Інтерв’ю "Футбол 24" із Юрієм Кевлічем, першим тренером хавбека "Шальке" і збірної України, який шліфував самородка у кропивницькому "Олімпіку".
Євген прийшов до мене в такому рожевому костюмчику, у які вдягалися хлопчики і дівчатка на пострадянському просторі. Його привів батько. Ми займалися в спортзалі від заводу "Зірка", там було відсутнє опалення. Іноді бувало навіть холодніше, ніж на вулиці – видихали пару. Хлопчаків змушували рухатися не тільки вправи, але й низька температура – щоб не змерзнути.
"Ми перетворили зацементований майданчик у власну версію "Сан-Сіро". Топ-10 правил дворового футболу
Женя мене одразу здивував силою удару. Але загалом – не виділявся з загальної маси, працював як і всі. Зараз на тренуваннях використовують легкі фішки – конуси. Проте тоді у нашому спортзалі стояли такі залізні штуки – ще з часів Всеволода Боброва, напевно. Якщо б впали на ногу – могли б і відбити. А ще Коноплянка демонстрував хорошу швидкість. І я подумав: якщо додати до цієї швидкості ще й техніку – може вийти еталон футболіста. Почав більше уваги приділяти саме технічним якостям Жені.
Пригадую, приїхали ми на перший турнір – Крим, Севастополь. Наша команда посіла перше місце. Коноплянка нічим особливим не виділявся. Усі звертали увагу над інших хлопчиків – Антона Зазірного, Віталія Соколовського. А Андрій Бабіюк у 13-річному віці був запрошений в київське "Динамо". Я намагався відрадити від такого кроку. Переконував, що у нас хороша команда. У підсумку виявилося, що я мав рацію. Не секрет, що дуже багато талантів чомусь не доходять до вершини. Вважаю, це недопрацювання з боку наших клубів. До несформованої дитячої психології потрібно підходити по-іншому. Коли Бабіюк переходив у "Динамо", він був одним із найкращих нападників – забив 18 м’ячів. Ось така історія.
Коноплянці почали надходити запрошення трохи пізніше. Ми намагалися їздити на найсильніші турніри. Хороша ігрова практика + мій досвід допомогли Жені розкрити свій талант. У 15-річному віці Женя почав проявляти себе дуже яскраво. У 6-8 матчах окремо взятого турніру він забивав по 12-14 голів. А найголовніше – вирізнявся технікою, швидкістю і роботою з м’ячем. У мене він взагалі розпочинав правим півзахисником, я його плавно перевів у лінію нападу. У нього дуже важко було відібрати м’яч. Пасували Жені і він просто знущався над суперниками – навіть над "Динамо" чи "Шахтарем".
У якийсь момент Коноплянці надійшло запрошення з академії "Шахтаря", але їм відмовили. А от "Динамо" поводилося більш наполегливо. Спочатку батько Жені не погоджувався на запрошення. Але зима 2005-го видалася дощовою, ми тренувалися у спортзалі, якого вже зараз немає, по суті. Коноплянки зібралися в "Динамо". Пам’ятаю, я сказав: до кінця не вірю, що Женька зможе проявити себе. Я був переконаний – він зіткнувся б із труднощами, з якими стикаються самородки, які переходять в інші школи. Натомість у "Дніпрі" в той час підібралася молода поросль, яку сформував Євген Кучеревський. Було там немало гравців збірної України, які пробилися на чемпіонат світу.
Як відбувся перехід у "Дніпро"? Про це я нікому не розповідав – розкажу вам. Поїхали ми на Кубок "Шерифа". Грали проти команди академії "Дніпра" і розписали нульову нічию. У "дніпрян" тоді роль першої скрипки відіграв Віталій Каверін. Я підходжу і кажу старшому тренеру Петру Васильовичу Кутузову: "При всій повазі, у мене є дуже талановитий хлопчик. Але немає умов, щоб він надалі отримував належну футбольну освіту, тому я погодився на його перехід в "Динамо". – "А тобі хоча б віддячать з фінансової точки зору?" – "Не знаю, побачимо". Наскільки я знаю, "Динамо" і "Шахтар" не особливо розщедрюються на фінансування для тренерів, які виховали таких гравців, як, скажімо, Коноплянка.
П’ятого січня 2006 року Женя повинен був проходити медогляд у “Динамо". Я зателефонував у Запоріжжя, де збудували штучні поля. Туди мав приїхати Андрій Стеценко і подивитися на талант Коноплянки. В кожному матчі Женя забивав. Андрій Вікторович переконався у здібностях мого вихованця. "Дніпро" запросив Коноплянку до себе, а я отримав фінансову так звану "дитячу компенсацію". Ось така була епопея переходу Євгена в "Дніпро". А "Динамо" так і не побачило Коноплянку на своєму медогляді.
