У 1982-му на іспанському Мундіалі Німеччина та Австрія видали особливий матч, який згадують і у наші дні. На жаль, виринає у спогадах він не через свою красу, драматичність чи напружену розв'язку. Усе набагато прозаїчніше.
"Я дуже сподіваюся, що ми не побачимо повторення "хіхонської ганьби". У будь-якому випадку, на мою думку, нашим гравцям потрібно розірватися на частини, але перемогти Україну. Такий шанс вийти в 1/8 випадає не часто", – заявив напередодні матчу Євро-2020 між Україною та Австрією легендарний австрійський нападник Тоні Польстер.
Попри те, що з моменту протистояння ФРН – Австрія на чемпіонаті світу в Іспанії минуло майже сорок років, він дотепер залишається не просто афоризмом, а несе у собі важливий зміст і не дає спокою вболівальникам.
Історія футболу містить у собі чимало прикладів, які є показовими та служать повчаннями для нових поколінь. Згадуй особливі моменти, радій успіхам разом з HLIBNY DAR та збірною України у відборі на Чемпіонат світу-2022. Святкуй перемоги та вболівай за своїх разом з улюбленим брендом українців!
У групу 2 на іспанському Мундіалі потрапили збірні Німеччини, Австрії, Алжиру та Чилі. Для африканської збірної то був дебют на чемпіонаті світу, проте команда Рашид Меклуфі дуже впевнено і навіть сенсаційно стартувала. У першому турі алжирці зустрілися з німцями і перемогли 2:1.
Щоб зрозуміти весь подив і несподіванку від такого результату, достатньо навести ряд банальних фактів. Німеччина перебувала у статусі чемпіонів Європи, а відбірковий етап на ЧС-1982 пройшла на одному подиху: 8 перемог у 8 матчах. Ще більше лякала суперників і загальна кількість голів – 33. Німці безжально громили фінів, албанців і болгарів.
Не дивно, що стартовий поєдинок на турнірі Німеччина сприймала, як розминку. Рівень зарозумілості команди Юппа Дерваля вражав. Хтось із німецьких футболістів обіцяв перемогти суперника з цигаркою у роті, ще хтось розповідав, кому присвячуватиме сьомий чи восьмий гол. Проте на полі все сталося інакше.
Алжирські вболівальники / фото з соцмереж
У паралельному матчі Австрія не без проблем здолала ще одного андердога, збірну Чилі. Через кілька днів чилійці програли спантеличеній Німеччині 1:4 (хет-трик оформив Карл-Хайнц Румменігге), а Алжир програв Австрії 0:2. Такі результати сформували цікаву картину у турнірній таблиці квартету напередодні заключного туру.
У грі фактично залишалися три команди з реальними шансами на вихід у плей-оф. 24 червня 1982-го в Ов'єдо Алжир переміг Чилі 3:2 (перший тайм завершився з рахунком 3:0) і чекав на матч Німеччини та Австрії, який згідно з календарем мала відбутися лише наступного дня у Хіхоні. Завдяки такій здавалося б дрібній деталі історія світового футболу поповнилася сумнівною сторінкою, відомою під назвою "Хіхонський пакт про ненапад".
За мить розпочнеться матч у Хіхоні / фото з відкритих джерел
Зрештою, передумов для цього практично не було. Попередній чемпіонат світу запам'ятався багатьом завдяки іншому терміну, який подарувала дуель Німеччини та Австрії – "Кордовське чудо". Тоді австрійці сенсаційно перемогли 3:2 і відправили хлопців Гельмута Шена додому. На жаль, у Хіхоні все відбулося з точністю навпаки.
Німеччині необхідно було перемагати, тому з перших хвилин на австрійські ворота насувалися серії атак. На 10-й хвилині одна з них принесла результат. П'єр Літбарскі навісив, а Хорст Хрубеш головою замкнув подачу – 1:0. Навіть такий результат влаштовував Австрію, не кажучи вже про Німеччину. У цьому і полягав жахливий підтекст тієї гри. Наступні 80 хвилин перетворилися на типовий "ватокат" чи узаконений договірний матч – називайте, як завгодно. Завдяки такому підсумку обидві команди автоматично виходили у наступний етап.
Наприкінці матчу не витримали коментатори. І австрійський, і німецький журналісти відверто критикували перебіг подій та інертні дії футболістів. На трибунах стояв шалений гул – місцевих вболівальників (а іспанців на стадіоні було немало), як і алжирців такий футбол не міг влаштовувати. Футболістам було байдуже – стерильне володіння, ідеальний відсоток точних передач, жодного ризику чи загострення і мінімум ударів у бік воріт. Все це гарантувало учасникам матчу вигідний результат 1:0, за якого Німеччина та Австрія опинилися у наступній стадії, цинічно загородивши туди шлях Алжиру.
Зрештою, після гри дійові особи цілком стримано коментували свої дії, мовляв, нічого страшного не сталося. Така собі мінімізація ризиків. Інша справа преса, яка вибухнула гнівом та строкатими заголовками. У ФІФА теж розвели руками – формально у Хіхоні не сталося жодного порушення. Тільки згодом було запроваджено важливе правило, згідно з яким останні матчі групового етапу проводяться одночасно. Втім це не зменшувало біль та образу алжирців.
У підсумку Австрія припинила боротьбу на наступному груповому етапі, а Німеччина пробилася аж до фіналу, де програла Італії. Додому Юпп Дерваль та його підопічні поверталися зі срібними медалями та статусом творців одного з найбільш ганебних матчів в історії чемпіонатів світу.