УКР РУС

Запальні танці Роже Мілли з українським відтінком: неймовірний Камерун-1990

24 листопада 2021 Читать на русском
СПЕЦПРОЕКТ

Національна збірна Камеруну сім разів брала участь у фінальній частині чемпіонатів світу. Виступ африканців на ЧС-1990 був настільки яскравим, що запам'ятався вболівальникам з усього світу. Перемога над чинними чемпіонами світу, вихід у чвертьфінал та харизматичний бомбардир Роже Мілла – виняткові епізоди камерунського видовища в Італії.

Жереб підготував камерунцям особливих суперників на груповому етапі Мундіалю. Крім чинних чемпіонів світу, збірної Аргентини, африканцям довелося змагатися з командами Румунії та СРСР. Безперечно, з таким підбором конкурентів на Камерун, який грав на своєму другому Мундіалі, ніхто не ставив.

Додаткова відповідальність тиснула і на тренерський штаб.

Те, що ми потрапили зі збірною Союзу в одну групу, це у певному сенсі було потрясінням. А ще додайте до цього всі розмови в камерунській та французькій пресі про те, що я навмисно програю Лобановському, бо він свій, – згадує події 30-річної давнини наставник збірної Камеруну Валерій Непомнящий.

Ми обожнюємо футбол за його сенсаційність, несподіваність та вміння дарувати сюрпризи. Насолоджуйся грою та отримуй незабутні емоції разом із улюбленим брендом українців HLIBNY DAR. Заряджайся енергією та вболівай за збірну України у відборі на ЧС-2022.

Уродженець Алтайського краю переїхав у Камерун у 1988-му. Валерій Кузьмич закінчив кар'єру футболіста у 25 років і невдовзі розпочав тренерську діяльність. Непомнящий працював у Туркменістані, проте зважився на ризиковану поїздку в Африку. Компанію йому склав легендарний Лев Броварський, рекордсмен львівських Карпат за кількістю проведених матчів у історії клубу (412). Непомнящий та Броварський стали першими радянськими тренерами, які поїхали працювати за кордон на основі контракту.

Лев Рудольфович порівнював їхній дует з видатною парою Лобановського та Базилевича. Офіційно головним тренером національної збірної Камеруну вважався Непомнящий, а Броварський опікувався олімпійською та молодіжною командами.

Непомнящий (перший ліворуч) / фото з архіву

Ким я був на фоні Броварського, який на той час мав титул прославленого футболіста, володаря Кубка СРСР 1969 року у складі Карпат? Так, тренерський стаж на той момент у мене був дещо більшим, досвіду, відповідно, теж. Але те, як Льова бачив у справі гравців, як він думав, тут питань немає. Тому ми ніяк не можемо у чомусь змагатись, – розповідав про своє шанобливе ставлення до колеги Валерій Кузьмич.

Про умови роботи у Камеруні Броварський та Непомнящий розповідали з подивом та саркатичними посмішками. Збори на військовій базі, тренування на піску, відсутність екіпірування та навіть банальних побутових умов. До цих проблем додався фактор незнання мови радянськими тренерами і складне кадрове питання. На додачу тренери зіткнулися з великими бюрократичними проблемами і постійним нав'язуванням певних футболістів у склад команди. За словами наставників, їм довелося по зернинах комплектувати збірну. Через деякий час молодь Броварського, за якою він стежив по всій країні, виступатиме в основній команді Непомнящего якраз на чемпіонаті світу в Італії.

Броварський та Непомнящий / фото з архіву О. Паука

Квота для Африки передбачала участь на ЧС-1990 лише двох представників континенту. У підсумку, складний кваліфікаційний етап вдалося здолати Єгипту та Камеруну. Ще важче команді Непомнящего було у дебютному поєдинку на турнірі проти Аргентини. У складі чинних чемпіонів світу вийшов Дієго Марадона, проте нічого не зміг вдіяти – сенсаційна поразка 0:1! Єдиний гол записав до активу нападник французького Лавалю Франсуа Омам-Біїк.

Це при тому, що перед самою грою камерунські футболісти відмовлялися виходити на поле через заборгованість, а напередодні турніру ледве не відправили у відставку Непомнящего. Враховуючи ці обставини, перемога над аргентинцями і загалом успішний виступ Камеруну сприймається, як щось казкове та нереальне.

За мить Омам-Біїк вразить ворота Аргентини / фото з відкритих джерел

Не менше елементів чудес було і у другому турі, коли Камерун переміг Румунію (2:1). Парадоксально, та дубль на свій рахунок записав Роже Мілла. Той самий 38-річний ветеран, якого внесли у заявку на турнір тільки завдяки клопотанню керівних камерунських органів (кажуть, самого президента країни). Більше того, у поєдинку з румунами Мілла вийшов на поле по перерві.

Унікальність Мілли навряд чи хто візьметься заперечувати, – казав Броварський. – Це неординарна особистість і на футбольному полі, і в житті. Коли відбувалися відбіркові матчі чемпіонату світу, Роже приходив на ігри, як глядач. Навіть такого питання не стояло перед Непомнящим – брати чи не брати його в збірну. Мілла – ветеран, його найкращі роки позаду, він ніде не грає і все, крапка. Чудова метаморфоза, що сталася з Міллою, дійсно не вкладається в рамки свідомості. Але це тільки на перший погляд. Тут треба віддати належне величезній працездатності і таланту ветерана.

Коли Мілла забив перший гол Румунії, то побіг до кутового прапорця і почав граційно танцювати. Власне, про сам танець, точніше, його походження, велося чимало дискусій. За словами Роже, особливий танок, яким він святкував забиті голи, він придумав сам – таким був спонтанний прояв яскравих емоцій.

У заключному поєдинку групового етапу Камерун програв збірній СРСР Валерія Лобановського (0:4), проте на той момент африканці вже гарантували собі вихід із групи. Та ще й з першого місця!

Радість камерунців у грі з Колумбією / фото з відкритих джерел

А в 1/8 фіналу відбулося ще одне диво. У додатковий час, на 106-й та 109-й хвилинах Роже Мілла знову вистрілив дуплетом – за звичним сценарієм Камерун зняв ще один скальп (цього разу зі збірної Колумбії) і став першим представником Африки у чвертьфіналі чемпіонату світу – перемога 2:1.

У наступному етапі камерунці знову зіграли в екстратаймі – цього разу на них чекала зустріч з Англією. Складно уявити, що б трапилося, якби хлопці Непомнящего та Броварського пройшли б англійців, проте того вечора у Неаполі завершилася геніальна історія, гідна екранізації. Африканці програли іменитому супернику 2:3, пропустивши у додатковий час. Камерун поїхав додому, щоб повернутися через чотири роки на Мундіаль у США.