В історії Ліги чемпіонів траплялися різні форс-мажори та нетривіальні ситуації. Проте на вершині цього умовного рейтингу розташувався незвичний випадок, через який було зміщено час початку півфінального поєдинку між Реалом та дортмундською Борусією 1 квітня 1998-го.
Футбол 24 спільно з партнером HLIBNY DAR пригадує унікальну історію, що передувала матчу на Сантьяго Бернабеу.
Реал Юппа Хайнкеса впритул наблизився до першого за понад 30 років головного європейського трофею. Мадридці пробилися до півфіналу ЛЧ і у стартовому поєдинку приймали вдома Борусію, чинного переможця турніру. Футболісти урочисто вийшли на поле, пролунав гімн Ліги чемпіонів. Капітани Маноло Санчіс та Штефан Ройтер обмінялися вимпелами, а рефері Маріо ван дер Енде готувався сповістити про початок матчу.
Зарядись енергією футболу, переглядаючи довгоочікувані матчі Ліги чемпіонів разом із HLIBNY DAR. Напої бренду виготовлені на воді з артезіанської свердловини та з високоякісних спиртів класу “Люкс”. Адже HLIBNY DAR – вибір тих, хто цінує не тільки якісний футбол, але й преміальний смак.Деякі вболівальники господарів настільки сильно чекали цього моменту, що почали вилазити на сітку за воротами південної трибуни. Однієї миті, коли фанатів стало занадто багато, сітка почала перехилятися. А разом із нею – ворота, які закріплювалися до вже згаданої загороди.
На архівних кадрах помітно, як ворота поступово завалюються. Жодна сила не здатна була зупинити цей фізичний процес. Мабуть, для багатьох свідків цієї події падіння воріт здавалося вічністю.
У підсумку судді довелося відправити команди до роздягалень. За цей час працівники стадіону взялися відновлювати ворота. Але це завдання виявилося із зірочкою. Запасних воріт на Сантьяго Бернабеу не знайшлося, тож робітники почали ремонтувати вже зламаний каркас. У хід пішли молотки, зубила та дерев'яні бруски. Просто вдумайтеся у сюрреалізм ситуації – Реал не міг розпочати один із найважливіших матчів останніх 30-ти років через завалені ворота…
І поки у Мадриді намагалися зробити неможливе, уся Німеччина спостерігала за трагікомедією по телебаченню у супроводі коментаторів RTL Марселя Рейфа і Гюнтера Яуха. Згодом про репортаж цих двох чоловіків скажуть: "У Німеччині того вечора писали історію не тільки футболу, а й телебачення". Усі 76 хвилин очікування Рейф та Яух провели без пауз у прямому ефірі. Та видали порцію відбірного експромтного гумору.
"Для всіх, хто вчасно не ввімкнувся, повідомляємо: перший гол уже забито", – розпочали свій репортаж коментатори. У процесі ремонту воріт оператор спіймав незвичний кадр – вода почала витікати з того місця, де фіксувалася стійка. Коментатори припустили: "Здається, вони знайшли підземну свердловину… Чи це нафта?" Коли камери вихопили працівників стадіону, які намагалися розплутати сітку, хтось із пари Рейф-Яух видав: "Вони схожі на іспанських рибалок".
Яух згодом ділився відчуттями: "Ми з Марселем уявили, що фактично сидимо вдома, а кожен із нас уже випив по два келихи пива". Щоправда, Рейф власний стендап оцінював критично: "Після гри я був упевнений, що нас повісять. А Яух запевняв, що ми отримаємо приз". І дійсно, згодом коментаторів нагородили Баварською телевізійною премією за імпровізацію в ефірі. А на Amazon навіть зараз можна придбати аудіокнигу із легендарним коментарем Рейфа і Яуха.
До речі, ще кілька слів про коментаторів. Починаючи з 1999-го, Гюнтер Яух є незмінним ведучим німецького варіанту шоу "Хто стане мільйонером?" А дідусь Марселя Рейфа заробляв на життя, виробляючи меблі неподалік Львова. За словами Марселя, його батькові, польському євреєві, дивом вдалося врятуватися у часи Голокосту. Рейфа-старшого нібито у Бориславі на Львівщині евакуювали з потяга, який слідував у концентраційний табір для євреїв.
Зрештою, повернімося на Сантьяго Бернабеу у перший день квітня 1998-го. У своєму розважальному діалозі коментатори зуміли передбачити хід подій:
Якщо у якогось вболівальника у гаражі завалялися зайві ворота, то він стане героєм Мадрида. А поки замість крутого матчу Ліги чемпіонів ми стежимо за курсами домашнього майстра.
На щастя, герой у Мадриді знайшовся. Агустин Еррерін, який усе своє життя відпрацював у мадридському клубі в якості завгоспа, того вечора зметикував найшвидше. Він запропонував привезти запасні ворота із тренувальної бази, що розташовувалася на відстані кількох кілометрів від Сантьяго Бернабеу.
Еррерін, котрий став клубною легендою, відійшов у вічність 2019-го
Власне, сама поїздка Ерреріна за безцінним того вечора футбольним реманентом обвіяна легендами. Кажуть, чоловікові довелося проявити неабиякі здібності, щоб миттєво організувати транспорт, знайти пізнього вечора охоронця на закритій базі та врешті-решт завантажити ворота у випадковий автомобіль, яким кермував вболівальник. Хай там як, завгоспові вдалося все організувати і встигнути у відведений час (спершу делегат УЄФА надав Реалу 30 хвилин на усунення несправностей, однак згодом збільшив технічну паузу до 90 хвилин).
Футболісти королівського клубу не підвели і виграли того вечора 2:0 завдяки голам Фернандо Морієнтеса та Крістіана Карамбе (Борусія подавала протест, утім УЄФА не знайшло порушень у діях мадридського клубу). У матчі-відповіді в Дортмунді команди голів не забивали, тож це означало, що Реал вийшов у фінал. Що трапилося там, усі, мабуть, пам'ятають. Пізній гол Предрага Міятовіча приніс Мадриду перший євротрофей за 32 роки. А спритний Агустин Еррерін став народним героєм.