Головний тренер "Зорі" Юрій Вернидуб розповів Дмитру Поворознюку про нюанси роботи з воротарями.
Про плюси запрошення досвідчених голкіперів
Віталій Постранський – приклад харизматичного голкіпера з характером
– Коли я став головним тренером "Зорі", то перші два сезони основними воротарями у мене були Шуховцев і Постранський. Ми спеціально брали таких досвідчених воротарів. Вони були немов вихователі. Чимало молодих голкіперів прогресували біля них.
У Постранського були харизма та досвід. Він – професіонал до мозку кісток. Шуховцев – знав все у воротарській професії та був ровесником Олександра Нагіна, нашого тренера воротарів. Зрозуміло, що в їх роботі були якісь труднощі. Але Шуховцев – лідер і це відчувалося у всьому. Він ще раз довів, що можна грати довго, якщо є правильне, професійне ставлення, спортивний режим. У Ігоря, напевно, цього не було, коли він був молодим. Але потім він переглянув ставлення і став дисциплінованим. Культура поведінки дала йому можливість грати до 40 років.
Я дивуюся, чому Постранський і Шуховцев ще не працюють в серйозних клубах. Якби у мене не було тренера воротарів, я б із задоволенням взяв би що Постранського, що Шуховцева у команду. Я бачу в них щирість, бачу потенціал тренера воротарів і не бачу зради.
Про головну якість воротаря
Ігор Шуховцев – воротар-лідер, який був готовий битися за команду у всіх сенсах цього слова
– Воротар – це людина, котра не повинна бути занадто правильною і занадто дисциплінованою. Воротар (не хочу образити цих людей) повинен бути по психології в чомусь вибуховим, психологічно неврівноваженим в плані своїх вчинків. Мені імпонує, коли у воротаря є харизма. Коли він, пропускаючи м'яч, починає провину перекладати на інших, починає "грузити" захисників. Це плюс.
Про сейви
– Навіщо воротареві виконувати сейви? Всі кажуть сейв, сейв. Для газети сейви не потрібні. Потрібно правильно керувати командою, правильно побудувати захист, щоб удари не доходили, а якщо доходять, то йому в руки.
Про віру у воротаря та другий шанс
Микита Шевченко – голкіпер, котрий віддячив Юрію Верндубу за довіру
– Якщо брати всіх воротарів, з якими я працював, то найсильніший на даний момент – це Микита Шевченко. Воротар від Бога. Ми взяли його в оренду і вісім місяців підводили до складу. Микита довго чекав свого шансу і дебютував у матчі на Кубок України проти "Авангарду". Ми програли 1:3, і у двох голах він помилився. Після тієї гри можна було поставити хрест на ньому і забути. Він дуже переживав, і ми бачили цю реакцію. Ми вірили в нього і вирішили довірити Микиті місце у воротах. І я не пошкодував, що так зробив, оскільки він повністю віддячив своєю грою. Давайте дивитися правді у вічі, – скільки м'ячів він витяг і скільки ігор він витяг для "Зорі"?
Микита Шевченко став одним з кращих воротарів нашого чемпіонату. Думаю, у нього є чимало пропозицій з інших країн. Він потрапляв до п'ятірки топ-воротарів Європи за кількістю сухих матчів, за пропущеними голами, за стабільністю. Мені завжди він подобався, не буду приховувати. Я розумів, що Микита належить іншому клубу, і що ми його можемо в будь-який момент втратити, але я завжди його ставив. Не хотів робити основним когось штучно. І лише зараз, коли ми розуміли, що він вже не повернеться, почали шукати йому заміну. Звичайно, ми хотіли його залишити в "Зорі". Але викупити його контракт ми б не потягнули. І він сам вирішив конкурувати в "Шахтарі". Щоб виграти конкуренцію у Андрія Пятова, людині потрібно дати шанс. Я бажаю Андрію П'ятову здоров'я і грати ще багато років в основному складі, але якщо шанс проявити себе дадуть Шевченко, він може це місце вже нікому не віддати. Микита має дуже велику харизму.
Про підказки захисникам
– Є різниця, кричати заради крику і створювати ілюзію, чи підказувати. Я дивився недавно матч дублюючого складу "Волині" проти нашого дубля. Так там воротар весь матч кричав, уже всі з розуму посходили, навіть Кварцяний. Кричить собі коли треба і не треба. "Вправо, вліво, підтиснули, затиснули, віджали. Мій, не мій". Це вже награно. Воротар повинен відчувати гру і повинен знати, коли це потрібно використовувати.
Про школу воротарів "Динамо" та "Шахтаря"
– У плані техніки, гри ногами, сильніше школа "Шахтаря". Але у воротарів "Динамо" вище фізичні кондиції. Перше, що одразу помітно в Микиті Шевченко – дуже швидке та точне введення м'яча як рукою, так і ногою. У нашому стилі гри це необхідно. Кутовий, м'яч зловив, швидко оцінив ситуацію і швидко ввів. Люди на підборі повинні знати, куди треба відкритись, куди буде введення.
Про потребу якісно грати ногами
Мануель Нойєр – еталон воротарської гри ногами
– Усі хочуть прогресувати. Я як тренер, вони як гравці. Природньо, з кожним роком я ставлю щоразу вищі вимоги до воротарів. Якщо спочатку в пріоритеті була надійність гри на лінії воріт і на виходах, то зараз він повинен керувати захистом і грати ногами. Він повинен передачу віддавати – немов рукою кидати. Раніше, в мої часи, воротарі взагалі від воріт не вибивали. Ми вибивали, центральні захисники. Воротарі тільки м'яч ставили, ти розбігся і вибив.
Взяти, до прикладу, Нойєра. Це особистість, він випромінює надійність, але ж як він і ногами чудово грає! Коли треба, він може на замасі прибрати, віддати діагональ, передачу на будь-яку відстань. Всі компоненти, необхідні воротареві, у нього є: надійність, стрибучість, різкість, гра на виходах, введення рукою, ногою. Це вже як ліберо, який може грати руками у штрафній. І Німеччина, і "Баварія" розігрують м'яч через нього. І жодної паніки, "запари". Ось це світовий рівень. І таких воротарів не так багато.
Звісно, ми вимагаємо від наших воротарів тягнутися до рівня Нойєра. Ось був матч проти "Олександрії" в цьому сезоні. Шевченко зловив м'яч після кутового, і була ситуація 4 на 4 на чужій половині. Я кричу, щоб він швидко вибив, а він притримав. Показує мені, що команда втомилася. Втомилися ті, хто захищався, суперник теж втомився. Ти вибий, а ми запитаємо вже з тих, хто не побіг. 4 на 4 – це та ситуація, коли команда може провести небезпечну атаку. Це шанс.
Дмитро Поворознюк, Володимир Звєров