Перший день нового року, перші футбольні матчі і перше спекотне "класико". Дмитро Джулай – про принципову зустріч у Тунісі.
Якщо чуємо про l'Union des sociétés françaises de sports athlétiques, трохи дивним може здатися запитання, у якій країні ця організація займалася футбольними змаганнями. Адже відповідь ніби є у самій назві. Однак варто додати, що йдеться про початок XX століття, й географія відразу розширюється. Зокрема, на північ африканського континенту. Саме там, а конкретніше у Тунісі, місцева філія l'Union des sociétés françaises de sports athlétiques провела 1909 року перший чемпіонат.
Слід сказати, що у своїй колоніяльній політиці французи чимало уваги приділяли культурній асиміляції захоплених країн. Тубільців намагалися виховувати, аби ті відчували себе частиною французької культури. Не дивно, що Блез Діань, перший африканець, обраний до парламенту Франції, ніколи й не думав про незалежність рідного Сенегалу та агітував співвітчизників їхати воювати за Францію у Першій світовій війні.
У футболі вплив метрополії відображали навіть назви клубів. У Тунісі 1904 року створили “Расинг”, згодом з’явилися “Спортинг” та “Ред Стар”. Також були серед піонерів команди ліцею Карно та колоніяльної школи сільського господарства.
1919 року у столичній кав’ярні “Есперанс” Мохамед Зуауї та Хеді Каллель створили клуб, що зараз є найтитулованішим в країні. Оскільки згідно з тодішніми законами очолювати спортивні клуби могли тільки французи, Мохамед та Хеді запросили на посаду президента Луї Монтассьє.
За шість років у місті Сус заснували “Етуаль дю Сахель”.
Із сезону 1946/47, коли вперше провели загальнонаціональний чемпіонат, ці команди почали зустрічатися регулярно й писати історію туніського класико.
Тож у перший день нового року не було сумнівів, який матч буде головним серед усіх, що відкривали футбольну програму 2021-го. Принципові суперники зустрілися у п’ятому турі чемпіонату. “Есперанс” лідирував із десятьма очками, “Етуаль” відставав на одне.
У вересні 2018-го, коли ці команди зустрілися у чвертьфіналі Ліги чемпіонів, доводилося писати про враження від обох поєдинків. Позичимо кілька рядків із того тексту.
У традиційному рецепті північно-африканського дербі є інгредієнти, що можуть зіпсувати всю страву. Зазвичай їх використовують дозовано, як спеції, що тільки підкреслюють смак, а не визначають його. Коли ж їхній вміст значно перевищує норму, це відлякує, спотворює враження про цю своєрідну кухню та її правила.
Боротьба. Один із тих самих інгредієнтів, з якими слід поводитися максимально уважно. Щоб не забути про все інше, щоб не відволіктися занадто від роботи з м’ячем.
Тоді обидва матчі пройшли на повних стадіонах, й здавалося, що це тільки заохочує команди до боротьби, розпалює давнє суперництво.
Різанина у Порт-Саїді: за що вбили 72 фанатів найтитулованішого клубу Африки
Зараз, на порожній арені, боротьби теж не бракувало. Й можна було вкотре переконатися, що команда Муїна Шаабані чудово вміє використовувати її для контролю над ситуацією. Тренеру “Есперанса” 39 років, головним він працює з 2018-го й за цей час вже двічі вигравав національну першість та Лігу чемпіонів. Зокрема й завдяки матчам, у яких “Есперанс” був готовий зануритися у битву позиційну, звузити робочий простір для себе, але й для суперника.
У цьому класико гра не була настільки густою, одначе й відкритою її не назвеш. Атаки обривалися наче застряглі в горлі слова. М’яч мав подолати забагато перешкод на шляху до штрафних майданчиків. “Есперанс” краще вміє пристосовуватися до таких ситуацій, вони не виснажують його психологічно. Тому варто було з’явитися вільній зоні на фланзі, як правий захисник Хамді Наґес швидко на це зреагував. Оборонці ж “Етуаля” не встигли розібрати усіх опонентів, тож зрештою Аладдін Марзукі отримав м’яч на зручній для завершального удару позиції.
На точність не вплинуло навіть те, що у руці Марзукі тримав щиток. Як і коли він його загубив залишилося за кадром, але й після святкувань та відновлення гри він ще якийсь час бігав із ним у руці, аж поки четвертий арбітр не нагримав на вінгера господарів. Емоції Марзукі можна зрозуміти. Він щойно перейшов до “Есперанса”, перший м’яч забив у класико, та ще й напередодні свого 31-го дня народження.
“Етуаль” насамперед розраховував у атаці на Яссіна Шихауї. Це був його перший матч у сезоні й досвідчений форвард налаштувався рішуче. Вів боротьбу у повітрі, намагався йти у дриблінг. Та все ж добре організований захист “Есперанса” не залишав шпарини для хоч однієї проникливої, швидкої атаки. Не лише коли вперед йшов Шихауї, а й коли прагнув прорватися лівим флангом венесуелець Дарвін Гонсалес.
Другий тайм теж підтвердив, що “Есперанс” вміє доволі безцеремонно, ледь не цинічно, тримати суперника на відстані, хоч той і не полишає своїх зусиль. Відставання ж бо мінімальне, одного удару може вистачити, аби все змінити. Але це якщо битимеш. А коли “Есперанс” зупиняє атаку за атакою, та ще й часто далеко від власних воріт, то бігати можна багато й довго, а роздивитися зблизька Моеза Бен Шериф'ю все одно не дадуть.
Цей голкіпер отримав у новому сезоні непоганого конкурента - основного воротаря збірної Фарука Бен Мустафу. Чудова мотивація, аби зберегти рівень гри, що дозволив самому Бен Шериф'ї знову потрапляти до національної команди.
У другому таймі класико “Есперанс” захищався так, що не згадаєш бодай натяку на удар у площину, тож воротареві було напрочуд комфортно. Натомість господарі, особливо після 80-ї хвилини, мали нагоди забити знову й зробили це з пенальті вже у компенсований час.
Після чотирьох титулів поспіль “Есперанс” так чи інакше мав бути фаворитом цього чемпіонату, однак подібні перемоги лише підкреслюють, наскільки буде важко будь-якій команді перервати цю гегемонію.
Уперше за 82 роки: чому одразу два легендарні клуби Південної Америки йдуть на дно