Коноплянка був моїм улюбленцем? Будь-який викладач має вихованців, на яких покладається. Я бачив, що Женя прогресує, отже – все робив правильно. На жаль, інші вихованці, які займалися поруч із Коноплянкою, мали таку ж техніку, проте не мали характеру. Бабіюк також належав до моїх улюбленців, він був капітаном команди, душею колективу, але, перейшовши в "Динамо", розчинився. Цей прикрий досвід ми врахували у випадку Коноплянки, що дало йому змогу безболісно перейти з дитячого футболу у дорослий. Хтось прогресує і рухається вгору. Хтось залишається на низькому рівні. Не всім дано грати в англійській Прем’єр-лізі. Хтось мусить виступати і в чемпіонатах значно нижчого класу.
До речі, я досі вважаю: Коноплянка поки що не реалізував свій талант, бо агенти, які оточують його і батька, неправильно обрали клуб. Переконаний: Женя спокійно міг би заграти в АПЛ. І такий чудовий варіант існував – маю на увазі "Ліверпуль". Йшли переговори, але в останній момент президент Коломойський розірвав цю угоду. Шикарний варіант було змарновано. Адже на цьому трансфері непогано заробив би й сам "Дніпро", і, можливо, не було б тих фінансових проблем, які зараз існують в клубі.
Нагорняк: Коноплянку треба було продавати в "Ліверпуль" за 20 млн
Перехід в клуб іспанського чемпіонату, чи ось зараз – німецького, приніс Євгену багато проблем. Під цього гравця мають бути сильні захисники, а також опорний півзахисник, який може підстрахувати, коли Коноплянка братиме гру на себе. А людину просто посадили на лаву. Це ще добре, що в Жені такий характер, який дозволяє йому терпіти.
Збірна України кволо відіграла перший тайм проти Хорватії. Але я не вважаю, що команда виглядала слабко після перерви – зокрема і Коноплянка. А щодо Євро-2016 вам будь-який аналітик ТТД скаже, що Євген був найкращим у збірній України. Я в жодному випадку не співаю дифірамби своєму вихованцеві. Це об’єктивна оцінка.
Я уважно стежу за всіма своїми вихованцями, незалежно від того – Прімера, Бундесліга чи УПЛ. Починаючи від Коноплянки і закінчуючи Загальським, який добре проявляє себе в чемпіонаті України. Це один із наших найперспективніших центральних півзахисників. Його ліва нога – як шпага. Технічний, чудово бачить поле. Звертаюся до тренерського штабу збірної України: подивіться, як він веде гру. Такого футболіста нам якраз і не вистачає. А Ігор Березовський із "Дармштадта". При Яковенку він виступав за збірну України. Це хлопці з мого випуску. Отже, я щось робив правильно (Усміхається).
Попри всі проблеми, вірю в те, що Коноплянка ще проявить максимум свого таланту на європейському рівні. Я впевнений у цьому на 100 відсотків. Ви ще врахуйте той факт, що у Жені фактично не було міжсезоння, не було відпочинку. Перехід у чемпіонат Іспанії, потім чемпіонат Європи, а через кілька днів – збори з "Севільєю".
Я не бачив, щоб Коноплянка у "Севільї" щось псував. Він чудово зіграв проти "Реала". На жаль, не дали зіграти проти "Барселони". Переїзд з Іспанії – правильне рішення, але, знову ж таки, неправильно обрали чемпіонат. В Англії люблять футболістів, які біжать. Ви пам’ятаєте, як Женя знущався над Вокером, одним із найкращих захисників збірної Англії? Не кожен тренер може похвалитися своїм вихованцем, який забиває на “Вемблі", правильно? (Сміється)
Нещодавно прочитав інтерв’ю чемпіона світу, захисника “Шальке" Хьоведеса. Він розповідав, що у Коноплянки нереально відібрати м’яч у квадраті. Отже, Женя все робить правильно. Знаю його з дитинства і відчуваю, що до середини квітня він може вийти на пік форми. Думаю, що ще проявить себе наприкінці чемпіонату, а потім допоможе збірній України здобути перемоги, необхідні для поїздки на чемпіонат світу.
Продовжую вважати, що за талантом Коноплянка переважає Ярмоленка. Вони ще в дитинстві грали один проти одного, але, напевно, цього не пам’ятають. Порівнювати їх важко – вони від різних батьків. Але у Коноплянки вища швидкість і швидкісна техніка. А от затримка м’яча, катання, самолюбування – мені це не подобається. Невідомо, як Ярмоленко себе проявить у закордонному чемпіонаті, але я йому бажаю успішних виступів.
У дитинстві, на своїх перших турнірах, Коноплянка дуже хвилювався, все сприймав близько до серця – практично до сліз. Думаю, спортивна злість у ньому залишилася дотепер. Бажаю йому подолати цей складний період і натиснути на своїх агентів, щоб вони краще думали, куди його відправляти. Щоб обрали такий варіант, де Коноплянка зможе грати і прогресувати. Адже кар’єра футболіста – коротка. Йому вже 28.
Дівчина тижня. Королева Вікторія – вона полонила серце і душу Євгена Коноплянки