричних ігор розуму із своїми головними конкурентами. Навпаки – люб’язно запрошує Гвардіолу і Раньєрі розпити з ним пляшку витонченого вина. Хитрість? Лірика? Чи, може, Жозе елементарно подорослішав і йому вже не личить костюм зухвалого франта? Відповіді на дуже багато запитань – і щодо Моурінью, і щодо самого МЮ – ми отримаємо вже в цьому сезоні. Позиції тренера і команди дуже схожі – падаючи зі скали, вони вчепилися за рятівний виступ. Та чи зможуть видертися на вершину?