В молоді роки він за першої кращої нагоди кидав рюкзака за плечі і відправлявся у мандрівку Північною Америкою. Сюди він часто приїжджав у відрядження, тут він зрештою оселився, взяв заміж американку та разом із двома дітьми Джонатаном і Лайлою живе у Каліфорнії.
Утім Юрген Клінсман аж ніяк не міг собі уявити, що колись працюватиме тут, у США, за фахом. 29 липня 2011 року знаменитий німецький бомбардир очолив національну збірну США з футболу і їде разом із "зоряно-смугастими" підкорювати Мундіаль у Бразилії.
Юргена Клінсмана небезпідставно називали громадянином світу – він встиг пограти у Німеччині, Англії, Італії, Франції та й у США. Утім у душі він завжди залишався справжнім німцем, хоча й частенько поглядав за океан. Адже де як не у кольорах Бундесманшафт "золотий бомбардир" зумів повністю реалізувати свої футбольні мрії.
Перед тим як визначитись із своїм амплуа юний Клінсі спробував себе на різних позиціях, навіть у ворота ставав. Однак швидкісний дриблінг, вміння обирати зручну позицію і присутність в арсеналі потужного удару не залишили таланту та його наставникам вибору. Клінсман багато забивав, але на відміну від свого знаменитого земляка Герда Мюллера, з яким його часто порівнювали, умів зробити це вишукано і видовищно. Зрештою, де б він не грав – чи то "Інтер", чи "Тоттенхем", чи "Баварія", любов фанатів йому була гарантована.
Коли приїхав підкорювати Туманний Альбіон у 1994-му, один із журналістів видання "The Guardian" опублікував статтю під заголовком – "Чому я ненавиджу Юргена Клінсмана" (німецьких футболістів у Англії недолюблювали, зокрема за виліт від Бундесманшафт у півфіналі італійського Мундіалю) Однак уже після дебютного матчу Клінсмана у футболці "шпор", в якому він забив, вийшла чергова стаття під назвою "Чому я люблю Юргена Клінсмана". А як же не любити найкращого гравця року в Англії, першого іноземця, якому підкорилось це звання.
Однак командних титулів на Туманному Альбіоні Клінсман так і не здобув. Лише із "Баварією" "золотому бомбардиру" вдалось оформити звання чемпіона країни. В послужному списку Клінсмана є також два Кубки УЄФА. Та вони і близько не стоять поруч із міжнародними трофеями, у здобутті яких нападник брав безпосередню участь. 8 липня 1990 року року на римському "Стадіо Олімпіко" Юрген Клінсман досяг головної футбольної вершини – став чемпіоном світу. А через шість років на легендарному "Вемблі" уже сам Клінсман, а не Лотар Матеус, першим взяв до рук ще один почесний трофей – кубок Чемпіона Європи.
Встиг Клінсман понюхати пороху на футбольних форумах і вже як тренер. В 2006-му саме йому довірили німецьку збірну на домашньому Мундіалі. Це його – Клінсмана, визнали тренером року на Батьківщині. І це він заклав фундамент у будівництві нової "Бундесманшафт", яка зараз є одним із фаворитів чемпіонату світу у Бразилії.
Що стосується своїх підопічних – американців, Клінсман зірок із неба не хапає. Завдання максимум – подолання групової стадії, де на харизматичного блондина чекає дуже принциповий матч. Один із суперників "зоряно-смугастих" у квартеті G – ніхто інший, як земляки знаменитого "золотого бомбардира".