"Футбол 24" зібрав дотепні, а місцями філософські фрази хавбека Шахтаря і збірної України. У Коно сьогодні ювілей – 30 років.
Був хуліганом. Багато дурниць робив у дитинстві. Бився, до всіх ліз. Шукав пригод, чесно.
Для мене кумиром у дитинстві був Дель П'єро. Навіть не знаю, чому. Андрій Шевченко тоді грав у Мілані. "Россонері" мені також подобалися, але Дель П'єро був найкращим.
Потім подобався Роналдінью. Зараз же фаворит – Мессі. Він демонструє фантастичний футбол. Роналду може просто забити, а Мессі – забити, а потім віддати ще стільки ж гольових передач.
Читав, начебто дружина Рібері вже приготувала місце для "Золотого м'яча", але краще Артему Федецькому дати м'яч, а не Рібері. А французу дружина нехай вазу для квітів поставить.
Коли Зозуля дасть інтерв'ю? Я у нього запитав: якщо вийдемо на чемпіонат світу, даси інтерв'ю? Він погодився.
Це задоволення – грати поруч із таким футболістом, як Ротань. Він підчищає все поруч із тобою, знає, що робити. Він економить твої сили, щоб ти зробив свій момент. Руслан – людина з великої літери. І не тільки у футболі, але й за межами поля.
Який настрій – так і зіграєш.
У перші дні мого перебування в Севільї до мене прикріпили перекладача, який працював у Росії. Я подумав, що це добре, людина попрацювала в Росії, буде мені допомагати, а виявилося, що він російську знає не краще, ніж Тремулінас. Потрапив у незручну ситуацію: він мені щось пояснює, я нічого не розумію, набираю собі їжу, сідаю і їм. Бачу, всі на мене дивляться, я ледь не вдавився. Виявилося, необхідно було всіх дочекатися і приступати до їжі разом з усіма, а потім чекати, поки всі доїдять.
З тим, що м'яч вийшов за лінію, можна посперечатися. Думаю, що він цієї лінії все ж торкнувся. А офсайд... Ну, добре, нехай Луческу виправить рахунок на 1:0, якщо хоче.
У Бундеслігу потрібно приїжджати з гирями на руках, щоб бути готовим до всіх поштовхів та ударів. Тут потрібно працювати і на захист, і на атаку.
Ти працюєш на тренуваннях, а тобі не дають шансу – це важко.
Сьогодні ти граєш, а завтра можеш не грати. І тому повинен бути готовий до такого повороту долі: не опускати руки, працювати і прагнути досягати результату на тренуваннях. І тоді, будь впевнений – успіх прийде.
Після 100 метрів спринту у мене не було сил завершити атаку влучним ударом, я невпевнено почувався на ногах і, звичайно, дуже злий на себе через такий промах. Але я все ще можу добре спати, тому що ми перемогли.
Дівчина тижня. Королева Вікторія – вона полонила серце і душу Євгена Коноплянки
Коли ми грали проти Гамбурга, мені дуже сподобалася фраза Тедеско у перерві: "Не забувайте, хто ми і де ми повинні бути! Знаєте де? Тільки після Баварії". Мені сподобалося, що він ставить такі цілі. Це мотивує і вселяє впевненість.
Порівняти Німеччину з Україною? Я патріот своєї країни. Завжди буду відчувати себе в Україні, як вдома.
Нелегко зазирати у 2024 рік. Я навіть боюся підрахувати, скільки мені буде років. Звичайно, буду радий взяти участь у чемпіонаті Європи. Особливо, якщо матчі відбудуться на стадіоні Шальке. Це зробить мене ще щасливішим.
Гратиму, скільки здоров'я вистачить, а там подивимося. Намагаюся тримати себе у формі. Як Толя Тимощук, напевно, не зможу, хоча був би щасливий. Таких, як він, більше немає.
Чому я повернувся на рідну землю? Почув слова президента про те, що потрібно повертатися в Україну. В Європі все теж добре, але своїх людей ми будемо радувати? Народ теж хоче бачити той футбол, який показує Європа. Я першим пішов, а тепер першим повернувся.
Я скучив за чемпіонатом України, це мій дім. Наші люди, наш менталітет. Сподіваюся, через моє повернення на стадіон прийде на три людини більше. Потім приїде Ярмоленко, а це ще плюс п'ять осіб. Можливо, ми знову зацікавимо людей футболом.
Жодної адаптації в Шахтарі немає. Насправді, я зайшов як до себе додому.
У житті не можна ні про що шкодувати, потрібно дивитися вперед і не озиратися назад. Минуле не повернеш.
"Мені подобається менталітет Донбасу". Правила життя Ярослава Ракицького