"Футбол 24" розповідає про камбек форварда ПСЖ Златана Ібрагімовіча, який цієї осені може зіграти проти свого рідного клубу у груповому етапі Ліги чемпіонів.
Златан Ібрагімовіч - головний шведський футбольний актив. Геніальний фінішер, витончений плеймейкер і потужний таран в одній особі. Фірмова скандальність і готовність знаходити конфлікти там, де будь-який інший намагатиметься всіма силами їх уникати, не скасовують ідеальних ігрових параметрів Ібрагімовіча.
За своїм рівнем і важливістю Златан міг заробити не один "Золотий м'яч" - йому лише не пощастило, що він потрапив в епоху двох інших найбільших футболістів в історії гри. У свої 33 роки Ібрагімовіч все ще один з найкращих у світі на своїй позиції. Йому не обов'язково потрібна швидкість, його розуміння гри і бачення поля з кожним роком стає тільки краще.
Повернення Златана додому - одна з найбільш зворушливих історій нинішнього групового етапу Ліги чемпіонів. Сьогодні Ібрагімовіч прийме рідний "Мальме" у Парижі, а в листопаді ПСЖ відправиться до Швеції. Коментуючи жереб, Златан насичував емоціями кожне слово: "Мальме" міг дістатися нам у минулому році, але дістався в цьому. Це доля. Я мріяв повернутися у Мальме і зіграти там в Лізі чемпіонів. Молюся Богу, щоб був здоровий і міг вийти на поле. Шкода, що стадіон у Мальме занадто маленький - краще б він був рази у чотири більший, щоб кожен бажаючий міг потрапити на матч".
"Мальме" для Златана, мабуть, навіть більше, ніж "Аякс". Нехай в Амстердамі конфліктний швед вперше заявив про себе в Європі, але в рідному клубі він пройшов через найбільші складності в кар'єрі. Історія "Мальме" та Ібрагімовіча тільки зараз виглядає саме так: взаємна повага, приємні слова, обопільна подяка - так було далеко не завжди.
Все починалося трохи інакше: емігрант з приміського гетто викликав щось на зразок погано завуальованої відрази у тренерів і партнерів, які не звикли до злегка неадекватної поведінки важкого підлітка. Та й як можна було розраховувати, що син балканських емігрантів буде схожий на звичайних шведських дітей? Поки його партнери добре одягалися, вечеряли вдома або в кафе, Ібра крав велосипеди, сперечався з неласкавою матір'ю, яка працювала прибиральницею по 14 годин на добу і все одно паралельно мріяв про футбол.
Безліч разів Златан опинявся на межі між професіональним футболом та існуванням у своєму рідному гетто поруч з такими ж приїжджими жебраками - будь-яка невдача в "Мальме" могла назавжди повернути його у неблагополучний район. Ібрагімовіч кричав на партнерів, суперників, тренерів, міг зчепитися з глядачами, що прийшли на юніорські ігри і постійно скупився на полі - весь цей набір не приводив у захват тренерів, які регулярно замислювалися над тим, щоб відрахувати майбутню суперзірку.
Це зараз Златан може собі подібне дозволити. Деякі партнери на зразок Стефана Ель-Шаараві (перетиналися у "Мілані") розповідають, що футболіст, який не надто активно ділиться м'ячем з Іброю, отримає серйозні проблеми у роздягальні. У ті важкі часи юності подібні фокуси Златана викликали тільки роздратування тренерів. Тим, хто все ж стерпів конфліктного юнака і залишив його в "Мальме", напевно, слід поставити пам'ятник біля стадіону.
Тим більше, у дитинстві Ібрагімовіч не виглядав таким вже суперталантом. Високий, але худий і погано координований - важко уявити такого Златана, але, згадуючи ті часи, він себе описує приблизно в такому дусі у своїй знаменитій автобіографічній книзі "Я - Златан".
У ті часи Ібра і "Мальме" знайшли кволий компроміс - Златана залишили, він трохи заспокоївся, хоча й продовжує організовувати не найкрасивіші ситуації і досі.
Для свого рідного міста він не тільки футбольний кумир. Ібрагімовіч - соціальний ідол, приклад для безлічі таких самих приїжджих до Швеції бідняків, які мріють повторити історію від жебрака до одного з найбагатших і найвідоміших спортсменів планети.
Гліб Корнієнко