18 грудня 2010-го року року. На стадіоні "Корнелья Ель Прат" гаряче каталонське протистояння між непримиренними суперниками - "Барселоною" та "Еспаньйолом".
Йде 85-та хвилина матчу. "Блаугранас" безжалісно трощать господарів арени із рахунком 5:1. Раптом весь стадіон вибухає оглушливою овацією. Будь-якого футболіста "Барси" тут завжди готові облити брудною лайкою з ніг до голови. Усіх, окрім нього.
В цей вечір Іньєста отримав чи не найпочеснішу нагороду із усіх, які коли-небудь може отримати футболіст - його удостоїли овації на ворожому стадіоні. Таку честь невисокий скромний мовчазний хлопчина із маленького містечка на сході Іспанії, чисельністю трохи більше ніж дві тисячі осіб, заслужив не просто так.
Усьому причина - чемпіонат світу у Південноафриканській республіці, який розпочався для Іньєсти та його команди - гірше не придумаєш. Іспанці поступились збірній Швейцарії, а сам Іньєста не зміг дограти матч до кінця через травму. Зібравши волю в кулак, "Червона фурія" таки дісталась до фіналу. Десятки тисяч іспанців по всій країні зібрались біля великих екранів, аби підтримати команду. Неоднорідна у національному відношенні країна, забувши про всі внутрішні чвари, задихала в один такт.
На 116-й хвилині фінального поєдинку проти Нідерландів у серцях іспанських вболівальників стався нечуваний досі вибух радості. Андрес Іньєста не просто забив переможний м’яч - найважливіший гол у багаторічній історії "Червоної фурії".
Він присвятив цей гол Дані Харке, гравцю каталонського "Еспаньйола", який помер від серцевого приступу за рік до початку турніру.
Ось такий він, Андрес Іньєста, спочатку людина, а вже потім футболіст. І це попри те, що футболіст він справді феноменальний. Ще під час виступів у молодіжній академії "Барселони" Іньєсті пророкував велике майбутнє Хосеп Гвардіола. Саме із приходом Пепа на тренерський місток "блаугранас" Андрес нарешті став фундаментальним гравцем для каталонців, що йому довгий час не вдавалося. Його паси стали більш вивіреними, м’яч раз-по-раз прилипає до ноги. Футболіст, який до цього не відзначався результативністю, раптово почав забивати вирішальні голи. А от у гру "спробуй-но відбери" із Іньєстою краще не грати, бо він не залишить шансів на успіх, пошивши усіх у дурні.
Пощастило Андресу і з акомпанементом. Дует півзахисників Хаві-Іньєста став епохальним у історії збірної Іспанії та "Барселони". Бразильський Мундіаль цілком імовірно буде останнім, на якому зіграє великий тандем "Червоної Фурії". Тандем, що часто відзначався взаєморозумінням на інстинктивному рівні.
Виступи Хаві у "Червоній Фурії" та "Барселоні" невпинно наближаються до кінця. На п’ять років молодший за партнера Іньєста ж продовжить залишатися обличчям команд поза стадіоном та їх мозковим центром на футбольному полі. Із обома ролями Андрес справляється блискуче.