"Футбол 24" побував на матчі легенд України та Грузії , який був присвячений багаторічній дружбі обох країн. До Львова з’їхалися по-справжньому легендарні персони – Александр Чивадзе, Мирон Маркевич, Анатолій Дем'яненко, Леван Кобіашвілі та інші.
Давно Арена Львів не бачила такого сузір'я відомих персон – суботнього вечора на смарагдовий газон львівського стадіону вийшли багато відомих українським вболівальникам футбольних людей. Віталій Рева, Анатолій Дем'яненко, Мирон Маркевич, Володимир Єзерський, Віталій Косовський, Владислав Ващук – це лише найвідоміші з тих, хто зміг завітати того дня до столиці Галичини.
Цей поєдинок був присвячений насамперед дружбі України та Грузії – подібний матч проводився вже вчетверте. До слова, це вже 98-й матч в історії збірної України серед ветеранів – вже незабаром ми вправі очікувати дійсно великого свята для всієї футбольної України, адже до ювілею залишилось якихось два кроки.
Збірна України обіграла Грузію в матчі легенд
Перед матчем Мирон Маркевич висловлював сподівання, що львівські вболівальники не проігнорують цей поєдинок. Львів'яни дослухалися до закликів свого земляка, адже на Арені Львів того вечора були присутні майже 3 тисячі вболівальників – це більше, ніж на багатьох матчах УПЛ. Атмосфера на трибунах стадіону була дійсно теплою і навіть домашньою, адже далеко не завжди Львів приймає гостей подібного рівня, особливо останнім часом.
Львів'яни сподівались на приїзд Кахи Каладзе, Георгія Деметрадзе та Сергія Реброва, які дали попередню згоду на участь у поєдинку. На жаль, певні обставини завадили їм прибути до Львова, проте львівські прихильники футболу і без них мали на кого подивитись.
Матчу передувала офіційна церемонія. Президент ФФУ Андрій Павелко, який був капітаном збірної України, привітав грузинських гостей та подякував за приїзд в Україну. Як зазначив очільник ФФУ, від таких ігор отримують задоволення як футболісти, так і глядачі. Такі заходи лише зміцнюють дружбу обох народів.
Далі слово взяв віце-президент ФФУ Олег Собуцький, який є одним із організаторів матчу. Собуцький заявив, що одна із головних цілей поєдинку – підтримка миру та єдності в Україні. Вся команда сподівається, що вже найближчим часом збірна ветеранів України зіграє у вільному Донецьку на Донбас Арені. Ці слова львівські глядачі зустріли справжньою овацією.
"Бюскенс переламав мені кістки". Він забив перший гол в історії українських чемпіонатів
Тренер збірної Грузії Александр Чивадзе подякував Львову та українській делегації за теплий прийом та побажав збірній України успіхів у боротьбі за вихід на Євро-2020. Чивадзе висловив сподівання на зустріч України та Грузії у фіналі турніру. Ніхто не висловив заперечення – будемо чекати.
Далі все традиційно – український коровай, спільне фото гравців обох команд, хвилина мовчання в пам'ять про полеглих героїв та початок самого матчу.
Звісно, у таких поєдинках результат – далеко не головне. Найголовніше – це зустріч старих друзів, адже не так часто випадає нагода побачити тих, з ким ще не так давно змагалися на футбольному полі.
Проте зустріч видалась безкомпромісною та достатньо бойовою – не бракувало зіткнень, фолів та навіть пенальті. В цілому ініціативою володіли українці, у складі яких були ще в недалекому минулому чинні футболісти – В'ячеслав Шевчук, Олександр Косирін, Віталій Рева та інші.
Останній надійно діяв у воротах "синьо-жовтих", впевнено нейтралізовуючи всі атаки грузинів. На лівому фланзі України "розривали" Віталій Косовський та В'ячеслав Шевчук, які раз за разом загострювали ситуацію біля воріт гостей.
Справжню овацію трибун регулярно зривав Мирон Маркевич, який діяв на правому фланзі півзахисту. Кожну вдалу дію відомого тренера глядачі зустрічали бурхливими оплесками. До слова, часом Мирон Богданович демонстрував пристойну швидкість – не гіршу, ніж деякі чинні гравці УПЛ.
"Мессі та Роналду наср*ти на Україну – вони їдуть заробляти гроші". Художник – проти ЧС у Росії
Забиті м'ячі не змусили себе довго чекати – вже на 12 хвилині після чудового навісу Косовського Олександр Косирін переправив м'яч у ворота. За кілька хвилин українці могли забивати вдруге, проте В'ячеслав Шевчук не зумів реалізувати пенальті. Майже як Мессі у поєдинку ЧС-2018 проти Ісландії. Загалом перший тайм минув за відчутної переваги українців, які вже на останніх секундах зуміли подвоїти свою перевагу – спрацювала та ж зв'язка Косовського та Косиріна. У збірної Грузії виділявся екс-гравець Шальке Леван Кобіашвілі, який постійно нагнітав ситуацію біля воріт українців. До слова, зараз Кобіашвілі очолює федерацію футболу Грузії.
У перерві матчу Анатолій Дем'яненко не приховував задоволення від гри своїх підопічних.
Чи готовий сам вийти на поле? Можливо й готовий, але для чого? Он як хлопці класно грають. Мені навіщо?
Друга половина гри нічим кардинально не відрізнялась. Наставники команд Анатолій Дем'яненко та Александр Чивадзе могли проводити необмежену кількість замін. На полі з'явились Віталій Дараселія, Давід Лорія, Давід Сірадзе, Олег Шелаєв, Юрій Вірт, Едуард Цихмейструк, Сергій Федоров, Юрій Максимов, Сергій Нагорняк та інші. У складі Грузії красивим голом відзначився Амісулашвілі, проте на останніх хвилинах поєдинку Україна зусиллями Собуцького забила третій гол та зняла питання про переможця, нехай і формального. Адже перемога у таких матчах завжди спільна, незалежно від рахунку на табло.
Після поєдинку гравці України та Грузії (особливо перші) стали справжньою мішенню місцевих хлопчаків, які буквально вимагали у кожного учасника матчу як не футболку, то бутси, то вже бодай шорти. Дійшло вже навіть до фрази: "Та дайте хоч щось". Президент ФФУ Андрій Павелко посміявся, додавши, що, вочевидь, окрім штучних полів, тепер доведеться виробляти і футбольну форму. У підсумку Павелко змушений був винести глядачам ще одну футболку та віддати бутси.
Загалом футболки, м'ячі, автографи та фото отримали дуже багато бажаючих. Особливо довго біля фанатів затримались Володимир Єзерський, В'ячеслав Шевчук та Сергій Нагорняк, які ще довго робили селфі з юними львівськими вболівальниками.
По завершенні гри як українці, так і грузини із задоволенням спілкувались із вболівальниками та журналістами. Всі учасники поєдинку залишились задоволеними грою, відзначивши високий рівень організації заходу та підтримки глядачів.
Дійсно, у таких матчах підсумок на табло – далеко не перша річ. Набагато важливішими є інші цілі даного поєдинку – зустріч давніх друзів, підтримка миру в обох державах та якнайшвидше завершення війни в Україні. Щиро будемо сподіватись, що що вже свій сотий матч збірна України серед ветеранів проведе у вільному Донецьку на Донбас Арені.
Юрій Яковлєв, "Футбол 24"