Царі купаються у владі та грошах. Їм поклоняються, їх бояться. Однак настають моменти, коли націю може врятувати не монарх, а лише герой.
Один із них - біблейський Давид, який здолав велетня-Голіафа, в підсумку й сам став царем. Наша історія про іншого Давида. Однак чимось вона таки схожа на притчу про ізраїльського царя.
В очікуванні на прихід Давіда
Голіаф не загрожував іспанському футболу. Піренейські гранди регулярно здобували міжнародні перемоги. От тільки на провідних ролях у них постійно були іноземні легіонери. Іспанці ж, зібравшись у лавах збірної, зазнавали однієї прикрої поразки за іншою. Форварди, які щороку піднімали над головою клубні трофеї, ніяк не могли забити ті найважливіші голи, голи, які ощасливили б увесь іспанський народ.
Давід Вілья прийшов у збірну в 2005-му. На той час він захищав кольори “Сарагоси”. Не просто захищав, а допоміг цій команді завоювати Кубок короля. У двох сезонах за “маньос” він незмінно забивав по 20 м’ячів за сезон. “Валенсія” знала, за що заплатила більше 10-ти мільйонів євро.
Просто Вілья, просто кумир, просто найбільше голів за збірну
Кажуть, неможливо подобатися всім. Ким би ти не був - зіркою всесвітнього масштабу чи звичайнісіньким собі хлопцем, генієм чи нездарою, знайдуться ті, хто тебе любитиме, і ті, хто не надто. Та Вілья - виняток з цього правила. Простий у спілкуванні і надзвичайно відповідальний, вимогливий до себе на полі хлопець є кумиром усієї Іспанії, найкращим голеадором національної збірної в історії.
Фінал Євро-2008 форвард дивився з лави. Він травмувався у півфіналі. Вирішальний гол забив його друг на полі та поза ним - Фернандо Торрес. Утім усі пам'ятають, ХТО вніс найвагоміший вклад у цю перемогу. Чотири голи Вільї принесли йому корону найкращого бомбардира чемпіонату, а його країні перший за 44 роки титул.
Універсальний щасливий квиток "Барселони"
Його зброя - універсальність. Вілья відпрацьовує в обороні, відтягується в глибину атаки, прекрасно грає на флангах. Коли ж опиняється на вістрі - перетворюється на нічне жахіття для суперників. У Давіда неймовірний талант перегравати опонентів на швидкості і вбивчий удар з обох ніг. Тож не дивно, що всі європейські гранди не шкодували грошей, аби лиш переманити в свої лави диво-бомбардира. Щасливий квиток витягнула "Барселона".
Перший турнір як гравець "Барси" Вілья провів усе ж в лавах збірної. На Мундіалі-2010 Давід знову став найкращим снайпером своєї команди, забиваючи подекуди м'ячі неземної краси. І він, один із найталановитіших із золотого іспанського покоління, пройшовши набагато тернистіший, аніж його партнери, шлях до вершини, як ніхто інший заслужив титул чемпіона світу.
Допомагаючи славити Мессі
Далі все було, як у "Барсі". За рік Вілья виграв всі трофеї клубного футболу, включно з Лігою Чемпіонів, забивши 23 голи за сезон. А згодом ще й навчився каталонського футболу. Тут, замість спробувати забити, краще віддати на Мессі. Жодних проблем. Давід професіонал і грає в футбол не задля слави. Як і не задля грошей чи навіть трофеїв.
Коли йому було чотири, він зламав ногу. Тоді ніхто й подумати не міг, що Давід може стати футболістом. Лише батько день за днем брав м'яча, хлопчика в гіпсі та йшов тренуватись.
У грудні 2011-го на клубному чемпіонаті світу Вілья зазнав ще одного перелому. Хоча до чемпіонату Європи залишалося півроку, реабілітуватися він так і не зумів.
І ніякі переломи не завада
19-го серпня цього року "Барселона" стартувала в новому чемпіонаті матчем проти "Реалу Сос'єдад". На 75-й хвилині матчу весь стадіон звівся на ноги, щоби віддати шану йому. Давід Вілья після важкої травми вперше з'явився на полі. Він забив, зняв футболку і світ побачив тих, задля кого він і грає, і перемагає. І слава, гроші та трофеї тут зовсім ні до чого.